Рішення

від 20.01.2014 по справі 914/4748/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 р. Справа № 914/4748/13

За позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фабрика головних уборів «Горлиця», м.Київ

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , м.Львів

про стягнення 10640,81грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Деркач Р.В. представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Приватним акціонерним товариством «Виробничо-торгівельна фабрика головних уборів «Горлиця», м.Київ до Військової частини НОМЕР_1 , м.Львів про стягнення 10640,81грн., з яких 9996,00грн. основного боргу, 373,69грн. пені та 271,12грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 23.12.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2014р.

Представнику позивача роз`яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 20.01.2014р. не забезпечив. На адресу господарського суду надійшли додаткові пояснення до позовної заяви про стягнення заборгованості та клопотання про розгляд справи без участі позивача на підставі поданих документів (вх.№1718/14 від 17.01.2014р.). Вказане клопотання прийнято судом.

Представник відповідача в судове засідання 20.01.2014р. з`явився, проти позову заперечив з підстав, вказаних у поданому ним відзиві на позовну заяву (вх.№1850/14 від 20.01.2014р.). Ствердив, що на виконання умов договору позивачем 28.12.2012р. поставлено товар на суму 9996,00грн. З метою розрахунків з позивачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів для перерахування коштів, зокрема, 20.12.2012р. зареєстровано бюджетні та бюджетні фінансові зобов`язання в розмірі 9996,00грн. в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області, однак останнім вказані кошти ПрАТ ВТФ ГУ «Горлиця» своєчасно не перераховано у зв`язку з відсутністю фінансових ресурсів. Зважаючи на те, що вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також заявив клопотання про зменшення розміру пені судом.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв`язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.

Між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник за договором, відповідач по справі) та Приватним акціонерним товариством виробничо-торгівельна фірма головних уборів «Горлиця» (постачальник за договором, позивач по справі) укладено договір №58 від 19.12.2012р., за яким постачальник зобов`язався поставити речове майно для потреб Міністерства оборони України, а замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень цього договору (п.1.1).

Так, п.1.2 договору встановлено, що строк поставки продукції, а саме кашкетів польових бойових з тканини бавовняної вибивної (камуфльованої) згідно затвердженого зразка в кількості 200шт., загальною вартістю 9996,00грн., до 31.12.2012р. Аналогічна сума договору визначена п.4.2 договору, а п.4.3 договору передбачено, що ціни на товар є фіксованими і зміні не підлягають, вартість тари (пакування) входить в ціну товару.

Відповідно до п.3.6 договору, прийняття товару за кількістю (асортиментом), якістю, оформляється актами, які підписуються уповноваженими особами замовника та постачальниками і скріплюються печатками. Також за результатом прийому товару замовником підписується видаткова накладна постачальника.

Так, на виконання взятих на себе за договором зобов`язань, позивачем поставлено визначений товар, що підтверджується видатковою накладною №Г-00000206 від 28.12.2012р. (копія знаходиться в матеріалах справи).

Як визначено п.4.4 договору, розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання замовником та належним чином оформлених документів постачальника: акту приймального контролю якості товару; акту прийому за кількістю (асортиментом) товару; видаткової накладної та рахунку фактури. Платіжні зобов`язання замовника, згідно з п.4.5 договору, виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок замовника.

Так, до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії видаткової накладної №Г-00000206 від 28.12.2012р. та рахунку-фактури №Г-00000902 від 28.12.2012р., Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечено, що товар позивачем поставлено у відповідності до умов договору (вх.№1850/14 від 20.01.2014р.).

Однак, замовником взяті на себе на договором зобов`язань по оплаті отриманого товару не виконано, внаслідок у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9996,00грн.

Відповідно до п.6.7 договору, за порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожну добу прострочення.

Невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань, зумовило звернення ПрАТ «ВТФ ГУ «Горлиця» до суду з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 9996,00грн. заборгованості за договором, 373,69грн. пені, нарахованих у відповідності до умов договору та 271,12грн. 3% річних в порядку ст.625 ЦК України.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9996,00грн. обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Щодо вимог стягнення 373,69грн. пені та 271,12грн. 3% річних, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як визначено ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що товар поставлено замовнику 28.12.2012р. Враховуючи передбачене п.4.4 договору 10-денне відтермінування платежу з дня фактичного отримання товару замовником, розрахунок за поставлений товар повинен бути здійснений 07.01.2013р.

Як вбачається з наведеного ПрАТ «ВТФ ГУ «Горлиця» у позовній заяві розрахунку пені, нарахування неустойки здійснено за період з 08.01.2013р. по 10.07.2013р., а нарахування 3% річних з 08.01.2013р. по 03.12.2013р.

Проте, відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу законів про працю України, 7 січня є святковим днем. Згідно з ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Зважаючи на це, обов`язок здійснити розрахунок за поставлений товар виник у замовника 08.01.2013р. Відтак, відповідач вважається таким що прострочив виконання грошового зобов`язання з 09.01.2013р., що є підставою для початку нарахування неустойки (пені) та 3% річних.

Як встановлено ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Зважаючи на це, останнім днем нарахування пені за договором є 09.07.2013р.

Провівши відповідні перерахунки, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають 369,71грн. пені, з яких 312,20грн. за період з 09.01.2013р. по 09.06.2013р. включно (152 дні) та 57,51грн. за період з 10.06.2013р. по 09.07.2013р. включно (30 днів), та 270,30грн. 3% річних за період з 09.01.2013р. по 03.12.2013р. включно (329 днів).

Щодо тверджень відповідача про відсутність вини у невиконанні грошового зобов`язання, зважаючи на те, що ним з метою розрахунків з позивачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів для перерахування коштів, зокрема, 20.12.2012р. зареєстровано бюджетні та бюджетні фінансові зобов`язання в розмірі 9996,00грн. в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області, суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зокрема, в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

З огляду на те, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною неприбутковою установою, яка входить до загальної структури Збройних Сил України та фінансується за рахунок Державного бюджету України, враховуючи, що заборгованість за договором виникла внаслідок неперерахування коштів з державного бюджету, в той час як відповідачем вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання за договором, суд, враховуючи клопотання відповідача, в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені і стягнути її в розмірі 100,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі, не зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено судом частково з огляду на зменшення розміру пені в порядку ст.83 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фабрика головних уборів «Горлиця» (м.Київ, вул.Ушинського, буд.28, код ЄДРПОУ 00310628) 9996,00грн. основного боргу, 100,00грн. пені, 270,30грн. 3% річних та 1720,50грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 22.01.2014р.

Суддя Щигельська О.І.