Рішення

від 14.01.2014 по справі 919/604/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року справа № 919/604/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЕСС і Ко»

(вул. Велика Морська, 5, м. Севастополь, 99011)

до « MULTIGRADE LTD»

(Main Street, P.O. Box 556 Charlestown, Nevis, Federation of Saint Kitts and Nevis)

про відшкодування збитків у розмірі 329666,76 доларів США.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Книга С.А., довіреність № 57 від 10.06.2013;

від відповідача - Молчанов А.О., довіреність від 19.11.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЕСС і Ко» (далі - позивач, ТОВ «ТД «ГЕСС і Ко») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до «MULTIGRADE LTD» (далі - відповідач) про стягнення 329666,76 доларів США.

Позовні вимоги ТОВ «ТД «ГЕСС і Ко», з посиланням на положення Цивільного та Господарського кодексів України, Кодексу торговельного мореплавства України, обґрунтовані односторонньою відмовою відповідача від укладених між сторонами договорів, внаслідок чого позивачу було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на заявлену до стягнення суму, а саме: за договором морського агентування від 24.12.2009 - 110160,00 доларів США; за угодою по судноплавному менеджменту від 24.12.2009 - 132260,00 доларів США; за контрактом від 05.01.2010 - 87248,76 доларів США.

Ухвалою суду від 30.05.2013 позовна заява ТОВ «ТД «ГЕСС і Ко» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14.01.2014.

Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив, зокрема зазначивши про: відсутність у своїх діях складу господарського правопорушення, необхідного для відшкодування збитків; не подання позивачем належних та допустимих доказів в обґрунтування правильності розрахунків сум упущеної вигоди, заявлених до стягнення; відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та негативними економічними наслідками для ТОВ «ТД «ГЕСС і Ко», про наявність яких він стверджує.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до даних, що містяться у постійному свідоцтві про реєстрацію, виданого 29.09.2009 міжнародним регістром судноплавства Республіки Сьєрра-Леоне, та у класифікаційному свідоцтві, виданого 25.11.2008 Російським морським регістром судноплавства, теплохід «Princessa Elena» є власністю «MULTIGRADE LTD» /арк.с.21-24/.

24.12.2009 між «MULTІGRADE LTD» (далі - Судновласник) та закритим акціонерним товариством «Торговий дім «ГЕСС і Ко» (далі - Менеджер) було укладено угоду по судноплавному менеджменту (далі - Угода) /арк.с.25-26/.

Відповідно до пункту 1.1 Угоди починаючи з дня підписання цієї угоди та до закінчення строку її дії Судновласник призначає Менеджера, а Менеджер погоджується виступати в ролі Менеджера теплохода «Princessa Elena».

Згідно з пунктом 1.3 Угоди Менеджер приймає на себе зобов'язання докласти всіх зусиль для забезпечення менеджерськими послугами, вказаними у пункті 1.4, від імені Судновласника відповідно до законної практики судноплавного менеджменту, захищати та підтримувати інтереси Судновласника у всіх справах, які мають відношення до забезпечення відповідними послугами.

Відповідно до пункту 10.1 Угоди Судновласник повинен виплачувати Менеджеру за його менеджерські послуги за умовами цієї Угоди основну базову винагороду за оперативний менеджмент загальною сумою. Щомісячна виплата Менеджеру становить 10% від оплати за вантаж.

Дана Угода вступає в силу з 24 грудня 2009 року та діє до 24 грудня 2014 року (пункт 16.1 Угоди).

Пунктом 17.2 Угоди сторони передбачили, що спірні питання врегульовуються шляхом перемов. У разі недосягнення згоди спір може бути переданий на вирішення господарському суду міста Севастополя.

24.12.2009 між «MULTІGRADE LTD» (далі - Судновласник) та закритим акціонерним товариством «Торговий дім «ГЕСС і Ко» (далі - Агент) укладений договір морського агентування (далі - Договір агентування) /арк.с. 35-36/, за умовами якого Судновласник призначає Агента бути його генеральним агентом в порту Севастополь та інших портах України т/х «Princessa Elena».

Список послуг, які надаються агентом сторони узгодили у Додатку № 1 до договору морського агентування /арк.с. 37/.

Пунктом 3.4 Договору агентування встановлений обов'язок Судновласника відшкодовувати витрати, здійснені від імені Судновласника, в межах здійснення функцій за даним договором та з його згоди.

