Рішення

від 14.01.2014 по справі 911/4294/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа № 911/4294/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Рокитнянського районного центру зайнятості, Київська область, смт. Рокитне

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Енергія Майбутнього», Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель

про стягнення 1183,26 грн.

секретар судового засідання (помічник судді Федько Т.В.).

за участю представників:

від позивача: Драга О.В. (довіреність №131-01 від 13 січня 2014 року);

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рокитнянський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Енергія Майбутнього» (далі - відповідач) про стягнення 1183,26 грн.

На розгляд суду подано вимогу щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1123,20 грн., що були перераховані позивачем на рахунок відповідача 15 лютого 2013 року платіжним дорученням №90 від 15 лютого 2013 року на підставі договору купівлі-продажу ПММ за №10/12/138 від 6 грудня 2012 року. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 49,54 грн. та 3% річних в розмірі 10,52 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 20 листопада 2013 року та призначено справу до розгляду на 3 грудня 2013 року.

Відповідно до ухвали суду від 3 грудня 2013 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14 січня 2014 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 20 листопада 2013 року та від 3 грудня 2013 року, у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

14 січня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

6 грудня 2012 року між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - постачальник) укладено договір купівлі-продажу ПММ за №10/12/138.

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом даного договору є закупівля паливно мастильних матеріалів, а саме, бензину А-95, А-92, А-76 (80), дизельного палива замовником у постачальника. Постачальник передає у власність замовника ПММ на АЗС, що належать постачальнику.

Згідно пункту 2.1 договору товар відпускається замовнику по відомостях, в яких вказується його кількість, після повної оплати рахунку-фактури.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №90 від 15 лютого 2013 року позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру №101 від 15 лютого 2013 року на суму 1339,20 грн.

Пунктом 5 договору встановлено, що у випадку неналежного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань винна сторона зобов'язується сплатити іншій стороні пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

У відповідності до пункту 7 договору він діє до 31 грудня 2013 року.

Відомістю видачі паливно-мастильних матеріалів від 22 березня 2013 року (том 1, а.с. 13) підтверджується отримання позивачем бензину А-95 у кількості 20 літрів, що становить 213,00 грн.

22 квітня 2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій повідомив останнього про припинення дії договору у зв'язку з його невиконанням відповідачем (в частині поставки ПММ) та вимагав повернення грошових коштів за недоотриманий бензин у розмірі 1123,20 грн.

Відповідач станом на момент звернення позивача з позовом до суду не передав позивачу ПММ та не повернув грошові кошти у розмірі 1123,20 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт отримання позивачем товару на уму 1123,20 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, відповідач на умовах договору купівлі-продажу ПММ взяв на себе зобов'язання передати позивачу товар.

Однак, як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання станом на день прийняття рішення у справі не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору купівлі-продажу ПММ за №10/12/138 від 6грудня 2012 року, а саме, не передав позивачу попередньо оплачений останнім товар. Отже, позовна вимога в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1123,20 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 49,54 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 10,52 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Енергія Майбутнього» (08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чкалова, 31-а, код 38435456) на користь Рокитнянського районного центру зайнятості (9600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Леніна, 1б, код 22200768) - 1123 (одна тисяча сто двадцять три) грн. 20 коп. заборгованості, 49 (сорок дев'ять) грн. 54 коп. пені, 10 (десять) грн. 52 коп. 3% річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 20 січня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.