Постанова

від 15.01.2014 по справі 801/9375/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/9375/13-а

15.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондрак Н.Й.,

суддів Курапової З.І. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Беребесова П.В.

за участю сторін:

представник позивача, Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим - не з'явився,

представник відповідача, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим - Телкова Юлія Юріївна, довіреність № 01-150 від 01.06.13

розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 04.11.13 у справі № 801/9375/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим (вул. В. Хромих, 12, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим (вул. Леніна, буд.21, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про стягнення 545,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.13 у справі № 801/9375/13-а позов Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Алушта АР Крим про стягнення 545,11 грн. - задоволено.

Стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Алушта АР Крим 545,11 грн. заборгованості за серпень 2013 року.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

У судове засідання 15.01.2014 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав апеляційну скаргу, просив постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідачем зазначено, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві".

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами виникли через неузгодженість загальної суми витрат, що підлягає відшкодуванню згідно списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у серпні 2013 р., що складає 545,11 грн., в тому числі по особам:

- ОСОБА_3 - основний розмір пенсії 93,92 грн.;

- ОСОБА_4 - основний розмір пенсії 150 грн;

- ОСОБА_5 - основний розмір пенсії 150 грн, витрати на виплату та доставку пенсії 1,19 грн.;

- ОСОБА_6 - основний розмір пенсії 150 грн.

Позиція відповідача обґрунтована безпідставністю виплати пенсії зазначеним особам з огляду на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві". Зокрема, у доводах апеляцыйноъ скарги заявник посилається на те, що у порушення статті 33 зазначеного закону ОСОБА_4 призначено пенсію по втраті годувальника через десять років, однак на день смерті чоловіка вона була працездатна та не перебувала на його утриманні. У відношенні потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 позиція відповідача зводиться до того, що фактично виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та її робочі органи є владними суб'єктами з різними повноваженнями. Згідно Порядку, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.03 № 5-4/4 (зареєстрованого в міністерстві юстиції України 16.05.03), встановлено механізм відшкодування витрат на централізованому рівні, у зв'язку з чим виконання рішення суду першої інстанції відповідачем може призвести до подвійного фінансування зазначених витрат.

У відношенні потерпілої ОСОБА_3 позиція відповідача ґрунтується на положенні статті 2 Угоди про взаємне визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, що була підписана 9 вересня 1994 року державами СНД, в тому числі і Україною. Згідно положення цієї статті, відшкодування шкоди працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Обов'язковою умовою настання страхового випадку є причинний зв'язок між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував постраждалий.

Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління ФСС НВВПЗ України від 20.04.2001 р. № 10, доказом настання страхового випадку та наявності причинного зв'язку між нещасним випадком та виробничими функціями постраждалого під час того, як трапився останній, є акт про нещасний випадок, довідки МСЕК, акти розслідування нещасного випадку (професійного захворювання), довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, копія трудової книжки потерпілого та інше.

Судова колегія зазначає, що з огляду на те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічне правило закріплено в частині 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

- допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

- щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

- пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Страховими виплатами, відповідно до ст. 28 Закону №"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є грошові суми, які згідно із ст. 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Судом першої інстанції в постанові суду зокрема зазначено, що по особам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 всі витрати позивача, пов'язані з виплатою та доставкою основного розміру пенсії за серпень 2013 року в сумі 545,11 грн підлягають відшкодуванню відповідачем.

Судова колегія частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зокрема, ОСОБА_4 безпідставно було нараховано пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер у наслідок нещасного випадку на виробництві.

Як вбачається з матеріалів справи, чоловік ОСОБА_4 загинув на виробництві у 1999 році, а пенсія по втраті годувальника була призначена ОСОБА_4 через 10 років, проте згідно статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого право на тримання страхових виплат (у тому числі пенсій) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Таким чином, правових підстав з виплати пенсії ОСОБА_4 у зв'язку із втратою годувальника не вбачається, оскільки на день смерті свого чоловіка вона була працездатна та не перебувала на його утриманні.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини 1 статті 21 цього закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Із аналізу зазначеної норми випливає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер у наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається особі, яка на момент настання страхового випадку була непрацездатною та знаходилася на утриманні померлого.

З матеріалів справи вбачається, що до січня 2009 року ОСОБА_4 отримувала пенсію за вислугу років згідно заяви про призначення пенсії від 02.12.2004 року.

Згідно заяви про призначення (перерахунок) пенсії, починаючи з січня 2009 року ОСОБА_4 призначено пенсію по втраті годувальника.

Згідно акту №1 від 18.01.1999 року про нещасний випадок ОСОБА_7 - чоловік ОСОБА_4 (згідно довідки про склад сім'ї) загинув в результаті нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_1, що також підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Як зазначено відповідачем, згідно копій трудових книжок ОСОБА_4, остання, на день смерті чоловіка, ОСОБА_7, працювала викладачем музики згідно наказу №22 від 30.01.1996 року. Крім того, ОСОБА_4 продовжувала працювати аж до 2009 року.

Судова колегія дійшла висновку, що ОСОБА_4 на день смерті чоловіка була працездатною та продовжувала працювати, на утриманні потерпілого не знаходилася, а відтак, права на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника вона не мала, у зв'язку із чим, пенсія ОСОБА_4 у зв'язку із втратою годувальника призначена позивачем неправомірно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, про відсутність підстав для призначення ОСОБА_4 пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 у справі К/9991/35834/13.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача за серпень 2013 року в сумі 545,11 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем в даній сумі та стягненню підлягає сума 395,11 грн. (545,11 грн - 150 грн.).

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача у відношенні потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, судова колегія зазначає, що той факт, що відшкодування витрат і здійснення відповідних розрахунків, передбачене на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним Фондом України не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачем у даній справі є Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим, інших відповідачів у справі немає, питання про заміну відповідача на належного перед судом не ставилось.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно потерпілого ОСОБА_3, судова колегія зазначає наступне.

Питання пенсійних виплат громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн співдружності регулюється Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, що була підписана 09.09.94 державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною. Згідно зі ст. 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаних з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті; роботодавець відповідальний за заподіяну шкоду відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства. Відповідно до ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Відповідно до ст. 3 цієї Угоди про гарантії прав громадян-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних держав, повинні відшкодовуватися Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.02.2008 "Про відшкодування витрат з виплати пенсій з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання".

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи з порушенням норм матеріального права, воно не може бути визнаним законним і обґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.13 у справі № 801/9375/13-а - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.13 у справі № 801/9375/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим 395,11 грн. заборгованості за серпень 2013 року.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Н.Й. Кондрак

Судді підпис З.І.Курапова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.Й. Кондрак