Постанова

від 14.01.2014 по справі 801/10710/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2014 р. (о 11:09) Справа №801/10710/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В.,

представників позивача - Аметка З.І., Чуденко Д.В.,

представника відповідача - Меметової М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АРК"

до Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання незаконним та скасування рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АРК" до Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АР Крим, у якому позивач з урахування заяви про уточнення адміністративного позову просить визнати незаконними та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АР Крим № 183 від 16.08.2013, № 184 від 16.08.2013, № 185 від 16.08.2013, визнати незаконною та скасувати вимогу Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АР Крим №100 від 01.11.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, органом Пенсійного фонду України невірно застосовані норми ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державнепенсійне страхування", які на час прийняття рішень втратили чинності. У зв'язку з чим вимога про сплату боргу №100 від 01.11.2013 також є протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.01.2014 позовна заява Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АРК" до Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень № 183 від 16.08.2013, № 184 від 16.08.2013, № 185 від 16.08.2013 залишена без розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.01.2014, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, вказавши на обізнаність позивача про порушене право ще у серпні 2013 року, а тому звернення до суду у листопаді 2013 року не можливо визнати обґрунтованим у межах місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст.99 КАС України. Окрім того, представник відповідача також зазначив, що спірні рішення та вимога прийняті з дотриманням вимог діючого законодавства.

Вислухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 25136025, зареєстрований в Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АР Крим у якості платника внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки № 50 «Ю» від 31.05.2013 відповідачем прийняті рішення № 183 від 16.08.2013 про застосування до Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АРК" на підставі п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 13134,69 грн.; рішення № 184 від 16.08.2013 про застосування до Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АРК" на підставі п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.; рішення № 185 від 16.08.2013 про застосування до Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АРК" на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансових санкцій у розмірі 61416,84 грн.

За наслідком прийнятих рішень та у зв'язку з несплатою фінансових санкцій відповідачем була сформована вимога №100 від 01.11.2013 на суму 76251,53 грн.

Не погодившись з зазначеною вимогою, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тут і далі у редакції, чинній до 01.01.2011 року, далі -Закон №1058) страхувальниками визнаються, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктом 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464) встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Згідно з п.1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно з абз 1 ч. 13 ст. 106 Закону №1058 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення (абз 2 ч. 13 ст. 106 Закону №1058 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)).

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою ((абз 2 ч. 13 ст. 106 Закону №1058 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)).

Відповідно до абз 4 ч. 14 ст. 106 Закону №1058 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки (абз 5 ч. 14 ст. 106 Закону №1058 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Отже, виходячи з наведених норм діючого законодавства, формування вимоги про сплату заборгованості з фінансових санкцій, нарахованих на підставі ч. 9 ст. 106 Закону №1058, є правом органів Пенсійного фонду, при цьому підставою для їх сплати є виключно прийняті владним суб'єктом рішення.

Судом встановлено, що вимога №100 від 01.11.2013 сформована позивачем саме на підставі рішень Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АР Крим № 183 від 16.08.2013, № 184 від 16.08.2013, № 185 від 16.08.2013.

У зв'язку з чим, на думку суду, спірна вимога безпосередньо не порушує права позивача у спірних правовідносинах.

Суд підкреслює, що право на звернення до адміністративного суду з позовом доцільно відрізняти від права на судовий захист, що закріплене у статті 6 КАСУ. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд зазначає, що хоча з позовом до суду може звернутися будь-яка особа, але право на судовий захист, тобто право на задоволенні заявлених позовних вимог, має лише та особа, чиї права, свободи чи законні інтереси порушені суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, у випадку оскарження особою акта, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень особа може звернутися до адміністративного суду по конкретній адміністративній справі лише, якщо це рішення суб'єкту владних повноважень порушує саме права, свободи та законні інтереси цієї особи - позивача у справі, тобто особа є учасником спірних правовідносин та має юридичну зацікавленість у результаті розгляду спору.

Окрім того, вказані рішення на час формування вимоги не були оскаржені ані в судовому, ані в адміністративному порядку до органу Пенсійного фонду вищого рівня та є узгодженими позивачем.

Тому, відповідач під час формування вимоги №100 від 01.11.2013 діяв з дотриманням принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

Беручи до уваги, що спірна вимога безпосередньо не порушує права позивача, сформована відповідачем правомірно, у зв'язку з наявністю заборгованості, підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

В судовому засіданні 14.01.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено та підписано 20.01.2014.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна