Рішення

від 17.01.2014 по справі 912/1994/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 рокуСправа № 912/1994/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1994/13

за позовом: Олександрійського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих, м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача : фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 8 503,44 грн.

Представники:

від позивача - Лук'янчук П.В., постанова № 6-1 від 19.06.07 р.;

від відповідача - участі не брали.

Олександрійське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача боргу по орендній платі в сумі 738,75 грн., боргу за використану електроенергію в сумі 267,47 грн., штрафу за несвоєчасні розрахунки по договору в сумі 1001,22 грн., розміру подвійної оплати за користування об'єктом оренди після закінчення терміну дії договору в сумі 6501,00 грн., всього в розмірі 8 503,44 грн.

Представник відповідача участі в судовому засіданні 17.01.14 р. участі не брав, письмових заперечень чи будь-яких пояснень по суті спору суду не надав.

Копія ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 03.12.13 р. направлялась фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою: 28000, АДРЕСА_1, що зазначена позивачем у позові та підтверджена наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2 (а.с. 14).

Однак, зазначений вище лист повернувся на адресу суду з поштовою відміткою про причину невручення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 36-37).

Відповідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, господарським судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

14.04.11 р. між Олександрійським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих (далі - Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди № 140440 (далі - Договір 1, а.с. 41-43).

Відповідно до умов Договору, Орендодавець здав, а Орендар прийняв в тимчасове користування нежитлове приміщення з двох кімнат площею 19,7 кв.м. (в експлуатації внутрішніх площ до плану споруд літера "С", зазначене під номером 1-1) та розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (п. 1.1. Договору).

У розділі 3 Договору 1 сторони обумовили розмір орендної плати та порядок розрахунків.

Так, згідно п. 3.1. Договору 1, розмір орендної плати за Договором встановлюється Орендодавцем і становить на момент укладення договору 295,50 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 49,25 грн. При необхідності розмір орендної плати може переглядатися Орендодавцем, про що Орендар повідомляється у письмовій формі. За користування електроенергією Орендар розраховується окремо згідно з показниками лічильника. В разі відсутності лічильника, відсутності або пошкодження пломб, споживання електроенергії по цьому приміщенню розраховується Орендодавцем і оплата проводиться Орендарем згідно з цими розрахунками до 27 числа місяця, в якому здійснюється оренда приміщення. За користування комунальними послугами та інші господарські витрати Орендодавця по даному об'єкту, Орендар розраховується на підставі рахунків Орендодавця до 5 числа місяця наступного за тим, в якому здійснюється оренда.

В силу умов п. 3.2. Договору 1, орендна плата по цьому Договору вноситься до початку місяця в якому здійснюється оренда приміщення на підставі рахунків-фактур Орендодавця. Вказані рахунки - фактури Орендар отримує в бухгалтерії Орендодавця у двох примірниках, один з яких Орендар повертає Орендодавцеві з помітками прийнято до сплати, датою отримання та підписом отримувача.

Договір діє з 18.04.11 р. по 31.12.11 р. (п. 4.1. Договору 1).

З метою продовження існуючих між сторонами господарських відносин після закінчення дії Договору 1, 27.12.11 р. між Орендодавцем та Орендарем укладено на тих же самих умовах договір оренди № 271234 (далі - Договір 2, а.с. 11 - 13), строк дії якого визначено з 01.01.12 р. по 31.12.12 р.

При цьому, сторони встановили, що в разі відсутності претензій сторін, Договір 2 автоматично продовжується до 31.12.13 р.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача (а.с. 38-40), дію Договору 2 було пролонговано до 31.12.13 р. на підставі п. 4.1. Договору та за відсутності заперечень сторін.

Договір 1 та Договір 2 підписані повноважною особою Орендодавця та Орендарем, скріплені круглими печатками сторін.

Укладені між сторонами Договір 1 та Договір 2 є договорами оренди, правовідносини за якими регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України.

Так, стаття 759 Цивільного кодексу передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується переди наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем в повному обсязі та належним чином виконано свої зобов'язання за Договорами та передано в тимчасове користування Орендарю приміщення площею 19,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

На виконання умов Договору 1 та Договору 2, Орендодавцем виставлялись Орендарю рахунки-фактури (а.с. 44 - 63), по яким відповідач здійснював лише часткові проплати (а.с. 64-74).

