Рішення

від 12.05.2009 по справі 14/1534

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/1534

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" травня 2009 р. Справа № 14/1534

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Костриці О.О.  

за участю представників сторін

від позивача Корж С.М. дов. № 78-НЮ від 19.01.2009р. (був присутній в судовому засіданні 08.05.2009р.)

від відповідача Алехно Ю.Й. дов. № 52/01 від 09.04.2009р.  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного територіально-галузевого підприємства "Південно-Західна залізниця" в особі Коростенської дирекції залізничних перевезень (м.Коростень)  

до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м.Житомир)

про стягнення 7966,40 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 08.05.2009р. оголошувалась перерва до 12.05.2009р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 7966,40грн. боргу за зайняття земельної ділянки в межах смуги відведення згідно договору №310 від 01.10.2002р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.05.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

05.05.2009р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 08.05.2009р. представник відповідача заперечив щодо вимог позивача, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (позивач у справі) і Відкритим акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (відповідач у справі) було укладено договір за №310 про подачу та забирання вагонів при станції Кодня Коростенської дирекції залізничних перевезень ДТГО "Південно-Західна залізниця" (а.с. 51,52).

Пунктом 1 вищезазначеного договору встановлено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції Кодня Південно-Західної залізниці через стрілку №13 і обслуговується локомотивом залізниці.

Пунктами 3 і 14 цього договору передбачено, що у межах смуги відведення залізниці спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 7220 кв. метрів. Користувач сплачує залізниці плату за подачу, забирання вагонів згідно збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, Тарифне керівництво №1; за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами (контейнерами); за складування вантажів або примикання під'їзд них колій у смузі відведення згідно Тарифного керівництва №1, розділ 2, табл. 4, п. 22; за маневрову роботу, а також інші  збори і плати згідно Тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться централізовано через ТехПД Коростенської дирекції залізничних перевезень на підставі Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, збірник № 4, розділ 10.

У позовній заяві позивач посилаючись на невиконання відповідачем п.14 абз. 3 вказаного договору, який встановлює зобов'язання Користувача сплатити Залізниці плату за складування вантажів або примикання під'їздних колій у смузі відведення згідно Тарифного керівництва №1 (розділ12, табл.4, п.22) та на Тарифне керівництво №1, яким, зокрема, передбачені виплати залізниці за складування вантажів у смузі відведення (відповідно параграф 10 та п.14) та просить стягнути з відповідача 7966,40 грн. заборгованості за зайняту ділянку землі у межах смуги відведення у період з серпня 2004 року по березень 2005 року (включно).

Так, дійсно, згідно підрозділу 9 розділу 2 Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999р. (чинного на момент пред'явлення позову до суду та на момент виникнення між сторонами правовідносин) за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під'їздних колій і в інших випадках, стягується збір за ставкою 0,7 грн. за 1 кв.м. за рік.

Зі змісту договору та Тарифного керівництва №1 вбачається, що збір залізниця може брати за утримання земельної ділянки у разі надання її іншим особам в користування для певних потреб.

Проте, таке надання земельної ділянки та стягнення плати (збору) має здійснюватися лише при наявності у самої залізниці права на таку земельну ділянку.

Такий висновок узгоджується й з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про транспорт", до складу земель залізничного транспорту входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Разом з тим, згідно ст.125 Земельного кодексу України (в редакцій від 25.10.2001р., чинній на момент пред'явлення позову до суду), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки  до одержання документа, що посвідчує право на неї - заборонено.

Право на  оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст.126 ЗК України (в редакцій від 25.10.2001р., чинній на момент пред'явлення позову до суду).

Проте, позивачем не подано суду доказів, які б свідчили, що він є власником чи користувачем земельної ділянки.

Це також вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту довідки позивача від 07.05.2009р. за № 242 (а.с. 48), в якій вказано, що станція Кодня розташована на землях Коднянської сільської ради Житомирського району, за  позивачем обліковується земельна ділянка площею 57,22 га., на даний час ДП "Поліськгеодезкартографія" проведено інвентаризацію земель позивача в межах Коднянської сільської ради, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою знаходиться на стадії виготовлення.

Крім того, на земельній ділянці, за яку просить стягнути збір позивач, розміщені споруди відповідача, які належать йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого 12.07.2006р. виконкомом Коднянської сільської ради (а.с. 57), витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 18.07.2006р. (а.с. 58) та інвентарною справою №685 (а.с.59-86). За користування земельною ділянкою, розташованою на території Коднянської сільської ради, відповідач самостійно сплачує земельний податок, що підтверджується рішенням Коднянської сільської ради за № 4 від 23.01.1997р., довідкою Коднянської сільської ради за №568 від 26.06.2000р., платіжними дорученнями: № 42 від 18.01.2005р., № 4 від 20.01.2004р., листом Філії ВАТ "Державний експортно-імпотний банк України" від 23.04.2009р. за №52-08/505, листами ДПІ у Житомирському районі від 30.04.2009р. (а.с. 40-44,53,54).

Також, слід зазначити, що стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування земельною ділянкою площею 7220 кв.м. свідчило б про правовідносини між сторонами щодо оренди чи суборенди земельної ділянки.

Проте, договір, який мав би бути укладений відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі" в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, у позивача відсутні правові підстави вимагати сплати за користування земельною ділянкою від відповідача, а також відсутні підстави для задоволення позову.

Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 28.02.2008р.  по справі №9/1499 (а.с.87-89).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 36-38), які суд вважає обгрунтованими з вищевикладених підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Костриця О.О.