Рішення

від 16.01.2014 по справі 901/3694/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2014 Справа № 901/3694/13

За позовом Кримського республіканського підприємства "Чисте місто"

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 6327,24 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Шабанов А.Г., довіреність № 18 від 02.12.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство "Чисте місто" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 6382,03грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 6327,24 грн., подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення в розмірі 54,79 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.10.2011 між Кримським республіканським підприємством "Чисте місто" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір №3000345 «Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів», за яким позивач виступає виконавцем, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 споживачем. На виконання умов зазначеного договору Кримське республіканське підприємство "Чисте місто" надало послуги та виставило відповідні рахунки, проте відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, допустивши заборгованість, що і стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2013 порушено провадження по справі суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2013 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. 16.01.2014 до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Позивач у судовому засіданні заявив клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого Кримське республіканське підприємство "Чисте місто" відмовляється від стягнення з відповідача суми грошових коштів в частині подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в розмірі 54,79 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 6327,24 грн. позивачем підтримані в повному обсязі.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача, згідно якого проти позову заперечує, посилаючись на те, що послуги за договором №3000345 «Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів» з боку позивача не надавались, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок сплати грошових коштів за послуги, якими останній не користувався.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим № 1439 від 23.06.2011 «Про визначення виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів в м. Сімферополь, Кримське республіканське підприємство «Чисте місто» визначений виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів в м. Сімферополь.

01.10.2011 між Кримським республіканським підприємством «Чисте місто» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір № 3000345 «Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів», за яким Кримське республіканське підприємство «Чисте місто» виступає Виконавцем, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - Споживачем (а.с.17).

Предметом Договору є відшкодувальне надання Виконавцем Споживачеві послуг з вивезення твердих побутових відходів.

Згідно пункту 1.2 договору, право на укладення цього договору належить Виконавцеві на підставі Рішення виконавського комітету Сімферопольської міської поради "Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в м. Сімферополі" від 23.06.2011 року № 1439.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що при укладенні цього договору Виконавець використовує тарифи, затверджені Рішенням виконавського комітету Сімферопольської міської поради "Про тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів" від 21.07.2011 № 1705 і норми накопичення твердих побутових відходів в м. Сімферополі затверджені Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради в м. Сімферополі від 28.04.2010 № 1153.

Згідно пункту 1.4 договору, при виконанні цього договору Виконавець надає послуги у відповідності з "Правилами змісту і прибирання територій в м. Сімферополі" затвердженими Рішенням 13-ої міської ради 5-го скликання від 27.02.2006 № 157.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата за послуги, вказані в пункті 2 Договори здійснюється щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (пункт 3.2 договору).

Відповідно пункту 3.3 договору послуги оплачуються у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Виконавця, вказаний в Договорі, після надання Виконавцем до 5-го числа місяця, наступного за звітним, Акту виконаних робіт підписаного в двосторонньому порядку і рахунки.

Пунктом 4.1.2 Споживач зобов'язався сплачувати надані послуги з вивезення відходів у встановлений Договором термін.

01.12.2012 між сторонами, на підставі заяви Споживача, була укладена додаткова угода до договору № 3000345 від 01.10.2011, за якою збільшилась плата за послуги з вивезення твердих побутових відходів з 209,80 грн. до 374,65 грн., у зв'язку зі збільшенням площі об'єкту обслуговування (а.с. 45).

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 3.3 договору 14.10.2013 позивачем на адресу відповідача спрямовані рахунки для сплати наданих послуг на загальну суму 6327,24 грн., а також Акти виконаних робіт (а.с. 18-39).

Згідно з пунктом 6.2 договору, у разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, Споживач викликає представника Виконавця для складання акту - претензії.

В матеріалах справи відсутні зазначені акти-претензії, що свідчить про надання Споживачу послуг в повному обсязі та належної якості.

14.10.2013 позивач спрямував на адресу відповідача лист вих. № 03-02/1082 з додатками рахунків за весь період заборгованості та актами виконаних робіт, згідно якого вимагав сплатити заборгованість в розмірі 6327,24 грн., однак даний лист було залишено відповідачем без уваги (а.с. 43).

Таким чином, несплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у добровільному порядку заборгованості за договором № 3000345 «Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів» у розмірі 6324,24 грн. стала підставою для звернення Кримського республіканського підприємства "Чисте місто" з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Відповідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про те, що грошові зобов'язання за договором Кримського республіканського підприємства "Чисте місто" не виконані, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 3000345 «Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів» в розмірі 6327,24 грн., отже вказана сума повинна бути стягнута з відповідача.

Під час розгляду справи, позивач представив суду заяву, згідно якої просить прийняти відмову від стягнення з відповідача суми грошових коштів в частині подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в розмірі 54,79 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Перевіривши повноваження представника позивача що підписав вищевказану заяву, суд вважає за можливе прийняти відмову позовних вимог в частині стягнення подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в розмірі 54,79 грн., оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з відповідача подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в розмірі 54,79 грн., на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином сума заборгованості, що підлягає сплаті складає 6327,24 грн., та повинна бути стягнута з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Твердження відповідача, на те, що договір на здійснення послуг по вивозу твердих побутових відходів між та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладався, але фактично дані послуги не надавались та відповідачем не отримувались, спростовуються матеріалами справи.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 20.01.2014.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Кримського республіканського підприємства "Чисте місто" (вул. Київська, 55/2, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95000, ЄДРПОУ 37703942) суму заборгованості в розмірі 6327,24 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

3. Провадження по справі в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Кримського республіканського підприємства "Чисте місто" (вул. Київська, 55/2, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95000, ЄДРПОУ 37703942) подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в розмірі 54,79 грн. припинити на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Іщенко