Рішення

від 15.01.2014 по справі 922/4875/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р.Справа № 922/4875/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Бабиніним Д.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Торговий Дім "Ресін", м. Харків до ТОВ "Торговий дім "Ресін ЛТД", м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представника позивача: Осєтрова В.М., дов. б/н від 28.10.2013 р.

Представник відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресін", звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресін ЛТД" про стягнення суми боргу в розмірі 86025,00 грн., а також просив суд покласти на відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 12 від 20.04.2012 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, 15.01.2014 надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів (вх.№ 1182 від 15.01.2014 р.).

З приводу вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

В той же час, (відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України) лише у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Втім, позивачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України не наведено жодних фактичних підстав, з яких ним заявлено відповідне клопотання, а також не надано жодних доказів в підтвердження винятковості таких підстав, неможливості розгляду даної справи у двомісячний строк.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр. 53,54)

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

20 квітня 2012 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір № 12 (далі - "договір").

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов"язується передавати у власність покупця по його заявкам (по факсу, електронній пошті та т. п.) сировину, матеріали та іншу продукцію, що є в наявності (далі - "продукція"), а покупець приймає продукцію та оплачує її на умовах даного договору. Асортимент та вартість продукції, що постачається по даному договору, визначаються на підставі поточного прайс-листа постачальника. Кількість та вартість продукції, що постачається по кожній заявці, відображається у видаткових накладних.

Передача (відвантаження) продукції покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються представниками сторін (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.5 договору моментом переходу права власності на продукцію від продавця до покупця є момент підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату продукції на підставі відстрочки платежу до 20.04.2014 р.

Позивач стверджує, що він на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 3035981,08 грн., втім останній за отриманий товар розрахувався частково (на суму 1132402,11 грн.), що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 1903578,97 грн.

Частина вказаної заборгованості (86025,00 грн.) є предметом розгляду у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами на підставі договору № 12 від 20.04.2012 р., між ними виникли договірні відносини з поставки продукції.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 3035981,08 грн. в період з 03.05.2012 р. по 07.08.2012 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк.спр. 13 - 38).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором (п. 3.2) сторони погодили, що покупець здійснює оплату продукції на підставі відстрочки платежу до 20.04.2014 р.

Таким чином, станом на момент розгляду даної справи строк виконання зобов"язання відповідача з оплати вартості отриманої ним на підставі договору № 12 від 20.04.2012 р. продукції не настав.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що строк оплати вартості отриманої за договором № 12 від 20.04.2012 р. продукції не настав - відповідач не може вважати таким, що прострочив виконання свого грошового зобов"язання за договором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Торговий Дім "Ресін", ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" про стягнення суми боргу за договором № 12 від 20.04.2012 р. в розмірі 86025,00 грн. є передчасними та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми при відмові в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача. Таким чином, витрати по сплачу судового збору в розмірі 1720,50 грн. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 175 ГК України, ст.ст. 6, 526, 610, 612, 627, 692, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Суярко Т.Д.