Ухвала

від 13.01.2014 по справі 13/39 (2а-3725/08)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року м. Київ К-41362/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010

у справі №2-а-3725/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фрутіка»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.05.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010, позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 04.12.2007 №0003932303/0 та №0003942303/0, від 11.02.2008 №0003932303/1 та №0003942303/1, від 27.03.2008 №0003932303/2 та №0003942303/2.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007 року, за результатами якої складено акт №6109/23-4/33148580 від 04.12.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.8 ст.1, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.3.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на суму 401499 грн., донараховано податок на додану вартість в сумі 254977 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2007 №0003932303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 401499 грн. зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 254977 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50995 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з новим індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивозу платником товарів за межі митної території вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 цього Закону передбачалось, що за нульовою ставкою обчислюється податок щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Вказаною нормою Закону України також встановлено, що товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Вимоги щодо оформлення митної вантажної декларації встановлені Положенням «Про вантажну митну декларацію», яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, Інструкцією про порядок заповнення ВМД, затвердженою наказом Держмитслужби України від 09.07.1997 № 307, Порядком заповнення граф ВМД, затвердженим наказом Держмитслужби України від 30.06.1998 № 380, Постановою Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» від 01.03.2002 № 243, Порядком підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженим спільним наказом Держмитслужби України та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002 № 163/121.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність з продажу чорниці замороженої по контракту №80024-07 від 01.06.2007 з «Iprona AG» S.p.a» (Італія) на загальну суму 3725261 грн.

Вивезення товару за межі митної території України підтверджено наявними в матеріалах справи 8 вантажно-митними деклараціями (форма МД-2), на загальну фактурну/митну вартість 3725260,77 грн., які містять відмітку Західної регіональної митниці про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, що засвідчено гербовою печаткою митного органу і підписом відповідальної особи.

За вказаними обсягами реалізації позивачем застосовано пільги по оподаткуванню та використано нульову ставку податку на додану вартість, що відповідає правильному застосуванню п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач, не заперечуючи факт здійснення поставки товару за межі митної території України, обґрунтовує свої висновки відсутністю у позивача права на застосування нульової ставки податку на додану вартість за зазначеними операціями, у зв?язку з тим, що вантажно-митні декларації заповнені з порушенням «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 із змінами та доповненнями, оскільки виробником продукції є ТОВ «Галфрост», а не ТОВ «АВІ СІД Капітал», який зазначений в графі 31 ВМД.

Однак, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, особливості в оформленні ВМД не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на застосування нульової ставки податку на додану вартість, за підтвердження факту вивезення чорниці українського походження за межі митної території України на виконання зовнішньоекономічного контракту.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи касаційної скарги відповідача, що ТОВ «Галфрост», згідно відповіді ДПІ у Жовківському районі Львівської області нараховані суми податкового зобов?язання з податку на додану вартість до бюджету не сплачені, у зв?язку з чим, виходячи з положень п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

В іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій відповідачем не оскаржуються.

За встановлених обставин, доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун