Постанова

від 08.01.2014 по справі 805/15759/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2014 р. Справа №805/15759/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-50 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю.,

за участю:

представника позивача - Цимбалюка В.Г.,

представника відповідача - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Колективного підприємства «ПГС»

до Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області в особі Державної інспекції нагляду у будівництві

про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Колективне підприємство «ПГС», звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області в особі Державної інспекції нагляду у будівництв, в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог) просить суд:

- визнати дії відповідача зі складання спірного припису неправомірними;

- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції нагляду у будівництві № 017/01-066 від 15 жовтня 2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог у позові зазначено наступне.

15 жовтня 2013 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Донецькій області в особі Державної інспекції нагляду у будівництві винесено припис № 017/01-066, який позивач вважає протиправним та таким що не відповідає діючому законодавству, з огляду на те, що в тексті припису є протиріччя, а саме: зазначено про необхідність провести повторне розслідування нещасного випадку наряду з необхідністю визнання нещасного випадку таким що пов'язаний з виробництвом та необхідністю затвердження (переглядання) акту за формою Н-1; крім цього, припис є необґрунтованим та безпідставним, так як ОСОБА_3 (з яким трапився нещасний випадок на виробництві і стосовно якого позивача спірним приписом зобов'язано провести повторне (додаткове) розслідування), на момент нещасного випадку не був працівником Колективного підприємства «ПГС» (а.с. 3).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, зазначивши, що припис є цілком правомірним та обґрунтованим, факт працевлаштування (роботи) ОСОБА_3 на Комунальному підприємстві «ПГС» станом на час здійснення нещасного випадку, встановлений рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 28 січня 2005 року, а право відповідача скласти припис та включити в нього вимогу про проведення додаткового розслідування зі складанням акту за формою Н-5 та вимогу про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний із виробництвом, передбачені Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Статтею 38 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 № 2694-XII (далі - Закон України № 2694-XII), визначено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011 (далі - Положення № 408) Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України. Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Згідно п. 6 Положення № 408, Держгірпромнагляд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у місті обласного значення Кривий Ріг.

Відповідно до п. 1 Положення про Територіальне управління Держгірпромнагляду України у Донецькій області (а.с. 74-76), затвердженого наказом Держгірпромнагляду України від 2 грудня 2011 року № 186-к, ТУ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у та їй підпорядковується.

Згідно п. 1.1 Положення про Державну інспекцію нагляду у будівництві, затвердженого Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду України у Донецькій області № 256 від 14 лютого 2012 року, Державна інспекція нагляду у будівництві є структурним підрозділом ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області, що здійснює функції державного нагляду за дотриманням законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки на під наглядових підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, будівельної галузі, виробництва промбудматеріалів та галузі обробки деревини та виробів з деревини (а.с. 78-82).

Відповідно до п. 8 ч. 4 Положення про територіальне управління Держгірпромнагляду України у Донецькій області Територіальне управління відповідно до покладених на нього функцій проводить розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам.

Таким чином, відповідач у справі є органом владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, Колективне підприємство «ПГС» (далі - КП «ПГС») зареєстроване як юридична особа 22 вересня 1998 року виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради (код ЄДРПОУ 30188490), місце знаходження: 85104, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Совєтська, буд. 76 (а.с. 63, 67). Відповідно до протоколу зборів засновників КП «ПГС» від 16 жовтня 1996 року директором підприємства обрано ОСОБА_4 (а.с. 65).

27 квітня 2001 року о 16-00 год на виробничому майданчику КП «ПГС» з працівником позивача ОСОБА_3 стався нещасний випадок, що підтверджується Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2005 року по справі № 2-3-05 (а.с. 30-35).

Суд відхіляє доводи позивача, що ОСОБА_3 не був працівником КП "ПГС", у зв'язку із тим, що зазначеним вище Рішеннм Костянтинівського міськрайонного суду встановлено протилежне.

Відповідно до резолютивної частині Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2005 року наказ КП «ПГС» № 36-к/1 від 27 березня 2000 року про звільнення ОСОБА_3 з за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України, наказ № 1-к від 19 квітня 2013 року про його прийом на роботу до ПП «Ідеал» та наказ № 4к/1 від 20 квітня 2000 року про його звільнення з ПП «Ідеал» за ст. 38 Кодексу законів про працю України визнано недійсними; КП «ПГС» зобов'язано внести зміни в трудову книжку ОСОБА_3, підставами його звільнення зазначити п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а саме - у зв'язку з виявленням невідповідності робітника виконуваній роботі за станом здоров'я, що перешкоджає роботі продовжувати роботу з 10 серпня 2001 року; зобов'язано КП «ПГС» скласти акт за формою Н-1 по факту отримання ОСОБА_3 виробничої травми, яка сталася під час роботи 27 квітня 2001 року в 16-00 год на виробничому майданчику КП «ПГС» та взяти його на облік; зобов'язано КП "ПГС" провести позивачу оплату лікарняного по травмі за період з 27 квітня 2001 року по 9 серпня 2001 році, а також та стягнуто з КП «ПГС» моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн (а.с. 30-35, 36-38).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2005 року Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2005 року змінено - з резолютивної частини Рішення виключено абзац п'ятий, відповідно до якого адміністрацію КП «ПГС» було зобов'язано внести зміни в трудову книжку ОСОБА_3 про підстави його звільнення та визнати його звільненим по п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника виконуємій роботі внаслідок стану здоров'я, яке заважає продовженню цієї роботи з 10 серпня 2001 року. В іншій частині Рішення Костянтинівського районного суду Донецької області від 28 січня 2005 року залишено без змін (а.с. 39-40).

Вищевказані рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2007 року (а.с. 44).

Відповідно до Рішення Костянтинівського районного суду Донецької області від 28 січня 2005 року зобов'язано адміністрацію КП «ПГС» скласти акт за формою Н-1 по факту отримання 27 квітня 2001 року ОСОБА_3 на виробничому майданчику КП «ПГС» виробничої травми (під час роботи) (а.с. 30-35).

Наказом по КП «ПГС» № 01 від 18 січня 2006 року створено комісію з розслідування нещасного випадку на виробництві, який трапився 27 квітня 2001 року с ОСОБА_3 (а.с. 41).

13 березня 2006 року КП «ПГС» складено акт розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-5 та за формою НПВ, про що свідчить Рішення Костянтинівського районного суду Донецької області від 2 жовтня 2007 року (а.с. 42-43).

Не погодившись із зазначеними актами ОСОБА_3 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовом про скасування акту розслідування нещасного випадку, що стався 27 квітня 2001 року о 16-00 год на КП «ПГС» від 13 березня 2006 року за формою Н-5 та акту про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ від 13 березня 2006 року.

2 жовтня 2007 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області прийнято Рішення, яким скасовано акт розслідування нещасного випадку, що стався 27 квітня 2001 року о 16-00 год на КП «ПГС» від 13 березня 2006 року за формою Н-5 та акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ від 13 березня 2006 року, затверджений директором КП «ПГС» (а.с. 42-43).

Зазначене Рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2008 року (а.с. 47-48).

25 червня 2009 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області роз'яснено рішення цього суду від 28 січня 2005 року по справі та зазначено, що рішення суду підлягає виконанню відповідальними особами підприємств відповідача, на яких покладено виконання відповідних функцій по складанню форми Н-1, оплати листа непрацездатності та інших дій, які предписано виконати відповідачеві і які викладені у резолютивній частині рішення суду згідно правовстановлюючих документів підприємств відповідача, відповідальність при цьому за виконання цих дій та виконання рішення суду покладається на директора підприємства (а.с. 50).

30 листопада 2011 року КП «ПГС» складено Акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом (за формою Н-1), яким встановлено, що 27 квітня 2001 року о 16-00 год з ОСОБА_3 настав нещасний випадок. У Акті зазначено, що він складений на підставі рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 28 січня 2005 року зі змінами внесеними ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2005 року (а.с. 26-29).

29 серпня 2013 року до відділу спеціальних розслідувань нещасних випадків Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області звернувся ОСОБА_3 з заявою від 27 серпня 2013 рок, в якій просив розглянути питання щодо правильності складання акта по формі Н-1 від 30 грудня 2011 року у зв'язку із неможливістю отримання страхових виплат (а.с. 66).

З 14 жовтня 2013 року по 15 жовтня 2013 року на підставі наказу № 680 від 21 червня 2013 року та направлення на проведення перевірки № 1024 від 12 вересня 2013 року на КП «ПГС» проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, яким встановлено порушення вимог ст. 22 Закону України № 2694-XII Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, а саме: встановлено, що акт № 1 від 30 листопада 2011 року про нещасний випадок на виробництві, який трапився 27 квітня 2001 року з машиністом крану ОСОБА_3, має порушення в оформленні. Встановлено порушення вимог п. 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Також встановлено, що акт по формі Н-5 не складався. Зазначений акт перевірки отримано директором КП «ПГС» ОСОБА_4 15 жовтня 2013 року (а.с. 68-73).

15 жовтня 2013 року головним державним інспектором по охороні праці державної інспекції нагляду у будівництві Шевченко Н.А. на підставі проведеної перевірки та заяви ОСОБА_3 від 29 серпня 2013 винесено припис № 017/01-066, яким на підставі ст. 22, 39 Закону України «Про охорону праці» та відповідно до вимог п. 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві зобов'язано позивача провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку; визнати чи не визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом; скласти акт за формою Н-5; затвердити (переглянути) акт за формою Н-1; встановити причини нещасного випадку, осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку; розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; усунути порушення в оформленні акту за формою Н-5 та привести його і відповідність з вимогами зазначеного Порядку (а.с. 4).

Не погодившись із приписом відповідача № 017/01-066 від 15 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, до яких також належить й суд, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності на належні, безпечні і здорові умови праці поряд з іншими правовими актами регулює Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України № 2694-XII охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 цього Закону умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ч. 1 ст. 13 Закону України № 2694-XII).

Статтею 22 Закону України № 2694-XII, встановлено, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до ст. 39 Закону України № 2694-XII посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки.

Згідно п. 3.3 Положення про Державну інспекцію нагляду у будівництві, затвердженого Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду України у Донецькій області № 256 від 14 лютого 2012 року, посадові особи інспекції мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства, використовують найману працю, обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень та недоліків у сфері промислової безпеки, охорони праці (а.с. 80).

Як встановлено в судовому засіданні, посадовою особою відповідача головним державним інспектором з охорони праці Державної інспекції нагляду у будівництві Шевченко Н.А. з 14 жовтня 2013 року по 15 жовтня 2013 року на підставі наказу № 680 від 21 червня 2013 року та направлення на проведення перевірки № 1024 від 12 вересня 2013 року на КП «ПГС» проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, якою встановлено порушення вимог ст. 22 Закону України № 2694-XII Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, а саме: встановлено, що акт № 1 від 30 листопада 2011 року про нещасний випадок на виробництві, який трапився 27 квітня 2001 року з машиністом крану ОСОБА_3, не відповідає вимогам діючого законодавства. Встановлено порушення вимог п. 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Також встановлено, що акт по формі Н-5 не складався. Зазначений акт перевірки отримано директором КП «ПГС» ОСОБА_4 15 жовтня 2013 року (а.с. 68-73).

Порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання (виробничого обєкту) регулюється Законом України «Про охорону праці» та Положенням про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженим Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11 серпня 2011 року № 826, зареєстрованим в Мінюсті 27 грудня 2011 року за № 1531/20269 (далі - Положення № 826).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Згідно п. 2.1 Положення № 826 державний нагляд (контроль) здійснюється шляхом проведення посадовими особами Держгірпромнагляду України згідно з цим Положенням перевірок (обстежень) установ, підприємств, організацій, їх відокремлених підрозділів, філій, представництв, юридичних осіб, фізичних осіб, що використовують найману працю (далі - суб'єкти господарювання), у тому числі окремих виробничих об'єктів суб'єктів господарювання - виробничих цехів та дільниць, машин і механізмів, промислових майданчиків, інших відокремлених виробничих структурних підрозділів.

Враховуючи наведені вище нормативно-правові приписи, суд вважає, що проведена з 14 жовтня 2013 року по 15 жовтня 2013 року на підставі наказу відповідача № 680 від 21 червня 2013 року та направлення на проведення перевірки № 1024 від 12 вересня 2013 року планова перевірка дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки КП «ПГС», на підставі якої складено акт від 15 жовтня 2013 року № 017/01-080, є правомірною.

15 жовтня 2013 року головним державним інспектором по охороні праці державної інспекції нагляду у будівництві Шевченко Н.А. прийнято припис № 017/01-066, яким на підставі ст.ст. 22, 39 Закону України «Про охорону праці» та відповідно до вимог п. 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві зобов'язано позивача провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку; визнати чи не визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом; скласти акт за формою Н-5; затвердити (переглянути) акт за формою Н-1; встановити причини нещасного випадку, осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку; розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; усунути порушення в оформленні акту за формою Н-5 та привести його і відповідність з вимогами зазначеного Порядку (а.с. 4).

Приймаючи рішення щодо правомірності/неправомірності прийнятого за результатом перевірки припису, суд виходить з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи проведеною перевіркою встановлено порушення перевіряємою особою вимог ст. 22 Закону України № 2694-XII Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, а саме: встановлено, що акт № 1 від 30 листопада 2011 року про нещасний випадок на виробництві, який трапився 27 квітня 2001 року з машиністом крану ОСОБА_3, має порушення в оформленні. Встановлено порушення вимог п. 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Також встановлено, що акт по формі Н-5 не складався (не надавався до відповідних органів) (а.с. 68-73).

15 жовтня 2013 року головним державним інспектором по охороні праці державної інспекції нагляду у будівництві Шевченко Н.А. за результатом проведеної перевірки та на підставі заяви ОСОБА_3 від 29 серпня 2013 виданий припис № 017/01-066, яким на підставі ст. 22, 39 Закону України «Про охорону праці» та відповідно до вимог п. 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві зобов'язано позивача:

- провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку;

- визнати чи не визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом;

- скласти акт за формою Н-5;

- затвердити (переглянути) акт за формою Н-1;

- встановити причини нещасного випадку, осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку;

- розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- усунути порушення в оформленні актів та

- привести їх у відповідність з вимогами зазначеного Порядку (а.с. 4).

Відповідно до абз. 4 ст. 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці.

Згідно п. 2.25 Положення № 826 якщо під час здійснення перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) виявлено порушення, посадова особа Держгірпромнагляду України на підставі відповідного акта складає обов'язковий до виконання припис.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що складання припису при виявленні під час проведення перевірки порушень законодавства з охорони праці з боку суб'єкта господарювання є правомірним.

При вирішенні питання щодо правомірності вимог припис відповідача від 29 серпня 2013 виданий припис № 017/01-066, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту спірного припису, серед іншого позивача зобов'язано провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку; визнати чи не визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом; скласти акт за формою Н-5; встановити причини нещасного випадку, осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку; розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; усунути порушення в оформленні, зокрема, і акту за формою Н-5 та привести його у відповідність з вимогами зазначеного Порядку (а.с. 4).

За поясненням представника відповідача, зазначені вимоги у приписі викладені на підставі ст.ст. 22, 39 Закону України «Про охорону праці» та п. 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року.

Дослідивши та проаналізувавши зміст спірного припису, суд вважає за необхідне зазначити, що у зобов'язальній (резолютивній) частині даного припису містяться вимоги, які в певній мірі є суперечливими. Так, проведення розслідування нещасного випадку за Порядком № 1232 має на меті встановити наявність або відсутність нещасного випадку, встановити причину нещасного випадку, зокрема, встановити особу, з вини якої стався нещасний випадок (з вини роботодавця, потерпілого, сторонньої особи та т.і.), встановити умови та обставини, які мали місце під час трапляння нещасного випадку. Висновок щодо результатів розслідування фіксується у акті Н-5, а у разі, якщо нещасний випадок визнано комісією таким, що пов'язаний із виробництвом - додатково складається і акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1.

Тобто, Порядком передбачена ймовірність складання різних висновків та, відповідно, складання або акту за формою Н-5 (якщо за результатом висновку комісії нещасний випадок не пов'язаний із виробництвом) або акту за формою Н-5 та акту про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, за формою Н-1 (якщо за результатом висновку комісії нещасний випадок пов'язаний із виробництвом) (п. 14 Порядку 1232).

Разом із цим у спірному припису містяться і вимоги (вказівки) щодо обов'язкового складання актів за формою Н-5 та за формою Н-1. Тобто, відповідачем фактично зобов'язано позивача незалежно від результатів проведеного розслідування визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний із виробництвом, що фактично виключає необхідність проведення зазначеного розслідування.

По-друге, як встановлено в судовому засіданні, акт за формою Н-5, складений позивачем 13 березня 2006 року (відповідно до Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2007 року по справі № 2-2374/07, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2008 року був скасований без зобов'язання позивача скласти новий акт за цією формою (а.с. 42-43, 47-48). При цьому, за результатом аналізу резолютивної частини спірного припису, останній вимогає позивача привести у відповідність обидва акта - і акт за формою Н-1 і акт за формою Н-5.

По-третє, пункт 34 Порядку 1232, на який посилається відповідач, містить приписи, відповідно до яких посадова особа органу Держгірпромнагляду в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 щодо: необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1.

Проаналізувавши зазначений пункт Порядку № 1232, суд приходить до висновку, що припис посадової особи органу Держгірпромнагляду має містити або вимогу про проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, або вимогу про затвердження чи перегляд затвердженого акту за формою Н-5 чи за формою Н-1, або вимогу про визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, вимогу складення акта за формою Н-5 або акту за формою Н-1. Як вбачається зі змісту спірного припису, в його резолютивній частині містяться відразу декілька вимог із перелічених у п. 34.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний припис одночасно містить у собі вимоги, виконання деяких з них нівелює виконання інших.

Разом із цим суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку № 1232 акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (додаток № 3 до Порядку 1232) є офіційним документом, що містить у собі юридично значимий висновок - чи є даний нещасний випадок таким, що пов'язаний із виробництвом чи ні, зобов'язання особи встановити причини нещасного випадку, осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку; розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; зобов'язати позивача усунути порушення в оформленні акту. Таким чином, тільки якщо за результатом розслідування робиться висновок, що нещасний випадок пов'язаний із виробництвом, разом із актом за формою Н-5 складається і акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (додаток № 4 до Порядку № 1232).

В матеріалах справи міститься копія Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2005 року, яке набуло чинності (з певними змінами резолютивної частини) 16 травня 2005 року, яким встановлено, що нещасний випадок, що стався із працівником ОСОБА_3 є нещасним випадком, пов'язаним із виробництвом (а.с. 30-35, 36-38). Крім цього, зазначеним рішенням зобов'язано КП «ПГС» скласти тільки акт за формою Н-1 по факту отримання ОСОБА_3 виробничої травми, яка сталася під час роботи 27 квітня 2001 року в 16-00 год на виробничому майданчику КП «ПГС» та взяти його на облік.

Таким чином, за висновком суду Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2005 року є достатнім юридично значимим документом, яким засвідчено, що нещасний випадок з ОСОБА_3 був пов'язаний із виробництвом, а тому наявність цього судового рішення робить необов'язковим складання акту за формою Н-5.

Зазначений висновок суду підтверджується і Рішенням Костянтинівського місьрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2007 року, яким скасовано акт розслідування нещасного випадку, що стався 27 квітня 2001 року о 16-00 год на КП «ПГС», від 13 березня 2006 року за формою Н-5 та акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ від 13 березня 2006 року, затверджений директором КП «ПГС» (без зобов'язання КП "ПГС" скласти новий акт за формою Н-5, а.с. 42-43).

Зазначене Рішення суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2008 року (а.с. 47-48).

Що стосується вимог припису про зобов'язання позивача встановити причини нещасного випадку, осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку; розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам, - суд зазначає, що дані висновки відповідно до Порядку № 1232 викладаються саме у акті за формою Н-5. Крім цього, зазначені висновки містяться у Рішенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2005 року.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що припис відповідача в частині: зобов'язання позивача провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку, що трапився 27 квітня 2001 року з працівником позивача ОСОБА_3; зобов'язання позивача визнати чи не визнати цей нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом; скласти акт за формою Н-5; встановити причини нещасного випадку, осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку; розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; усунути порушення в оформленні акту за формою Н-5 та привести його у відповідність з вимогами Порядку № 1232 - підлягає скасуванню.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Костянтинівського районного суду Донецької області від 28 січня 2005 року зобов'язано КП «ПГС» скласти акт за формою Н-1 по факту отримання ОСОБА_3 виробничої травми, яка сталася під час роботи 27 квітня 2001 року в 16-00 год на виробничому майданчику КП «ПГС» та взяти його на облік.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання цього судового Рішення позивачем 30 листопада 2011 року було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, що трапився з ОСОБА_3 27 квітня 2001 року (а.с. 26-29).

Але всупереч приписам Порядку № 1232, зазначений акт не відповідає його вимогам - у акті не заповнені строки (поля), обов'язковість яких передбачена затвердженою Порядком № 1232 формою (Додатком № 4).

Відповідно до п. 34 Порядку № 1232 посадова особа органу Держгірпромнагляду в разі незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, зі змістом, зокрема, акту Н-1, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку, має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 щодо необхідності перегляду затвердженого акта Н-1.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи п. 34 Порядку № 1232, суд дійшов висновку, що припис відповідача в частині зобов'язання позивача затвердити (переглянути) акт за формою Н-1 та усунути порушення в оформленні цього акту та привести його у відповідність вимогам Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві № 1232, - є правомірним та таким, що підлягає виконанню.

Згідно частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача та скасувати припис в частині.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Колективного підприємства «ПГС» до Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області в особі Державної інспекції нагляду у будівництві про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування припису - задовольнити частково.

Скасувати припис Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області в особі Державної інспекції нагляду у будівництві № 017/01-066 від 15 жовтня 2013 року в частині: зобов'язання позивача провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку; визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом; зобов'язання позивача скласти акт за формою Н-5; зобов'язання позивача встановити причини нещасного випадку, осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку; зобов'язання позивача усунути порушення в оформленні акту за формою Н-5 та привести його і відповідність з вимогами зазначеного Порядку.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства «ПГС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 8 січня 2014 року в присутності представника позивача та представника відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 13 січня 2014 року.

Суддя Волгіна Н.П.