Рішення

від 20.01.2014 по справі 305/2762/13-ц

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №305/2762/13-ц

Провадження по справі 2/305/131/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Марусяк М.О.

при секретарі - Беднар О.О.

за участю: представника позивача - Левчука І.М.

представників відповідачів Полянчук Т.Є, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом Державного територіального-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень ДТГО "Львівська залізниця" до Діловецької сільської ради Рахівського району, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів: Управління Держземагенства у Рахівському районі про визнання незаконним рішення Діловецької сільської ради від 07.05.2009 року про передачу земельних ділянки у приватну власність, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого на підставі даного рішення -

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" звернулося в суд з позовом до Діловецької сільської ради Рахівського району, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів: Управління Держземагенства у Рахівському районі про визнання незаконним рішення Діловецької сільської ради від 07.05.2009 року про передачу земельних ділянки у приватну власність, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого на підставі даного рішення.

Позовні вимоги мотивує тим, що приватне підприємство "Нові технології" виконує роботи з інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця". В ході інвентаризації земель позивачу стало відомо про те, що в адміністративних межах Діловецької сільської ради, в смузі відведення залізниці по ВП "Івано-Франківська дистанція колії" на км 151 + 345 перегону Рахів - Держкордон з лівої сторони по ходу км на відстані від 15 м до 19 м від осі колії розташована земельна ділянка ОСОБА_4, яка передана останній у власність оскаржуваним рішенням Діловецької сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд від 07.05.2009 року, в той час коли ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить від 12 до 30 м від осі колії. Перекриття земельної ділянки ОСОБА_4 з смугою відведення залізниці становить від 6 м, площею 0,0147 га, що підтверджується актом від 31.10.2013 з планом - схемою накладки. Згадане вище рішення Діловецької сільської ради є таким, що суперечить чинному законодавству та таким, що порушує право залізниці на користування наданою їй земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, а відтак таким, що підлягає визнанню незаконним, оскільки згідно "Плану смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці", 1975 року ширина смуги відведення на ділянці км 151 + 345 перегону Рахів - Держкордон з лівої сторони по ходу км становить від 12 до 30 м від осі колії. В той час ділянка ОСОБА_4 починається на відстані від 15 м до 19 м від осі колії.

Відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі. Оформлення прав органів шляхів сполучення на землі, що закріплювалися за ними, проводилося шляхом відведення за схемою згідно нормативних актів, дійсних на той час. В подальшому при зміні законодавства та введення інституту державних актів в Земельних кодексах, вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі. Проте, всупереч цьому, частина земельної ділянки смуги відведення залізниці була передана у власність ОСОБА_4 де остання веде особисте господарство у безпосередній близькості до залізничного полотна в межах затвердженого плану смуги відведення залізниці. Крім того, залізницею як землекористувачем сплачується земельний податок за дану земельну ділянку. Залізниця як суміжний користувач також не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та у жодному випадку не надавала погодження на вилучення земельної ділянки. На підставі вищезгаданого рішення та виданого державного акту на право власності на дану земельну ділянку, ОСОБА_4 успадкувала право власності на дану земельну ділянку, які повинні бути визнані також недійсними. На підставі наведеного просили визнати незаконним рішення Діловецької сільської ради від 07.05.2009 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4, площею 0.1553 га. Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Діловецької сільської ради від 07.05.2009 року та стягнути з відповідачів сплачені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Левчук І.М. позовні вимоги підтримав. В своїх показах зазначив, що матеріалами справи в повному обсязі доведено під ставність позовних вимог. Факт накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Львівської залізниці підтверджено ліцензованою компанією ПП "Нові технології". Також зазначив, що відсутність державного акту не означає, що Львівська залізниця не має права користуватися земельними ділянками. Планом смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці стверджується той факт, що Львівська залізниця є правомірним користувачем спірної земельної ділянки. Окрім того Львівська залізниця сплачує податок за цю землю. На підставі наведеного просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, Діловецької сільської ради, Полянчук Т.Є. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В своїх показах зазначила, що вона як землевпорядник перевірила - немає ніякого накладення земельної ділянки ОСОБА_4 на земельну ділянку позивача, у Львівської залізниці неправильні карти. Виносячи рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 Діловецька сільська рада нічого не порушила, оскільки між землями позивача та відповідачки є землі комунальної власності, насправді здвигнуті електронні межі. На підставі наведеного просила відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що позивачем до матеріалів справи не додано жодного документу, який би підтверджував його право власності на спірну земельну ділянку. Відсутній правовстановлюючий документ у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України. Також всупереч ст. 60 ЦПК України позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, яким би підтверджувався факт захоплення земельної ділянки, оскільки до матеріалів справи додано лише акт, який не підписаний сільським головою. Також до матеріалів справи де додано доказів того, що порушено суб'єктивне право земельної ділянки, позов необґрунтований та недоведений. Окрім того просив застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову з процесуальних підстав.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Управління Держземагенства в Рахівському районі в судове засідання не з'явився. Начальник управління Дзядів Ю.Й. надав заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника. Позовні вимоги заперечують, та вважають, що є підстави для відмови в задоволенні позову, оскільки виготовлення державних актів передбачено, тільки не тими нормативно-правовими актами на які посилається позивач, а чинним на той час Земельним кодексом, а саме, відповідно до ст. 20 ЗК Української РСР від 1970 року, відповідно до основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів, засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Оскільки державного акту на право користування землею чи державного акту на право постійного користування позивачами по смузі відведення Залізниці з км 119 + 150 на перегоні Ясіня-Рахів Рахівського району Закарпатської області не виготовлено, то вони і не вступили в право користування спірною земельною ділянкою. Той факт, що для Львівської залізниці все ж таки було передбачено виготовлення державних актів на право користування землею є те, що а управлінні знаходиться примірник такого акту на відведення землі Львівській залізниці в межах Рахівського району Закарпатської області Української РСР в постійне користування станом на 1 січня 1962 року. Тому твердження позивача про те, що земельна ділянка надана залізниці у постійне користування, те що ОСОБА_4 повинна була погоджувати межі з позивачами, твердження про те, що смуга відведення залізниці складала саме стільки метрів, те, що немає вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту для залізниці, те що з новим кодексом залізниця зберігає свої права на постійне користування землею не відповідають чинному як на той час, так і на теперішній час земельному законодавству. Отже, рішення Діловецької сільської ради прийнято відповідно до чинного законодавства, не порушує права та інтереси залізниці, оскільки остання не набула прав, на які вона посилається, тому оскаржуване рішення та державний акт на право власності є законні та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням 23 сесії 5 скликання Діловецької сільської ради Рахівського району від 07 травня 2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність відповідачки по справі - ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0.1553 га. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Ділове, вул. Л. Українки, 54, Рахівського району Закарпатської області.

На підставі даного рішення відповідачці ОСОБА_4, 16.07.2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №434819. Кадастровий номер земельної ділянки 2123682501:02:002:0034.

Матеріалами справи, зокрема планом смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці по Рахівському району Закарпатської області, стверджено, що з 1975 року ширина смуги відведення на ділянці км 151 + 345 перегону Рахів - Держкордон з лівої сторони по ходу становить від 12.5 м. до 30 м від осі головної колії.

В той час земельна ділянка відповідачки ОСОБА_4 починаються на відстані від 15 м. до 19 м. від осі колії. Перекриття земельної ділянки ОСОБА_4 із смугою залізниці складає від 15 до 19 м. площею 0.0147 га, що стверджується актом обстеження земельної ділянки від 31.10.2013 року та схемою накладення.

Чинним на той час Земельним кодексом УРСР (редакцією від 8 липня 1970 року), постановою Верховної ради УРСР від 18 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу України", постановою Ради Міністрів СРСР №83 від 27 січня 1962 року гарантувалось право позивача на користування спірною земельною ділянкою, яка відносилась до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування.

На час винесення Діловецькою сільською радою оспорюваного рішення та видачі відповідачці ОСОБА_4 державного акту на землю, спірна земельна ділянка відносилась до земель залізничного транспорту, а її правовий режим регулювався ст. 68 ЗК України, ст. 11 ЗУ "Про транспорт" та ст. 6 ЗУ "Про залізничний транспорт", якими встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об'єктів залізничного транспорту.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що з 1975 року по теперішній час спірна земельна ділянка знаходиться у правомірному користуванні позивача і без її вилучення в установленому законом порядку Діловецька сільська рада не мала права розпоряджатися нею.

Згідно з положеннями ст. 152 ч.2, ч.3 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

З врахуванням наведеного рішення Діловецької сільської ради від 07.05.2009 року про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 є незаконним і підлягає скасуванню, а виданий відповідачці ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на землю - визнанню недійсним.

Поряд з цим, суд не знаходить підстав для застосування строку позовної давності, заявленого представником відповідачки ОСОБА_3

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 268 ЦК України було передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Дана норма виключена ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-17 від 20.12.2011 року.

При цьому у п. 5.3 Прикінцевих та перехідних положень вище зазначеного Закону зазначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про: визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

З урахуванням задоволення позову з відповідача, на користь позивача, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, слід стягнути судові витрати, що складаються з 229.40 гривень судового збору, сплаченого позивачем при зверненні з позовом до суду.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду зайво сплатив судовий збір у розмірі 229.40 гривень.

Згідно п.1. ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивачу Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" слід повернути з р/р 31212206700211, МФО 812016, ЄДРПОУ 37862638 зайво сплачений судовий збір у сумі 229.40 гривень.

На підставі наведеного, керуючись положеннями ст.ст.10, 58, 59, 60, 83, 88, 209, 212, 213, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним рішення Діловецької сільської ради від 07.05.2009 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4, площею 0,1553 га.

Визнати недійсним Державний акт серії ЯЕ № 434819 від 16.07.2009 року на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Діловецької сільської ради від 07.05.2009 року.

Стягнути із ОСОБА_4, мешканки АДРЕСА_1 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" судові витрати в сумі 229 гривні 40 копійок.

Повернути Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" з р/р 31212206700211, МФО 812016, ЄДРПОУ 37862638 зайво сплачений судовий збір у сумі 229.40 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Марусяк М.О.

З оригіналом вірно

Суддя Рахівського районного суду: Марусяк М.О.