В результаті викладеного, відповідачем залишились не оплаченими в повному обсязі три останні виставлені позивачем рахунки № СФ-0000547 від 22.10.12 р. на суму 317,76 грн., з яких: 246,25 грн. - орендна плата за жовтень 2012 року, 18,55 грн. - спожита електроенергія за вересень 2012 року, 52,96 грн. ПДВ; № СФ-0000610 від 21.11.12 р. на суму 295,50 грн., з яких: 246,25 грн. - орендна плата за листопад 2012 року, 49,25 грн. ПДВ та № СФ-0000677 від 18.12.12 р. на суму 387,96 грн., з яких: 246,30 грн. - орендна плата за грудень 2012 року, 77,05 грн. - спожита електроенергія за листопад 2012 року, 64,66 грн. ПДВ (а.с. 16-18).

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за період з жовтня по грудень 2012 року в сумі 738,75 грн. та заборгованість за спожиту в вересні - листопаді 2012 року електроенергію на суму 262,47 грн.

За доводами представника позивача в судовому засіданні виставлені позивачем рахунки відповідач отримав нарочно.

Крім того, описом вкладення у цінний лист, направлений 28.11.13 р. на адресу відповідача позивачем, також підтверджується направлення відповідачу виставлених позивачем та неоплачених відповідачем рахунків, а саме: №СФ-0000547 від 22.10.12 р.; №СФ-0000610 від 21.11.12 р.; № СФ-0000677 від 18.12.12 р. (а.с. 6).

Оскільки відповідач належним чином не виконав умови Договору в частині сплати орендної плати та плати за використану електроенергію, позивач звернувся до суду з даним позовом, за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач доказів сплати заборгованості по орендній платі в сумі 738,75 грн. та заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 262,47 грн. до суду не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості, що складається з орендної плати та плати за електроенергію, є цілком обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1001,22 грн. та подвійну оплату за користування об'єктом оренди після закінчення терміну дії Договору в сумі 6501,00 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.2. Договорів визначено, що за несвоєчасні розрахунки за цими Договорами Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф у розмірі 100 % від суми заборгованості. Сплата штрафу не звільняє Орендаря від виконання обов'язків по цьому Договору.

Оскільки розрахунок штрафу в сумі 1001,22 грн. повністю відповідає фактичним обставинам справи, вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача 6501,00 грн. подвійної оплати за користування об'єктом оренди після закінчення терміну дії Договору, позивач посилається на ст. 785 Цивільного кодексу України, частина перша якої визначає обов'язок орендаря у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З наведеної вище норми вбачається, що її застоування зумовлено наявністю зобов"язання орендаря повернути орендоване майно після припинення договору оренди.

Разом з цим, як вбачається з письмових та усних пояснень представника позивача, а також фактичних обставин справи, станом на день звернення до суду з даною позовною заявою Орендар правомірно користувався орендованим майном на підставі Договору 2, строк дії якого встановлено до 31.12.2012 року. У зв'язку з відсутністю претензій як з боку Орендодавця, так і збоку Орендаря, дію Договору 2 продовжено до 31.12.13 р. з можливістю подальшої пролонгації (п.п. 4.1., 6.1. Договору 2).

Зважаючи на викладене, вимога позивача щодо стягнення неустойки є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, банківський рахунок не відомий) на користь Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17, код 03967760, р/р 26000060214479 в Кіровоградській філії КБ "ПриватБанку", МФО 323583) заборгованість в сумі 2 002, 44 грн., з яких: 738,75 грн. - заборгованість по орендній платі; 262,47 грн. - борг за використану електроенергію; 1001,22 грн. - штраф за несвоєчасні розрахунки по договору.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету (отримувач коштів: УК у м. Кіровоград, ідентифікаційний код 38037409, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, рахунок 31211206783002, код платежу та назва 22030001 "Судовий збір") 412,92 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити відповідачу за адресою:28000, АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 22.01.2014 р.

Суддя Л. С. Коротченко