Постанова

від 13.03.2008 по справі 205/4-06/18-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

205/4-06/18-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" березня 2008 р.                                                             Справа №     205/4-06/18-08

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі  Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Прокурора Таращанського району Київської області в інтересах державив особі Державної податкової інспекції  у Таращанському районі

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселий кут"

про      стягнення 93902,79 грн.

За участю представників:

Позивач -  Кокоша О.М.

Відповідач -  не прибув

Від прокуратури - Матвієць В.В.

Суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Таращанського району в інтересах держави в особі ДПІ у Таращанському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселий Кут» про стягнення 93902,79 грн. податкової заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані приписами пункту 2.3 статті 2 та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з огляду на те, що загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселий Кут» перед бюджетом становить 93902,79 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2006 року було  відкрито провадження в адміністративній справі № 205/4-06.

Постановою господарського суду Київської області від 11.07.2006 року у справі № 205/4-06 позовні вимоги були задоволені  в повному обсязі.

Ухвалою від 08.11.2006 року Київський міжобласний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, Постанову господарського суду Київської області від 11.07.2006 року залишив без змін.

Не погоджуючись із винесеною Ухвалою відповідачем було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.09.2007 року за наслідками розгляду касаційної скарги відповідача скасовано Постанову Господарського суду Київської області від 11.07.2006 року та Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами встановлено наступне: у ТОВ «Веселий кут»виник борг зі сплати податку з доходів фізичних осіб і станом на 01.01.2006 року заборгованість становила 93902,79 грн., що підтверджується актом №05/23/05384270 від 17.02.2006 року планової виїзної документальної перевірки ДПІ у Таращанському районі за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року.

Посилання відповідача на безнадійність зазначеного боргу в зв'язку з форс-мажорними обставинами судами попередніх інстанцій не прийняті до уваги, оскільки висновок Торгово-промислової палати України №531/05-4 від 27.01.2003 року стосується періоду 21.05.-22.05.2000 року, висновок Торгово-промислової палати України №531/05-4 від 27.01.2003року - 03.03.2003 року, а перевірка проводилась за період з 01.01.2004 року по 3 1.12.2005 року.

Відповідно до довідки ДПІ у Таращанському районі №1871/10/19-08 від 17.10.2006 року станом на 22.05.2000 року за ТОВ «Веселий кут»заборгованість по податку з доходів фізичних осіб не рахувалась (в матеріалах справи). Відповідно до довідки ДПІ у Таращанському районі №1872/10/19-08 від 17.10.2006 року станом на 03.03.2003 року за ТОВ «Веселий кут»заборгованість по податку з доходів фізичних осіб не рахувалась (в матеріалах справи).

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.09.2007 року за наслідками розгляду касаційної скарги відповідача, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не було достовірно встановлено, перевірено належними доказами питання наявності боргу у сумі 93902,79 грн., а саме: не з'ясовано за який період часу утворилась вказана заборгованість, зокрема, за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року, чи за інший період. Також судами не перевірено чи відбувалось списання безнадійних боргів зі сплати вкачаного податку позивачем, чи несплачені суми податку з доходу фізичних осіб накопичувались до моменту розгляду справи в суді.

  На підставі резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 30.11.2007 року справу № 205/4-06 передано судді А.Ю.Кошику в порядку нового розгляду.   

 Відповідно до ухвали від 14.01.2008 року  справа була прийнята суддею до свого провадження та призначена до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду  справи суд враховує  вимоги п. 5 ст. 227 КАС України, що висновки  і мотиви, з яких  скасовані рішення, є обов'язковими  для суду  першої  інстанції при розгляді  справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника прокуратури, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселий Кут» станом на 01.01.2006 року має податкову  заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 93902,79 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Веселий Кут» від 17.02.2005 року № 05/23/05384270.

За наслідками проведеної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Веселий Кут»за період  2004-2005 років працівниками ДПІ встановлено факти порушення відповідачем:

- п.п. а п. 19.2 ст. 19 Закону України Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме відповідачем несвоєчасно перераховано податок з доходів громадян у 2005р., в результаті чого нараховано пеню в  сумі 8089,56 грн., в т.ч. 2185,79 грн. за 2004р. та 5903,77 грн. за 2005р.;

-          п.п. б п. 19.2 ст. 19 Закону України Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», стосовно відображення у ф.1 ДФ даних щодо виплаченого доходу на користь платників податків –приватних підприємців;

- пп. 6.3.2 п.6.3 ст. 6, п.п. а п. 19.2 ст. 19 Закону України Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 4 Постанови КМУ «Про порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги» від 26.12.03р. № 2035, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1135,47 грн., в т.ч. 777,85 грн. за 2004р., 357,62 грн. за 2005р., за результатами перевірки складено акт від 17.02.05р. № 05/23/05384270.

Відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких стверджує, що позивачем не надано доказів, що підтверджують суму позову, оскільки відповідач вважає, що зазначена в акті №05/23/05384270 від 17.02.2006 року  сума боргу  42696,08 грн. виникла  в період до 01.01.2004 року внаслідок обставин непереборної сили, що підтверджується висновками Торгово-промислової палати України від 27.01.2003 року № 531 і від 07.07.2003 року № 7441. Зазначені обставини є підставою для списання податкового боргу в сумі 42696,08 грн., який виник на 01 січня 2004 року, згідно положень п. 18.2.1. ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»як безнадійного в тому числі пені, нарахованої на такий борг, та штрафних санкцій. Такий податковий борг підлягав списанню податковими органами ще у 2003 році, чого податковим органом не було здійснено.

Відповідач вважає, що спірна сума податкової заборгованості мала бути зменшена відповідно на суму безнадійного податкового боргу та нарахованої на такий безнадійний борг пені, тобто, на 42696,08 грн.  

Крім того, відповідач вважає, що податкове зобов'язання не узгоджене, оскільки позивачем на спірну суму не винесено податкове повідомлення-рішення. Вважає, що Акт  перевірки не може бути  доказом   існування податкового  боргу,  яким   може  бути підтверджена заявлена до стягнення сума, підтвердженням  може  слугувати  первинна документація  (наприклад  податкова звітність). Відповідач також  зазначає, що довідки ДПІ у Таращанському районі № 1871/10/19-08 від 17.10.2006 року, та №  1872/10/19-08 від 17.10.2006 року не можуть мати ніякого відношення до встановлення обставин справи,  оскільки специфіка оподаткування по податку з доходів фізичних осіб  не передбачає податкових декларацій чи  інших розрахунків.

Як пояснив позивач, в ході податкової  перевірки, проведеної ДПІ у Таращанському районі (акт від 17.02.2006 року), з'ясовувалась правильність записів у особових рахунках працівників ТОВ «Веселий Кут», головній книзі та по бухгалтерських рахунках стосовно операцій, пов'язаних з обчисленням податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року. Для цього були використані книга наказів, розрахункові відомості, касові книги та первинні бухгалтерські документи.

При здійсненні перевірки головної книги, по бухгалтерському рахунку 641 встановлено, що кредитове сальдо на 01.01.2006 року по податку з доходів фізичних осіб (залишок) складає 93902,79 грн. Тобто, за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Веселий Кут»станом на 01.01.2006 року залишок не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб становив 93902,79 грн., в т.ч. за 2004 рік - 59362,63 грн., за 2005рік –34540,16 грн.

Змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Окрім того, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності,  ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Мін'юсті України 22.08.2005р., N925/11205) Акт визначається як службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації при виявлені порушення податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Також, на сторінці 14 Акту перевірки від 17.02.2006 року є стверджувальні підписи посадових осіб ТОВ «Веселий Кут»: керівника - Бездушного П.В. та головного бухгалтера - Федоренка М.Г. про те, що використанні при проведенні перевірки первинні документи (зокрема, бухгалтерський рахунок 641 головної книги) - містять достовірні, надані в повному обсязі і повністю відображають показники  діяльності  підприємства за період, що перевірявся.

З огляду на чинні норми податкового законодавства,  облік сум, що підлягають утриманню та перерахуванню до бюджету  ведеться в бухгалтерській документації підприємства. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем  за даними  бухгалтерського обліку відповідача встановлено факти нарахування відповідних сум податкових зобов'язань під час виплати доходу працівниками, які не були сплачені до бюджету.

Як вбачається зі змісту поняття податкової декларації, закріпленого в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).  Таким чином, документ платника податків, що фіксує  нараховані суми податкових зобов'язань, свідчить про самостійне нарахування податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, факт наявності у ТОВ «Веселий Кут»як податкового агента, заборгованості  перед бюджетами по податку з доходів фізичних осіб в сумі 93902,79 грн., підтверджується даними його бухгалтерського обліку, оскільки чинним законодавством  нарахування відповідних зобов'язань передбачено саме в такому порядку.

Таким чином посилання відповідача на неузгодженість  податкового зобов'язання є безпідставним, оскільки відповідні суми були ним самостійно нараховані  під час виплати заробітної плати, однак не сплачені  до бюджету.

Позивач також надав суду письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням вказівок касаційної інстанції, а саме пояснив, що посилання відповідача на те, що борг в сумі 42696,08 грн. безнадійний та підлягає списанню є безпідставним. Зазначив, що  заборгованість по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.01.2004 року в сумі 42696,08 грн. була погашена ТОВ «Веселий Кут»протягом 2004-2005 років в порядку черговості нарахування сум зобов'язань, зокрема, протягом 2004 року - 17617,71 грн. та 2005 року -25078,37 грн.

Відповідно до довідок від 17.10.2006 року за №1871/10/19-08 та за №1872/10/19-08 станом на 22.05.2000 року та станом на 03.03.2003 року в картках особових рахунків по податку з доходів фізичних осіб, що ведеться в ДПІ по ТОВ «Веселий Кут», заборгованість по даному податку  була відсутня.

Позивач також пояснив, що ТОВ «Веселий Кут»28.01.2003 року зверталась до ДПІ у Таращанському районі з заявою про списання податкового боргу по фіксованому с/г податку. Рішенням ДПІ у Таращанському районі від 30.01.2003 року №8  було списано податковий борг.

Оскільки перевірка проводилася за 2004-2005 роки, ТОВ «Веселий Кут»за вказаний період не подавалася заява про списання безнадійного податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб та не надавалися документи підтверджуючі форс-мажорні обставини за період 2004-2005 років. Крім того, дія пп. «г»п. 18.2.1. п.18.2 ст. 18 Закону № 2181-111 на 2005-2006 роки була зупинено відповідними Законами України «Про державний бюджет».

Враховуючи викладені обставини,  в своїх заперечення відповідач фактично оскаржує  дії податкового органу  щодо несписання  безнадійного податкового боргу, що виник до 2004 року і просить  зарахувати відповідні суми в зменшення спірного податкового боргу. Однак, за змістом позовних вимог розглядається спір про стягнення податкового боргу, який виник, як встановлено судом, в період після 2004 року, тому розгляд питання списання безнадійного податкового боргу  відповідача з податку з доходів фізичних осіб в сумі 42696,08 грн., який виник до 2004 року  не стосується предмету спору.

За наслідками розгляду спору, судом встановлено, що спірна заборгованість в сумі 93902,79 грн. виникла в період, зокрема,  за 2004 рік -59362,63 грн., за 2005рік –34540,16.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство «Перемога» є податковим агентом - юридичною особою, яка незалежно від її організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язано нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

          Відповідач має трудовий колектив найманих працівників, яким він нараховує і сплачує заробітну плату, та орендує земельні паї, за які орендодавцям сплачує орендну плату. Тому згідно п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України № 889-IV він, як податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку.

          Податок з доходів фізичних осіб згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України № 889-IV підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

          Приписами п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. Незважаючи на наведене, відповідач має заборгованість по податку з доходів фізичних осіб, який ним нарахований і утриманий, але не сплачений до бюджету.

          Згідно п.п.16.3.4 п.16.3 ст.16 Закону України № 889-ІV контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу. Аналогічну вимогу містить стаття 84 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235, в якій зазначено, що контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету здійснюється органами, які повинні забезпечувати їх надходження, згідно додатка № 8 до цього Закону. У вказаному додатку зазначено, що за органами Державної податкової адміністрації закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету, зокрема, по кодах бюджетної класифікації №11010000 та №11010100, які згідно додатку № 1 до наказу Міністерства фінансів України № 604 від 27.12.2001 року «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» є кодами податку з доходів фізичних осіб (11010000) та податку з доходів найманих працівників (11010100).

          Відповідно до ввідної частини Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов‘язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання, податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.

Приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Також Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначений і порядок погашення податкового боргу платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням та порядок звернення стягнення на активи платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням. Зокрема, приписами підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку, обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог та можливість їх задоволення з огляду на вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

постановив:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселий Кут» (09554, Київська обл., Таращанський р-н., с. Веселий Кут, код 05384270) в доход Державного бюджету України  93902 (дев'яносто три тисячі дев'ятсот дві гривні) 79 коп. податкової заборгованості.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                 Кошик А. Ю.