Рішення

від 20.01.2014 по справі 910/23443/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23443/13 20.01.14

За позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток"

про стягнення 56 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Харченко С.В. за довіреністю № 300-122/08-11545 від 25.11.2013 р.

Мазур І.О. за довіреністю № 300-122/08-11991 від 06.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" (відповідач) про стягнення 56 000,00 грн. пені за період з 05.06.2013 р. по 21.10.2013 р. за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням Антимонопольного комітету України від 12.09.2013 р. № 621-р у справі № 28-26.13/148-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Позов подано на підставі ст.ст. 16, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення Антимонопольного комітету України від 12.09.2013 р. № 621-р у справі № 28-26.13/148-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. у справі № 910/11093/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/11093/13 та призначено розгляд справи на 20.01.2014 р. об 10:20 год.

20.01.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору, а також докази надіслання позовної заяви № 300-29/03-11697 від 28.11.2013 р. з доданими до неї документами на адресу відповідача: 03680, м. Київ, вул. Козацька, 120/4.

В судове засідання, призначене на 20.01.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.01.2014 р., не з'явився, про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 05.12.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 20.01.2014 р., представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 11.01.2014 р. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/23443/13 від 05.12.2013 р. було направлене відповідачу за адресою (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 33/162 /літера А/), вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача (серія АГ № 940296) станом на 11.01.2014 р.. Натомість вказане поштове відправлення було повернуто підприємством зв'язку за закінчення встановленого строку зберігання.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.01.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.01.2014 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.01.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Антимонопольного комітету України від 12.09.2013 р. № 621-р у справі № 28-26.13/148-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - Рішення АМК) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" (вул. Академіка Заболотного, 33/162, літера А, м. Київ, 03143, код ЄДРРПОУ 32183378) вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 03.11.2011 № 243-26.13/03-10581 у встановлений ним строк (п. 1 резолютивної частини рішення); визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток", надавши Антимонопольному комітету України недостовірну інформацію на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 26.12.2011 № 243-26.13/03-12519, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету (п. 2 резолютивної частини рішення); за порушення, визначене в пункті 1 цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" штраф у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень (п. 3 резолютивної частини рішення); за порушення, визначене в пункті 2 цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" штраф у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень (п. 4 резолютивної частини рішення).

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" сума штрафу в розмірі 140000,00 грн., накладеного рішенням АМК, сплачена не була, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 140000,00 грн. та 84000,00 грн. пені за кожен день прострочення сплати штрафу за період з 26.04.2013 р. по 04.06.2013 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. у справі № 910/11093/13 позов Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" було задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" на користь Антимонопольного комітету України 140 000 грн. штрафу та 84 000,00 грн. пені за період з 26.04.2013 р. по 04.06.2013 р.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Отже, відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача пені за період з 05.06.2013 р. по 21.10.2013 р. за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням АМК, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. у справі № 910/11093/13 за позовом Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" про стягнення 140 000 грн. штрафу та 84 000,00 грн. пені, яке не скасоване та є чинним станом на час розгляду спору у даній справі, встановлено, зокрема, наступне:

Рішенням Антимонопольного комітету України від 12.09.2013 р. № 621-р у справі № 28-26.13/148-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на відповідача накладено штраф у розмірі 70000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та штраф у розмірі 70000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Супровідним листом № 243-26.13/05-9689 від 14.09.2012 р. Антимонопольний комітет України направив копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток".

Натомість, вищезазначене поштове відправлення з Рішенням АМК було повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата ("за зазначеною адресою не проживає"), що підтверджується довідкою підприємства зв'язку на поштовому конверті, копію якого додано до позовної заяви.

Враховуючи, що Рішення АМК вручити відповідачу виявилось неможливим, позивач опублікував інформацію про прийняте Антимонопольним комітетом України рішення від 12.09.2013 р. № 621-р у справі № 28-26.13/148-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр" від 14.02.2013 року № 30.

Враховуючи приписи частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 25.04.2013 р. (14.02.2013 р. + 10 днів, враховуючи, що 24.02.2013 р. вихідний день + 2 місяці).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

По матеріалам справи № 910/11093/13 судом встановлено, що відповідач штраф, накладений рішенням АМК, не сплатив. При цьому, рішення АМК від 12.09.2013 р. № 621-р у справі № 28-26.13/148-12 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього рішенням АМК, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За встановлених обставин, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. у справі № 910/11093/13 за позовом Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 140 000 грн. штрафу та 84 000,00 грн. пені за період з 26.04.2013 р. по 04.06.2013 р. за прострочення сплати штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України вищенаведені, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. по справі № 910/11093/13, факти мають для суду преюдиціальний характер при вирішенні спору у справі № 910/23443/13, в якій беруть участь ті ж самі сторони, що і в справі № 910/11093/13

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

21.10.2013 р. Господарський суд міста Києва прийняв рішення по справі № 910/11093/13, яким стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" на користь Антимонопольного комітету України 140 000 грн. штрафу та 84 000,00 грн. пені за період з 26.04.2013 р. по 04.06.2013 р.

Враховуючи наведене та відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за період з 05.06.2013 р. по 21.10.2013 р. за прострочення сплати штрафу в сумі 140000,00 грн., накладеного на відповідача рішенням Антимонопольного комітету України від 12.09.2013 р. № 621-р у справі № 28-26.13/148-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Кількість днів прострочення штрафу за період з 05.06.2013 р. по 21.10.2013 р. (включно) за розрахунком суду становить 139 днів.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 2100,00 грн. (140000,00 грн. : 100 х 1,5 = 2100,00 грн.).

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за період з 05.06.2013 р. по 21.10.2013 р. складає 291900,00 грн. (2100,00 грн. х 139 = 291900,00 грн.).

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. по справі № 910/11093/13, позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" на користь Антимонопольного комітету України 140 000 грн. штрафу та 84 000,00 грн. пені.

У зв'язку з наведеним, розмір донарахованої позивачем пені, яка не стягнута з відповідача за період з 05.06.2013 р. по 21.10.2013 р., та яку позивач просить стягнути з відповідача за позовом у даній справі, становить 56000,00 грн. (140000,00 грн. (відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" максимально можливий розмір пені, враховуючи розмір штрафу в сумі 140000,00 грн.) - 84000,00 грн., розмір пені, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. по справі № 910/11093/13) = 56000,00 грн.).

За встановлених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 56000,00 грн. за період з 05.06.2013 р. по 21.10.2013 р. за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням Антимонопольного комітету України від 12.09.2013 р. № 621-р у справі № 28-26.13/148-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (надалі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147,00 грн.

У частині 2 статті 4 Закону визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову становить 56000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1720,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1720,50 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 33/162 /літера А/; ідентифікаційний код 32183378), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 56000,00 грн. (п'ятдесят шість тисячі гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 12.09.2013 р. № 621-р у справі № 28-26.13/148-12, зарахувавши вказану суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 33/162 /літера А/; ідентифікаційний код 32183378), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Гумега О.В.