Постанова

від 20.01.2014 по справі 826/18033/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року № 826/18033/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 березня 2013 року № 0004182290 та № 0004192290.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1003, Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19 листопада 2012 року № 1203, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представником відповідача через канцелярію суду подані заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач посилається на Податковий кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року № 0004182290 та № 0004192290, оскільки реальність здійснення операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" не підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 5 березня 2013 року по 12 березня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 5 березня 2013 року № 483/22.9-20, згідно пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 14 березня 2013 року № 707/22-90/32736381, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз":

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 63 998 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в розмірі 32 148 грн., за грудень 2011 року в розмірі 31 850 грн.;

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" занижено суму податку на прибуток в розмірі 73 598 грн., в тому числі: за 2011 рік - 73 598 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 27 березня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004182290, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" суму грошового зобов'язання в розмірі 79 998 грн., з якої: за основним платежем - 63 998 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 000 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100;

- № 0004192290, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" суму грошового зобов'язання в розмірі 73 598 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств, код платежу: 11021000.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та до валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

21 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 21-10/11, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар: газодувку 1Г22-50-2В та газодувку Е21-60-2А. Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна ціна товару за цим договором складає 535 800 грн. Відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунки за продукцію здійснюються шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця, який визначений у цьому договорі. Предоплата становить 36%.

Згідно специфікації товару, ціна газодувки 1Г22-50-2В - 68 620 грн., ціна газодувки Е21-60-2А - 377 880 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 139 від 21 жовтня 2011 року на загальну суму 192 888 грн., в тому числі ПДВ - 32 148 грн.,

- № 122 від 22 листопада 2011 року на загальну суму 191 100 грн., в тому числі ПДВ - 31 850 грн.

На підтвердження отримання товару позивачем надано видаткову накладну від 2 грудня 2011 року № 02-12.

На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано копії платіжних доручень від 21 жовтня 2011 року № 126 та від 22 листопада 2011 року № 141.

На підтвердження відображення спірних господарських операцій у бухгалтерському обліку позивачем надано карточку по рахунку 631 за 4 квартал 2011 року.

Під час розгляду справи представник позивача зазначила, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" товар (газодувка 1Г22-50-2В та газодувка Е21-60-2А) в подальшому був реалізований Відокремленому підрозділу "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

На підтвердження своєї позиції представником позивача надано договір про закупівлю товарів за державні кошти від 27 жовтня 2011 року № 1248, укладений між Відокремленим підрозділом "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз", як постачальником. Також позивачем надано видаткову накладу, податкову накладну та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт", з огляду на нижченаведене.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження фактичного придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" та використання його у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що пунктом 4.2 договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2011 року № 21-10/11 визначено, продавець вважається таким, що виконав свій обов'язок по передачі товару покупцю з моменту надання товару в розпорядження покупця на підставі акту приймання-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками сторін або видаткової накладної.

Проте, позивачем не надано акту приймання-передачі або видаткової накладної на підтвердження передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" газодувки 1Г22-50-2В. При цьому, як вбачається з акту перевірки від 14 березня 2013 року № 707/22-90/32736381, позивачем під час проведення перевірки також не надано податковому органу доказів на підтвердження отримання газодувки 1Г22-50-2В.

Крім того, у видатковій накладній від 2 грудня 2011 року № 02-12 зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" отримано газодувку Е21-60-2А, ціна якої без ПДВ складає 319 990 грн., проте згідно специфікації до договору вартість газодувки Е21-60-2А - 377 880 грн.

Відповідно до пункту 5.2 договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2011 року № 21-10/11, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або не узгоджено сторонами у додатковій угоді до цього договору усі розрахунки і платежі за договором здійснюються між покупцем і продавцем у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" додаткових угод з метою зменшення вартості товару.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача відносно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" придбаний товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" з метою його подальшої реалізації Відокремленому підрозділу "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", оскільки позивачем договір з Відокремленим підрозділом "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" щодо закупівлі товарів укладений 27 жовтня 2011 року, а договір між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт" 21 жовтня 2011 року, а оплата товару здійснювалась 21 жовтня та 22 листопада 2011 року.

При цьому, позивачем не надано паспортів на вироби, сертифікатів якості, інформації щодо дати виготовлення товару, а тому неможливо встановити відповідність товару (газодувки 1Г22-50-2В та газодувки Е21-60-2А), зазначеного в первинних документах складених за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт", товару, який був реалізований позивачем Відокремленому підрозділу "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Крім того, як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в провадженні Головного слідчого управління Державної податкової служби України знаходиться кримінальна справа № 69-149, порушена відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро клас трейд" ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України та відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарської діяльності, зокрема: ПП "Фірма "Володар", ПП "Клер шато фіорд", ТОВ "Техінпромприлад", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Дормашавто", ТОВ "Техномашпостач", ТОВ "Маркон групп Ко" та ТОВ "Остін трейд" з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "Євро класс трейд" ОСОБА_2 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ "Євро класс трейд" ОСОБА_2, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. В акті зазначено, що протягом 2008-2012 років на території м. Києва та Київської області діяла група осіб, яка згідно єдиного плану з розподілу ролей, умисно з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам-користувачам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг в порушення встановленого законодавства в порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані на "підставних" осіб, в більшості, громадян інших держав, а саме: ТОВ "Різано-Трейд", ТОВ "Ланотешмаш", ТОВ "Сьомий будтрест", ТОВ "Агенство "Віасат", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Аренда-Сервіс", ТОВ "Аренда комфорт Україна", ТОВ "Аренда-сіті", ТОВ "Бізнес-Сервіс-Альянс", ТОВ "Лоу-консалт", ТОВ "Росаріо", ТОВ "Лео-нова", ТОВ "Проммаст-стандарт", ТОВ "Монавій груп", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Істмедфарм груп", ТОВ "ТД "СпецТехноресурс", ТОВ "Наладбуд компані", ТОВ "Нормалбуд", ТОВ "Рекламна агенція "Скай", ТОВ "ЮА "Авента", ТОВ "ТД "Вереск", ПП "Алмаз-2006", ТОВ "Оліва-21" та ТОВ "РМА-Монамі" через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт".

При цьому, суд зазначає, що за відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" до складу податкового кредиту суми ПДВ та до валових витрат витрати на підставі первинних документів, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммаст-Стандарт".

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Позивачем під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1 535,96 грн.

Згідно пункту 3 частини другої статті 3 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено з 1 січня 2013 року мінімальну заробітну плату в розмірі 1 147 грн.

Таким чином, за звернення до суду з заявленими позивачем вимогами судовий збір складає 1 720,50 грн.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено необґрунтованість позовних вимог, решта суми судового збору в розмірі 184,54 грн. підлягає стягненню з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий союз" (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 5-б, кв. 68, ідентифікаційний код 32736381) судовий збір у розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 54 коп. на рахунок 31218206784007, отримувач: УДКСУ у м. Києві, код отримувача: 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача: 820019, код ЄДРПОУ 34414689.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева