Рішення

від 14.01.2014 по справі 911/4526/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа № 911/4526/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флаєр», м.Бровари

про стягнення 137850,48 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Попічко Р.Р.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флаєр» (далі - відповідач) про стягнення 137850,48 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Провадження у справі №911/4526/13 порушено відповідно до ухвали суду від 06.12.2013 року та призначено справу до розгляду на 24.12.2013 року.

Позивач в судовому засіданні 24.12.2013 року подав заяву про зміну позовних вимог, в якій прохальну частину позову виклав в новій редакції.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 24.12.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 14.01.2014 року.

В судовому засіданні 14.01.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 14.01.2014 року повторно без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не наддав.

Як передбачено абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено.

10.08.2011 року між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (позивач), як комісіонером та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флайєр» (відповідач) як комітентом було укладено Договір комісії № USE-20.4-199-Д/К-11 (далі - Договір). 11.08.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач (комісіонер) зобов'язався за дорученням відповідача (комітента) за плату вчинити від свого імені за рахунок відповідача правочин з продажу Продукції згідно із Специфікацією продукції (Додаток № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди).

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна продажу Продукції встановлюється позивачем в розмірі погодженої відповідачем ціни Продукції.

Відповідно до пункту 5.2 Договору погоджена відповідачем ціна Продукції наведена в Додатку № 1 до даного Договору. Погоджена відповідачем ціна Продукції, що наведена у Додатку № 1 в редакції Додаткової угоди, складає 159 960,00 доларів США.

Відповідно до пункту 4.3 Договору в редакції Додаткової угоди Продукція передається на комісію однією партією згідно з Додатком № 1 в редакції Додаткової угоди. Строк передачі Продукції - 60 днів після отримання зазначеного в п.п. 5.7, 5.8. Договору.

Пунктами 5.7 та 5.8 Договору передбачено, що відповідач доручає позивачу передбачити в контракті порядок проведення покупцем платежів, за яким 100% погодженої відповідачем ціни Продукції буде перераховано в якості попередньої оплати протягом 5 банківських днів після отримання покупцем повідомлення про набрання контрактом чинності та відповідного рахунку. Отримані грошові кошти, за виключенням витрат комісіонера та комісійної плати, перераховуються позивачем відповідачу протягом 5 банківських днів після надходження відповідних коштів на рахунок позивача.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що за виконання доручення, зазначеного в даному Договорі, позивач отримує комісійну плату (що включає в себе ПДВ, який підлягає сплаті позивачем з отриманої комісійної плати) у розмірі 7% від погодженої відповідачем ціни Продукції.

Відповідно до пункту 5.5 Договору позивач має переважне право відраховувати належні йому за Договором суми з усіх грошових коштів, отриманих ним за реалізовану за дорученням відповідача Продукцію.

При цьому, відповідно до пункту 5.11 Договору в редакції Додаткової угоди, загальна сума коштів, які утримуються позивачем, а саме: витрати позивача на виконання Договору та комісійна плата, не повинна перевищувати 13 027,20 доларів США.

Крім того, пунктом 5.12 Договору встановлено, що передбачені пунктом 5.11 кошти, що залишилися невикористаними після виконання доручення позивачем, вважатимуться додатковою комісійною платою останнього.

11.08.2011 року позивач на виконання доручення відповідача уклав з компанією «TANK-MOT» (Покупець) Республіка Польща, Контракт № USE-20.4-137-К/КЕ-11 (надалі - Контракт) про експортну поставку Продукції відповідача на суму 159960 дол. США.

23.02.2012 року позивач отримав від Покупця 100% попередню оплату за Контрактом у сумі 159 960,00 дол. США, що підтверджується інвойсом та меморіальним ордером (оригінали оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи).

27.02.2012 року позивач відповідно до вищезазначених умов Договору перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 146 932,80 доларів США, що становили собою різницю між погодженою відповідачем ціною Продукції (159 960,00 доларів США) та 13 027,20 доларами США комісійної плати і витрат комісіонера, утримання яких передбачено пунктами 3.2.3, 5.3, 5.8, 5.11 та 5.12 Договору.

Таким чином, відповідач повинен був передати Продукцію на комісію у строк до 27.04.2012 року.

Однак, відповідач свій обов'язок щодо передачі Продукції на комісію позивачу до 27.04.2012 року не виконав.

Відповідач всупереч умовам пункту 4.3 Договору в редакції Додаткової угоди передав позивачу на комісію лише частину Продукції на загальну суму 157 110,00 доларів США. При цьому, зазначену передачу він здійснив лише 30.07.2012, що підтверджується актом приймання-передачі Продукції на комісію від 30.07.2012 (оригінал акту приймання-передачі оглянутий судом, копія долучена до матеріалів справи).

Вищезазначеним актом приймання-передачі Продукції на комісію передбачено, що решту Продукції (50 паливних фільтрів Сб20.29.00-3 на загальну суму 2850 дол. США відповідач зобов'язується передати на комісію у строк 60 календарних днів з дати підписання вказаного акту приймання-передачі Продукції на комісію, тобто до 28.09.2012 року.

Однак, станом на день подання позову відповідач не передав позивачу решту Продукції. Відповідні обставини відповідачем в ході розгляду спору не заперечені та не спростовані.

З метою досудового врегулювання спору позивач засобами електронного зв'язку направляв відповідачу листи від 11.01.2013 року та від 20.03.2013 року з вимогами виконати господарське зобов'язання з передачі решти Продукції та повідомити можливі строки її передачі, однак, такі листи залишились без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідачем було порушено зобов'язання з передачі Продукції позивачу у встановлений строк. Строк прострочення передачі частини Продукції на суму 157 110,00 доларів США складає 94 дні (з 28.04.2012 року по 30.07.2012 року). Строк прострочення передачі частини Продукції на суму 2 850,00 доларів США з урахуванням обмеження, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, складає 181 день (з 29.09.2012 року по 28.03.2013 року).

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до Статуту Державної компанії «Укрспецекспорт» (копія додається) та згідно зі статтями 22, 73 і 74 ГК України позивач є державним підприємством (засноване і діє на основі державної власності) та суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що за порушення строків передачі Продукції на комісію, визначених розділом 4 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від погодженої відповідачем ціни не переданої Продукції за кожний день затримки передачі, але загальна сума пені не буде перевищувати 2 % від погодженої відповідачем ціни не переданої Продукції. Оплата здійснюється на підставі претензії позивача шляхом прямого переведення коштів відповідачем на рахунок позивача.

У зв'язку з чим, враховуючи обсяги та термін прострочення відповідачем поставки Продукції, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення передачі Продукції в розмірі та на умовах, визначених п. 9.1. Договору. Загальна сума пені складає 15 284,19 дол. США і з врахуванням 2% обмеження, стягненню підлягає пеня в сумі 3 199,20 доларів США.

Крім того, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф, передбачений частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, у розмірі семи відсотків за прострочення відповідачем понад тридцять днів обов'язку з передачі позивачу Продукції на загальну суму 159 960,00 доларів США.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у сумі 11 197,20 дол. США (159 960,00 дол. США х 7 % = 11 197,20 дол. США).

В абзаці 1 пункту 10 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 зазначено, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

В той же час, згідно з частинами першою, другою статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У зв'язку з чим, позивачем для визначення суми штрафних санкцій у гривнях взято офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на день подання позовної заяви. Таким чином, сума пені у гривнях становить 25 571,21 грн., а сума штрафу у гривнях становитиме 89 499,22 грн.

Крім того, п.п. 2.2 та 2.4 Договору передбачено, що Продукція, яка передається на комісію, повинна відповідати за якістю державним стандартам України на даний вид Продукції, що діють в Україні, технічним умовам, іншій документації та умовам цього Договору. Відповідач гарантує, що Продукція, яка передається на комісію, не була в експлуатації та знаходилась на складському зберіганні у відмінному технічному стані. Експлуатаційний ресурс, який зазначений у паспорті повинен відповідати новій Продукції.

Відповідно до пункту 2.5 Договору виробничі дефекти та виявлені Покупцем у гарантійний період несправності Продукції, які виникли з вини відповідача, усуваються за рахунок відповідача.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що гарантійний строк на Продукцію складає 18 місяців з дати підписання з Покупцем Акту приймання-передачі Продукції.

Згідно з пунктом 6.3 Договору при виявленні під час гарантійного строку в Продукції дефектів або невідповідності вимогам розділу 2 Договору відповідач усуне дефекти або здійснить заміну Продукції протягом 30 днів з дати визнання претензії, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації Продукції або її зберігання.

Таким чином, до усунення дефектів або заміни неякісної Продукції відповідач зобов'язаний розглянути заявлену претензію та за наслідками її розгляду повідомити позивача про прийняте ним рішення щодо визнання чи відхилення заявленої претензії щодо якості Продукції.

При цьому, сторонами в Договорі не було встановлено строків для розгляду відповідачем претензії щодо якості Продукції.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Під час виконання Контракту Покупцем було надіслано на адресу позивача наступні рекламаційні акти:

- Рекламаційний акт № 1 від 25.09.2012 року;

- Рекламаційний акт № 2 від 25.09.2012 року;

- Рекламаційний акт № 3 від 25.09.2012 року;

- Рекламаційний акт № 4 від 25.09.2012 року.

18.10.2012 року позивач передав вищезазначені рекламаційні акти Покупця відповідачеві разом із супровідним листом від 17.10.2012 року, в якому просив відповідача розглянути ці рекламаційні акти та надати пропозиції щодо усунення виявлених дефектів Продукції.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний протягом семи днів, тобто до 25.10.2012 року розглянути заявлені Покупцем рекламації та повідомити позивача про прийняте ним рішення щодо задоволення або відмови у задоволенні заявлених рекламацій.

Також позивач в листах від 11.01.2013 року та від 20.03.2013 року вимагав від відповідача вжиття відповідних заходів щодо розгляду вищезазначених рекламацій Покупця.

Однак, відповідач без поважних причин ухиляється від виконання свого обов'язку щодо розгляду заявлених Покупцем рекламаційних актів та повідомити позивача про прийняте ним рішення щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заявлених рекламацій.

Також, пунктом 5.12 Договору встановлено, що передбачені пунктом 5.11 кошти, що залишилися невикористаними після виконання доручення позивачем, вважатимуться додатковою комісійною платою останнього.

27.02.2012 року позивач відповідно до вищезазначених умов Договору перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 146 932,80 дол. США, що становила собою різницю між сумою попередньої оплати (159 960,00 доларів США), отриманої відповідачем від Покупця за Контрактом, та 13027,20 дол. США комісійної плати і витрат комісіонера, утримання яких було передбачено п.п. 3.2.3., 5.8., 5.11 та 5.12 Договору.

Таким чином, відповідачем було отримано всю суму коштів, належних йому за Договором за Продукцію.

30.07.2012 року відповідач передав позивачу частину Продукції на загальну суму 157110,00 дол. США, що підтверджується актом приймання-передачі Продукції на комісію від 30.07.2012 року.

Вищезазначеним актом приймання-передачі Продукції на комісію передбачено, що решту Продукції (паливні фільтри С620.29.00-3 в кількості 50 шт. на загальну суму 2 850,00 доларів США.) відповідач зобов'язується передати на комісію у строк 60 календарних днів з дати підписання вказаного акту приймання-передачі Продукції на комісію, тобто до 28.09.2012 року.

Однак, станом на день звернення до суду відповідач не передав позивачу решту Продукції. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

У зв'язку з тим, що відповідач не передав позивачу решту Продукції (паливні фільтри С620.29.00-3 в кількості 50 шт.), позивач позбавлений можливості виконати свій обов'язок за Контрактом щодо поставки цієї частини Продукції Покупцю.

02.04.2013 року позивач отримав від Покупця лист № 79/04/2013, в якому Покупець повідомив, що у зв'язку із відсутністю поставки частини Продукції (паливних фільтрів С620.29.00-3 в кількості 50 шт. на загальну суму 2 850,00 дол. США) він відмовляється від подальшої її поставки та просить повернути суму попередньої оплати за вказану частину Продукції у сумі 2 850,00 доларів США.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на вищевикладене, у Позивача виник обов'язок щодо повернення Покупцю суми попередньої оплати у розмірі 2 850,00 дол. США.

16.07.2013 року позивачем рекомендованим листом було направлено відповідачу претензію від 16.07.2013 року з вимогою сплатити штрафні санкції у сумі 115 070,43 грн., невідкладно розглянути пред'явлені Покупцем рекламації, усунути дефекти або здійснити заміну Продукції та повернути Державній компанії «Укрспецекспорт» грошові кошти у сумі 2 850,00 дол. США для виконання обов'язку перед Покупцем. Однак, вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайєр» (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 24, код 37284561) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код 21655998) 25 571,21 грн. пені, 89 499,22 грн. штрафу та 3904,01 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Флайєр» (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 24, код 37284561) належним чином розглянути пред'явлені Компанією «TANK-MOT» рекламаційні акти від 25.09.2012 року № 1, №2, № 3, №4 та за наслідками їх розгляду повідомити Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про результати розгляду зазначених рекламаційних актів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайєр» (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 24, код 37284561) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код 21655998) 2850 дол. США.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.