Рішення

від 14.01.2014 по справі 922/4371/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р.Справа № 922/4371/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державної наукової установи "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України (м.Харків) до Приватного підприємства "Теплотрейд" (м.Харків) про стягнення 10474,89 гривень за участю представників:

позивача - Дуняк О.С. (довіреність №01/549 від 11 жовтня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2013 року позивач, державна наукова установа "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до приватного підприємства "Теплотрейд" (відповідача), в якій просив суд стягнути з останнього 10474,89 гривень заборгованості та 1720,50 гривень судового збору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на укладення між сторонами договорів №025/Екс -12 від 01 січня 2012 року, №094/Е-13 від 01 січня 2013 року про надання експлуатаційних послуг, відповідно до умов якого, позивач надавав послуги з утримання і експлуатації комунікаційних мереж енергопостачання та територій загального користування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду (суддя Буракова А.М.). Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 листопада 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року було відкладено розгляд справи на 20 листопада 2013 року (суддя Попович І.М.).

19 листопада 2013 року справу 922/4371/13 було передано до розгляду судді Аріт К.В., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області №1502 від тієї ж дати, у зв'язку із хворобою судді Попович І.М.

Відповідно до п.3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 листопада 2013 року було відкладено розгляд справи на 19 грудня 2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 грудня 2013 року було відкладено розгляд справи на 14 січня 2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 14 січня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 14 січня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 18 жовтня 2013 року відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 січня 2012 року між державною науковою установою "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України (позивачем) та приватним підприємством "Теплотрейд" (відповідачем) було укладено договір №025/Екс - 12 (надалі - договір-1).

Також, 01 січня 2013 року між державною науковою установою "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України (позивачем) та приватним підприємством "Теплотрейд" (відповідачем) було укладено договір №094/Е-13 (надалі - договір-2).

Вищевказані договори було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договорів, сторона-1 (позивач) надає послуги стороні-2 (відповідачу) по утриманню і експлуатації комунікаційних мереж енергопостачання та територій загального користування. За послуги, що надаються, строна-2 сплачує стороні-1 суму у розмірі 551,31 гривень, у тому числі 20% ПДВ - 91,88 гривень, щомісячно (п.2.1 договорів).

Сторона-1 зобов'язалась щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним, представлять стороні-2 акт про фактичні витрати звітного місяця і виставляти рахунок на оплату. Сторона-2, в свою чергу, зобов'язалась своєчасно до 30-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати стороні-1 належні суми на підставі виставлених рахунків (пп.3.1.2. та 3.2.1. договорів).

На виконання умов відповідних договорів, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 10474,89 гривень. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання наданих послуг (а.с.23-33).

Відповідач, в свою чергу, надані позивачем послуги не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію (вих.№01/188) від 03 квітня 2013 року (а.с.35-36) та вимогу (вих.№01/272) від 29 травня 2013 року (а.с.37-38), в яких пропонував позивачу погасити виниклу заборгованість, але відповіді не отримав.

До того ж, сума відповідної заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 жовтня 2013 року (а.с.34).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 10474,89 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Теплотрейд" (61171, м.Харків, вул.Салтівське шосе, буд.242-А, кв.140, код ЄДРПОУ 33817293, р/р №26007222549200 в ПАТ "Укрсиббанк" у м.Харкові, МФО 351005) на користь державної наукової установи "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України (61001, м.Харків, пр-т Леніна, 60, код ЄДРПОУ 23759880, р/р №35228003003140 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) 10474,89 гривень заборгованості та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 січня 2014 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/4371/13