Рішення

від 13.01.2014 по справі 922/4717/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р.Справа № 922/4717/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Харківміськгаз", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Гір", м. Харків про стягнення 7804,48 грн. за участю представників:

позивача - Пенцов В.В., довіреність №06/3917 від 30.12.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне АТ "Харківміськгаз" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з 7804,48 грн. заборгованості за поставлений газ. Судові витрати просить покласти на відповідача.

16.12.13р. представник позивача надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів за межі, встановлені ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 16.12.13р. клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору на 15 днів за межі, встановлені ст. 69 ГПК України задоволено, строк вирішення спору продовжено по "26" січня 2014 року.

13.01.14р. представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідно до виписки з банку за 13.11.12 р. підтверджується оплата Відповідачем 1408,52 грн. по договору №9915газ від 05.11.12р. З даної суми 51,96 грн. пішло в рахунок оплати послуг за листопад 2012 р., а 1356,87 грн. - за грудень 2012р.

Суд, розглянувши надані до суду письмові пояснення по справі та додані до них документи, вважає за необхідне долучити їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.14р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.14р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання особисто 24.12.13р., про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштових повідомлень про вручення відповідачу ухвал суду по справі від 05.12.13р. та від 16.12.13р., які повернулись на адресу суду з відміткою про отримання відповідачем зазначених ухвал, а отже відповідач мав достатньо часу підготувати відзив на позовну заяву та надати витребувані судом документи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

05.11.2012р. ПАТ "Харківміськгаз" уклало договір №9915газ на постачання природного газу за регульованим тарифом з Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-Гір".

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається Сторонами в додатку 1 до Договору.

Відповідно до п. 4.6. - 4.8. договору 4.3. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100% авансовими платежами за 10 календарних днів до початку місяця поставки із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому Договором порядку. Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. У разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу Сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

За час дії Договору № 9915газ від 05.11.2012 р. ПАТ "Харківміськгаз" належним чином виконувало прийняті на себе зобов'язання, здійснюючи постачання природного газу відповідачу, однак відповідач розрахунки за наданий йому природний газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушував суттєві умови Договору.

У грудні 2012р. відповідачу було надані послуги з постачання газу на загальну суму 8493,43 грн., з яких відповідач сплатив лише 1356,87 грн. Таким чином відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 7 136,56 грн.

Факт надання позивачем послуг з постачання відповідачу природного газу підтверджується підписаним ПАТ "Харківміськгаз" та відповідачем актом приймання - передачі природного газу.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 7136,56 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 7136,56 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7136,56 грн. заборгованості за постачання природного газу, правомірні та обгрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату за поставлений природний газ в сумі 495,47 грн.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Пунктом 6.2.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обгрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 495,47 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 495,47 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 172,45 грн., у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 172,45 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 232, 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Гір" (61166, м. Харків, вул. Кленова, 5, п/р 26005227228 АТ "Райффайзен банк аваль" м. Київ, МФО 380805, код 33120104) на користь Публічного акціонерного товариства „Харківміськгаз" (61004, Україна, м. Харків, вул. Жовтневої революції № 57/59, п/р 260313032986 в філії - ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код 03359552) 7136,56 грн. основного боргу; 495,47 грн.- пені; 172,45 грн. -3% річних; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.01.2014 р.

Суддя Шарко Л.В.