Постанова

від 16.01.2014 по справі 801/11277/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2014 р. (о 14:35) Справа №801/11277/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Групп»

про стягнення 131862,00 грн.,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Групп» (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 131862,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, визначені контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень. Загалом податковий борг станом на день подачі позову складає 131862,00 грн.

У судове засідання, яке відбулося 16.01.2014, позивач явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та витребувані судом документи.

У судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду за адресою реєстрації юридичної особи, поштова кореспонденція повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Групп» є юридичною особою (ідентифікаційний номер 35813615), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано платником податків у податковому органі, в тому числі є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Групп» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п.62.1.3. п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, податковий орган має право проводити перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку платників податків та у разі встановлення порушень приймає відповідні податкові податкові-повідомлення рішення.

Судом встановлено, що податковий борг, про стягнення якого заявлено позов, складає 131862,00 грн., а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 68629 грн., в тому числі, за основним платежем - 54767,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13862 грн.

- з податку на прибуток у сумі 63233,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 62830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 403 грн.;

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на прибуток, який складає предмет спору, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що на підставі пункту 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 Податкового кодексу України посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатом камеральної перевірки посадовими особами податкового органу був складений акт № 896/15-2/3581365 від 20.02.2013, за висновками якого встановлено порушення п.п.49.18.1 (49.18.2.) п.49.18 ст.49 розділу II, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2012 р.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі акту перевірки, відповідно до вимог п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006501502 від 29.03.2013, яким до відповідача застосовано штрафні санкції на суму 170,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу та отримано останнім, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання поштового відправлення.

Відомостей щодо оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що у визначені податковим законодавством строки грошові зобов'язання із штрафних (фінансових) санкцій, нараховані за вказаним податковим повідомленням - рішенням, за даними позивача платником податків не сплачені.

Таким чином,ТОВ «Нова-Групп» станом на день розгляду справи за даними позивача має податковий борг зі штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, нарахованих за податковим повідомленням - рішенням №0006501502 від 29.03.2013 у розмірі 170,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі пункту 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Нова-групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки № 648/15-2/35813615 від 07.02.2013, згідно з висновками якого посадовими особами податкового органу були встановлені порушення відповідачем:

- приписів п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього на суму 54767,00 грн.;

- приписів п. 44.1 ст. 44, п. 13.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8.1 п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток у розмірі 62830,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення № 0004791502 від 12.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68459,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі - 54767,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 13692,00 грн. та № 0002621501 від 12.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 63233,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі - 62830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 403,00 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу рекомендованими листами та отримані останнім, про що свідчать копії поштових повідомлень про отримання поштових відправлень.

Відомостей щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що за даними позивача у визначені податковим законодавством строки грошові зобов'язання, нараховані за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями сплачені не були.

Таким чином, відповідач станом на час розгляду справи має податковий борг у сумі 131862,00 грн., який виник у зв'язку з нарахуванням контролюючим органом грошового зобов'язання за податковими повідомленнями - рішеннями № 0004791502 від 12.03.2013, №0002621501 від 12.03.2013, №0006501502 від 29.03.2013.

Згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення з відповідача заборгованості з податку на прибуток та податку на додану вартість, нарахованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0004791502 від 12.03.2013, № 0002621501 від 12.03.2013, №0006501502 від 29.03.2013, то предметом доказування у даній справи мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує встановлення факту сплати заборгованості у добровільному порядку або відсутності такого факту тощо.

Суд зазначає, що відповідачем не надані докази оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, відсутня така інформація за даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», отже в межах вказаної справи не належить перевіряти правомірність нарахування грошових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу, відповідно до пункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом, та несплати в установлені строки.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в порушення ст. 71 КАС України не надані докази сплати суми податкового боргу у встановлений пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України строк у розмірі 131862,00 грн., наявність податкового боргу підтверджується обліковими картками відповідача з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд також зазначає, що Податковим кодексом України встановлено право податкового органу здійснювати стягнення боргу після обов'язкового надіслання податкової вимоги.

Так, відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем з метою стягнення податкового боргу ТОВ «Нова-групп» була сформована податкова вимога № 809 від 29.02.2012 на суму 7882,80 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана останнім, що підтверджується поштовим повідомлення про отримання поштового відправлення.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем податковий борг, що був заявлений в позові, в розмірі 131862,00 гривень не погашений та виник після надіслання відповідачу вимоги №809 від 29.02.2012 на суму 7882,80 грн.

Крім того, з моменту виставлення позивачу вимоги №809 від 29.02.2012 на суму 7882,80 грн. відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги відсутні.

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем податковий борг, який заявлений в позові у розмірі 131862,00 гривень, не погашений.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги, що податковий борг у розмірі 131862,00 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, позивачем дотриманий порядок стягнення такого боргу, визначений Податковим кодексом України, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20, ст. 95 Податкового кодексу України вважає необхідним задовольнити адміністративний позов шляхом стягнення з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ «Нова-групп», податкового боргу у сумі 131862,00 грн..

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 160 КАС України постанова оформлена та підписана 21.01.2014.

Керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-групп» (код ЄДРПОУ 35813615), податковий борг у сумі 131862,00 гривень (сто тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят дві гривні).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна