Рішення

від 09.01.2014 по справі 320/11971/13-ц

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 09.01.2014

Справа № 320/11971/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 січня 2014 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Зимогляд В.В.,

при секретарі - Галикіної Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за договором оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача орендну плату за договором оренди від 21.11.2005 року у розмірі 32681 грн., стягнути з відповідача 3% річних відповідно до договору у розмірі 2945 грн. 26 копійок, та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за користування земельною ділянкою згідно договору оренди в розмірі 6848 грн. 39 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за договором оренди землі № б/н від 21.11.2005 року його дідом ОСОБА_3 відповідачу було надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 16.4 га, яка знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради, Мелітопольською району, Запорізької області. Надана в оренду земельна ділянка належала діду на праві власності згідно державного акту серії III - ЗП № 045425, виданого Мелітопольською райдержадміністрацією Запорізької області 02.10.2002р. та зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 342. За умовами договору, строк його дії, тобто строк користування земельною ділянкою, встановлено 7 (сім) років. Зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 заповідав позивачу. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 р., земельну ділянку прийнято у спадщину. На даний час зазначена земельна ділянка належить йому на підставі виданого Мелітопольською райдержадміністрацією Запорізької області 02.02.2009 р. державного акту серії ЯЗ № 258657, кадастровий номер земельної ділянки - 2323082400:09:029:0004, площа земельної ділянки становить 16.3997 га, цільове призначення використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт серії ЯЗ № 258657 зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010927200007. 13 вересня 2012 року на адресу відповідача було надіслано листа про небажання продовження дії договору після закінчення строку 21.11.2012 року та про припинення дії договору оренди. Не дочекавшись відповіді від відповідача на надісланий лист 11 лютого 2013 року позивачем повторно було надіслано листа про небажання продовження дії договору після закінчення строку 21.11.2012 року. про припинення дії договору оренди та з вимогою повернення земельної ділянки у встановленому порядку, про час повернення якої, просив повідомити письмово. Останнім листом він також просив відповідача провести з ним розрахунок з орендної плати за договором, укладеним між ним та ОСОБА_3 Не дочекавшись відповіді від відповідача, почав готуватись до повернення земельної ділянки від нього, в примусовому порядку та до стягнення у судовому порядку заборгованості з орендної плати за договором оренди. Звернувшись із запитом до Новомиколаївської сільської ради Мелітопольською району, позивач отримав відповідь № 68 від 26.06.2013р. з інформацією, що згідно технічної документації від 2001 року належна мені земельна ділянка знаходиться на контурі № 8 в середині поля, у 2013 році земельною ділянкою ніхто не користувався, а орендна плата від орендаря на рахунок сільради в період її оренди не надходила, що підтверджується актом перевірки використання земельної ділянки від 25.06.2013 року. За Указом Президента України № 725 від 19.08.2008р. Розмір орендної плати повинен бути не нижчим, ніж 3 відсотки від вартості земельної ділянки з серпня 2008 року. Та відповідачем орендна плата не переглядалась і складала розмір 1500 грн. менший ніж встановлено державою, та незрозуміло за умовами договору (п. 9) розмір 1500 грн. це на рік чи на сім років. Та відповідачем заходів щодо надання нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та відповідного перегляду орендної плати не приймається. Згідно до вимог ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За неналежне виконання договірних обов'язків передбачено сплату пені в розмірі 0.2% від суми невиконаного зобов'язання. Так, відповідачем мав був здійснюватись розрахунок з орендної плати до 25 грудня кожного року, а розрахунок не виконувався взагалі. Таким чином, з відповідача належить до сплати крім загальної суми орендної плати 32681.35 грн. за весь період дії договору оренди, ще пеня 6848.39 грн. за останній рік дії договору оренди та 2945.26 грн. річних у розмірі 3 %.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в та пояснив, що доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи і суперечать вимогам, як процесуального так і матеріального права, в зв'язку з чим, не дають підстав для задоволення позову. 21.11.2005 року він уклав договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_3 на строк 7 років. З 2005 року до 2012 року, використовував належну ОСОБА_3 земельну ділянку, регулярно сплачував орендну плату. Після смерті ОСОБА_3, 10.01.2009 року ОСОБА_1 на його адресу направлено лист в якому він повідомив що є спадкоємцем і власником земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 На лист ОСОБА_1,він направив відповідь, про необхідність внесення змін до договору оренди від 21.11.2005 року, оскільки змінився власник земельної ділянки та запропонував внести зміни до договору у двосторонньому порядку, якщо його не влаштовували суттєві умови договору оренди. Направив рекомендований лист, що підтверджується квитанцією, № 5639, від 04.02.2009 року. Договір оренди земельної ділянки від 21 листопада 2005 року, укладено в належній формі, в ньому передбачені всі умови у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» і умови договору погоджені підписами. Договір пройшов державну реєстрацію. Так, у п.2 договору визначено об'єкт оренди, місце розташування, розмір земельної ділянки, у п. 8 договору - строк дії договору, у п. 9-14, 31- розмір орендної плати, форми платежу, строки і порядок виплати орендної плати, відповідальність за її несплату, у п.п. 15,16,17 - умови використання та цільове призначення земельної ділянки. Згідно п.9 Договору оренди землі від 21 листопада 2005 року передбачено, що «Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 1500 гривень. Форма орендної плати: грошова. В п.11 Договору оренди від 21 листопада 2005 року передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: протягом дії договору не пізніше 25 грудня щорічно. Відповідно до ч. 1. ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядаються за згодою сторін. Згідно п.34 вищевказаного Договору оренди: « Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Згідно ст. 525 ЦКУ «Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.» Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Згідно п. 10 Договору оренди землі від 21 листопада 2005 року зазначено що «обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції» Згідно Договору оренди землі від 21 листопада 2005 року, за період по якому не сплинув термін позовної давності, а саме: за 2010 рік позивачем отримано орендну плату в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень, вартість земельної ділянки відповідно до витягу № 2641, становить 179235,20 грн., тобто позивачем отримано орендну більше ніж передбачено договором оренди, та більш ніж 3,0% згідно Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, на 623 грн., оскільки якщо провести розрахунок (179235,20грн. х 3% = 5377грн 05коп.) (6000грн. -5377грн. = 623 грн); за 2011 рік позивачем отримано орендну плату в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, вартість земельної ділянки відповідно до витягу № 2641, становить 179235,20 грн., позивачем отримано орендну більше ніж передбачено договором оренди: за 2012 рік на адресу позивача направлено 1500 грн. орендної плати, відповідно до умов договору. Факт отримання позивачем орендної плати підтверджується розписками, та квитанцією. Від позивача жодних заяв, скарг по заборгованості виплаті орендної плати, а також листів щодо зміни розміру орендної плати не надходило. Умови договору оренди не змінювались сторонами ні в судовому порядку ні за домовленістю сторін. Позивачем підміняється предмет позову, оскільки він в одному позові просить як стягнути заборгованість якої не існує, так і змінити розмір орендної плати, яка встановлена договором. При цьому сплативши судовий збір лише за одну вимогу. Згідно п.34 Договору оренди: « Зміна умов договору і припинення його дії здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку». Статтею 31 ЗУ «Про оренду землі» передбачені підстави припинення договору оренди землі, одною із яких є - закінчення строку, на який його було укладено. Розмір та умови оплати, вказані в Договорі оренди, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договір оренди між сторонами укладено 21 листопада 2005 року, тобто в період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" встановлено, що розмір орендної плати не може бути менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу від 19 серпня 2008 року № 725/2008 року відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін. Або в судовому порядку. Указ Президента України від 19.08.2008 року № 792, на який посилається позивач не є правовою підставою для задоволення позову. При укладанні угоди з власником земельної ділянки на час укладення договору, визначили свої відносини в договорі оренди землі на свій розсуд у відповідності із положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, передбачені в договорі умови щодо розміру і форми орендної плати не суперечать вимогам ст.ст.21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі». Жодних зауважень щодо незгоди з певною частиною умов договору чи їх змісту під час набуття права власності та під час дії договору оренди землі позивачем надано не було. З вимогами про зміну розміру орендної плати під час дії договору позивач до мене, або до суду не звертався. В позовній заяві відсутня розшифровка періоду заборгованості та суми боргу на думку позивача, із чого він виходить, зазначаючи суму 42475.00 гривень, сума позову викликає сумнів в її достовірності. Крім того Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 21 листопада 2012 року розглянув справу № 6-101 цс 12, при розгляді якої зробив правовий висновок, відповідно до якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції. Згідно п.1 ст. 257 ЦК України «Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.» Обставини, на які посилається Позивач як на підстави для стягнення заборгованості по договору оренди земельної ділянки були йому відомі. Таким чином, Позивачем був пропущений строк для звернення з позовом до суду за період до 12 листопада 2010 року та належить до застосування позовна давність, визначена ст. 257 ЦК України - у три роки, прошу ї застосувати суд. Позивач звернувся до суду 12.11.2013 року. Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в задоволенні позову. На підставі зазначено прошу суд за період з 21.11.2005 року до 12.11.2010 року відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення заборгованості у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення та спливом строку позовної давності. За інший період з 13.11.2010 року до 21.11.2012 року прошу відмовити у зв'язку з тим, що відповідачем добросовісно виконувались обов'язки передбачені договором відповідно до його умов, закону та звичаїв ділового обороту. З урахуванням того що, спадкоємець не бажав перереєстровувати договір у відповідності до вимог ст. 654 ЦК України, а також того, що відповідно до умов договору орендна плата зазначена в розмірі 1500 грн., але ОСОБА_1 сплачувалась орендна плату в значно більшому розмірі за 2010 рік в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, за 2011 рік в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень, за 2012 рік в сумі 1500 грн. Також прошу суд відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 3 % річних. Позивач посилається на ст.ст. 526,530, 546,547, 625 ЦК України, однак на виконання вимог ст. 546 ЦК в договорі оренди п. 14 зазначено, що зобов'язання забезпечується неустойкою. Тому вимога про стягнення 3 % річних є порушенням ст. 61 Конституції України про заборону подвійної цивільно-правової відповідальності. В договорі оренди відсутнє положення про стягнення 3% річних. Крім того що стосується нарахованої позивачем суми пені, за несвоєчасну виплату орендної плати, в позові відсутній її розрахунок відповідно до умов договору, не зрозуміло на яку суму її нараховано. Розрахунок окремо наданий позивачем до позову містить математичні помилки, в ньому зазначені суми, які не передбачені договором, а тому даний розрахунок не відповідає вимогам, щодо належності та допустимості доказів, оскільки цей документ складено на власний розсуд позивача, без врахування умов договору та закону. Також при постановленні судового рішення прошу врахувати постанову про закриття кримінального провадження № 12013080140002075 від 31.08.2013 року, в якій позивач слідчому Мелітопольського МВ ГУМВС України, пояснив що 2008 році у спадок від свого дядька ОСОБА_3 він отримав ділянку землі площею 16,4 га, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради, Мелітопольського району, Запорізької області. Зазначена ділянка до 2012 р. знаходилася в оренді у ОСОБА_2 в 2012 році договір оренди закінчився. Однак не звертаючи уваги на закінчення строку оренди, ОСОБА_2 згодом знову засіяв цю ділянку зерновою культурою, керуючись раніше укладеним договором оренди. Він вважав, що таким чином ОСОБА_2 шахрайським способом заволодів зазначеною земельною ділянкою. Доводи ОСОБА_1 не підтвердились в ході розслідування в рамках кримінального провадження, а були спростовані.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити на наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з позову, зазначені позивачем обставини, якими він аргументує свої позовні вимоги, наданими ним доказами не доведені.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

