Рішення

від 04.10.2013 по справі 310/6204/13-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/6204/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2013 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого - судді Ревуцького С.І.

при секретарі - Мазняк О.Ю.

розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Бердянськох міської ради, ОСОБА_1, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області про скасування п.п.5,5.73 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010р., визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування запису про його державну реєстрацію та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, де зазначив, що прокурорською перевіркою встановлено, що п.5, 5.73 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради V скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1га, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі зазначеного рішення 16.04.2010р. за ОСОБА_1 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500350 державного акту на право власності серії ЯК № 822054 на зазначену земельну ділянку.

Позивач вважає, що п.5.29 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010р. підлягає скасуванню, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, а його державна реєстрація підлягає скасуванню з наступних підстав. В ході прокурорської перевірки було встановлено, що згідно з положеннями ст.51 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення. Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок вказаної категорії підлягають обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації. Зазначена вимога виконана не була, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено без проведення зазначеної експертизи.

Крім того, згідно інформації виконкому Бердянської міської ради від 15.05.2013р., відповідності до Генерального плану м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009року, зазначені у рішенні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку. Відповідно до п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» - будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається.

Перевіркою також встановлено, що станом на час прийняття Бердянською міською радою рішення №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» посадовими особами виконкому міськради не розроблена та відповідно Бердянською міською радою не затверджена передбачена Законом України «Про планування і забудову територій» містобудівна документація м. Бердянська, а саме відсутні детальні плани територій окремих районів міста, зокрема території Бердянської коси. Таким чином, за відсутності містобудівної документації м. Бердянська прийняття рішень щодо планування, забудови, проектування та будівництва об'єктів житлово-цивільного та виробничого призначення, впорядкування та благоустрою території Бердянської коси, неможливо. Також ст.ст.58,59,60 ЗК України, ст.ст.88,90 Водного кодексу України встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги. Нормативні акти, які регулюють забудову населених пунктів та застосовуються у всіх випадках будівництва, також передбачають обмеження щодо забудови таких земельних ділянок.

За таких обставин прокурор прийшов до висновку, що Бердянська міська рада під час прийняття рішення №41 від 25.02.2010р. грубо порушила положення чинного законодавства в частині підстав та порядку надання земельних ділянок у власність, визначених Конституцією та Земельним кодексом України, і не мала права надавати у власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1. Внаслідок цього, законне волевиявлення власника спірної земельної ділянки - держави на надання її у приватну власність для індивідуального дачного будівництва є неможливим, оскільки суперечить закону, тому в цьому випадку можна стверджувати про відсутність волевиявлення власника на законне надання спірної земельної ділянки у приватну власність. Тому рішення міської ради підлягає скасуванню в цій частині, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, та його державна реєстрація підлягає скасуванню.

У зв'язку з цим прокурор просить визнати незаконним та скасувати п.5,5.73 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; визнати недійсним державний акт направо власності серії ЯК №822054 на земельну ділянку площею 0,1га, виданий на ім'я ОСОБА_1 для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1, вартістю 78880 грн.; зобов'язати Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію акту ЯК №822054 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2310400000:08:003:0470, розташовану по АДРЕСА_1 Запорізької області; а також зобов'язати ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку територіальній громаді в особі Бердянської міської ради.

До судового засідання прокурор Глянь О.С. надав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - Бердянської міської ради за довіреністю Божков А.І. в судове засі дання не з'явився, в своїй заяві просить справу розглянути без його участі відповідно до закону та наявними матеріалами.

Представник відповідача - Управління Держземагенства у Бердянському районі в судове засідання не з'явився, в своїй заяві просить розглянути справу без нього.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з'явилася, заперечень проти позову до суду не надіслала.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову на підставі наступного.

Суд вважає встановленим та доведеним наданими до суду доказами, що п.5, 5.73 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради V скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1га, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі зазначеного рішення 16.04.2010р. за ОСОБА_1 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500350 державного акту на право власності серії ЯК № 822054 на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім інших, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до вимог ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води .

Відповідно ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Згідно ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передавати земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови із земель водного, фонду лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Вищенаведені законодавчі норми встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги.

Нормативні акти, які регулюють забудову населених пунктів та застосовуються у всіх випадках будівництва, також передбачають обмеження щодо забудови таких земельних ділянок.

Згідно п.п. 10, 11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Також, відповідно до вимог ст.ст. 17, 18 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація регулює планування, забудову та інше використання територій, є основою для вирішення питань раціонального використання територій, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Статтею 13 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок оздоровчого та рекреаційного призначення.

Така ж вимога передбачена в ст. 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України: у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Спірна земельна ділянка розташована в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря.

Всупереч наведеним вимогам земельного законодавства, обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації проведена не була, чим грубо порушено вимоги чинного земельного законодавства.

У зв'язку з цим суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог прокурора в основній частині.

В той же час, не підлягає задоволенню позов в частині скасування державної реєстрації акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_1, оскільки дана вимога не належить до передбаченого законом способу захисту порушеного права.

Так, Законом України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачена певна процедура реєстрації прав власності чи права постійного користування на нерухомість, до складу якої входять також земельні ділянки. Відповідно до ст.26 вказаного Закону, записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, зазначеним Законом передбачено скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, а не реєстрація державного акту, таке рішення приймається відповідним органом державної влади на підставі рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 58, 60, 61, 212- 218 ЦПК України, ст.ст.58-60, 84, 123 ЗК України, ст.19 Конституції України, ст.ст.88, 90 Водного Кодексу України, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п.5,5.73 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Визнати недійсним державний акт направо власності серії ЯК №822054 на земельну ділянку площею 0,1га, виданий на ім'я ОСОБА_1 для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1, вартістю 78880 грн.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, вартістю 78800грн., площею 0,1га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю ЯК №822054, виданому ОСОБА_1, територіальній громаді в особі Бердянської міської ради.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: С. І. Ревуцький