21.11.2005 року відповідач ОСОБА_2 з ОСОБА_3 уклав договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 16.4 га, яка знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради, Мелітопольською району, Запорізької області на строк 7 років.

В договорі оренди земельної ділянки від 21 листопада 2005 року, передбачені всі умови у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» і умови договору погоджені підписами. Договір пройшов державну реєстрацію.

Пункт 2 договору, визначено об'єкт оренди, місце його розташування, розмір земельної ділянки, у п. 8 договору - строк дії договору сім років, у п. 9-14, 31- розмір орендної плати, форми платежу, строки і порядок виплати орендної плати, відповідальність за її несплату, у п.п. 15,16,17 - умови використання та цільове призначення земельної ділянки.

Згідно п.9 Договору оренди землі від 21 листопада 2005 року передбачено, що «Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 1500 гривень. Форма орендної плати: грошова.

Згідно п.11 Договору оренди від 21 листопада 2005 року, передбачено, що «орендна плата вноситься у такі строки: протягом дії договору не пізніше 25 грудня щорічно.

Відповідно до п. 13 вищевказаного Договору оренди: «Розмір орендної плати переглядається щороку у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі в наслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму оренди земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом ч. 1. ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядаються за згодою сторін.

Згідно п. 34 вищевказаного Договору оренди: «Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.»

Відповідно до ст. 525 ЦК України «Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.»

Згідно п. 10 Договору оренди землі від 21 листопада 2005 року зазначено що «обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції»

Статтею 31 ЗУ «Про оренду землі» передбачені підстави припинення договору оренди землі, одною із яких є - закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 34 Договору оренди: «Зміна умов договору і припинення його дії здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку».

Розмір та умови оплати, вказані в Договорі оренди, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Договір оренди між сторонами укладено 21 листопада 2005 року, тобто в період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" встановлено, що розмір орендної плати не може бути менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності.

В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін або в судовому порядку.

Сторони на час укладення договору, визначили свої відносини в договорі оренди землі на свій розсуд у відповідності із положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, передбачені в договорі умови щодо розміру і форми орендної плати не суперечать вимогам ст.ст.21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі».

Як встановлено в судовому засіданні між сторонами в письмовому вигляді умови договору не змінювались, рішення суду про зміну умов договору також відсутнє.

Позивачем суду не надано доказів про зміну розміру орендної плати відповідно до умов договору.

Відповідач в судовому засіданні просив застосувати позовну давність посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України по справі № 6-101 цс 12, при розгляді якої встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

Згідно п.1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до суду 12.11.2013 року.

Обставини, на які посилається Позивач як на підстави для стягнення заборгованості по договору оренди земельної ділянки були йому відомі. Таким чином, Позивачем був пропущений строк для звернення з позовом до суду за період до 12 листопада 2010 року та належить до застосування позовна давність, визначена ст. 257 ЦК України - у три роки.

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності і підстав для його поновлення не має.

В судовому засіданні не було встановлено обставин, які зробили своєчасне подання позову позивачем неможливим, або ускладненим.

Таким чином, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт пропуску строку звернення позивача до суду.

За період з 13.11.2010 року до 21.11.2012 року відповідачем ОСОБА_2 суду надано докази про виконання зобов'язання по договору оренди відповідно до його умов, закону та звичаїв ділового обороту.

Згідно Договору оренди землі від 21 листопада 2005 року, за період по якому не сплинув термін позовної давності, ОСОБА_1 сплачено орендну плату за 2010 рік в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, за 2011 рік в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень, про що відповідач надав розписки, за 2012 рік в сумі 1500 грн., що підтверджується квитанцією.

Факт отримання позивачем орендної плати підтверджується розписками, оригінали яких судом оглянуті, а копії долучені до матеріалів справи.

Позивач в позові просить стягнути заборгованість з розрахунку 3% від вартості земельної ділянки, але умови договору не змінювались між сторонами, тому даний розрахунок не ґрунтується на вимогах договору.

Вимоги позивача про стягнення 3 % річних є порушенням ст. 61 Конституції України про заборону подвійної цівльно-правової відповідальності, оскільки в договорі оренди відсутнє положення про стягнення 3% річних, та на виконання вимог ст. 546 ЦК в договорі оренди в п. 14 зазначено, що зобов'язання забезпечується неустойкою.

Сума неустойки судом не приймається до уваги тому що позивачем не надано її розрахунок відповідно до умов договору. В долученому до матеріалів справи розрахунку зазначені суми, які не передбачені договором, а тому даний розрахунок не відповідає вимогам, щодо належності та допустимості доказів.

Згідно до вимог ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивачем не надано, достатньо доказів, щодо обґрунтування позовних вимог, на підставі чого, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 197, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 6,257, 657, 525,792 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за договором оренди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ В.В.ЗИМОГЛЯД