Відповідно до пункту 5.8 Договору агентування (в редакції додаткової угоди до Договору агентування від 24.12.2009) ставки за послуги Агента стягуються згідно з тарифами, затвердженими Наказом Мінтранспорту України від 15.12.2000 №711 (зі змінами та доповненнями). У випадку зміни тарифів Агент інформує Судновласника протягом 10 днів /арк.с.138/.

Договір вступає в силу в день його підписання сторонами та укладений на невизначений строк. Договір вважається розірваним по закінченню 30 днів з дня отримання письмового повідомлення про розірвання угоди (пункт 8.2 Договору агентування).

Відповідно до пункту 6.1 Договору агентування будь-який спір, що виникає з цього Договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд до господарського суду міста Севастополя (Україна).

Також, 05.01.2010 між «MULTІGRADE LTD» (далі - Судновласник) та закритим акціонерним товариством «Торговий дім «ГЕСС і Ко» (далі - Постачальник) укладено контракт (далі - Контракт) /арк.с. 38-39/.

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Постачальник зобов'язується поставити, а Судновласник прийняти та оплатити на умовах FOB-Севастополь (Інкотермс 2000) суднове спорядження, суднові запасні частини, суднові запаси (далі - Товар), що поставляються на т/х «Princessa Elena». Кількість, асортимент, вартість Товару, що поставляється, зазначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього договору при кожній конкретній поставці.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту загальна сума контракту становить 1000000,00 доларів США.

Пунктом 3.2 Контракту встановлено, що Товар поставляється партіями. Розмір партії визначається замовленням Судновласника, підтвердженням прийнятого замовлення є виставлений інвойс від Постачальника до Судновласника.

Договір вступає в силу в день підписання його сторонами і діє до виконання зобов'язань обома сторонами. Договір вважається розірваним після 30-ти днів з дня отримання письмового повідомлення про розірвання угоди (пункт 7.2 Контракту).

Пунктом 5.1 Контракту сторони встановили, що будь-який спір, який виникає за даним договором або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд до господарського суду міста Севастополя (Україна).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту ТОВ «ТД «ГЕСС і Ко» (нова редакція), зареєстрованого 20.01.2012 державним реєстратором Ленінської районної у місті Севастополь Державної адміністрації під номером 107710500010007060, позивач є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства «Торговий дім «ГЕСС і Ко» /арк.с.72/.

Як стверджує позивач, у квітні 2011 року відповідач в односторонньому порядку відмовився від Угоди, Договору агентування та Контракту, про що свідчить залишення теплоходом «Princessa Elena» порту Севастополь, без погодження з ТОВ «ТД «ГЕСС і Ко». А наслідком вказаного господарського правопорушення є завдання збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди у розмірі 32966676 доларів США, що і стало причиною звернення ТОВ «ТД «ГЕСС і Ко» до господарського суду з даним позовом.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, у тому числі, не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на викладене, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Стверджуючи про протиправну поведінку «MULTIGRADE LTD», позивач вказує на безпідставність односторонньої відмови відповідача від укладених між сторонами Угоди, Договору агентування та Контракту, яка полягає в тому, що у квітні 2011 року теплохід «Princessa Elena» вийшов з порту Севастополь, перейшов до Молдавії і до середини 2011 року здійснював рейси у Туреччину з портів Молдавії та порту Одеса. При цьому, з посиланням на статті 203, 208 Кодексу торговельного мореплавства України, позивач вважає, що за Угодою він набув прав та обов'язків фрахтувальника, а відтак вихід теплоходу «Princessa Elena» з порту Севастополь без погодження з ТОВ «ТД «ГЕСС і Ко» фактично є викраденням відповідачем цього судна.

Про односторонню відмову відповідача від трьох вищезгаданих договорів, за висновком позивача, свідчить письмове розпорядження директора «MULTIGRADE LTD» від 28.03.2011, яким зобов'язано капітана теплоходу «Princessa Elena» залишити порт Севастополь 01.04.2011 для переходу в порт Констанца (Угорщина) /арк.с. 137/.

Проте, за змістом статей 611, 651 ЦК України та статті 188 ГК України одностороння відмова від договору повинна бути викладена шляхом направлення ініціатором розірвання договору відповідного повідомлення іншій стороні.

В даному випадку, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували оформлення відповідачем письмових заяв про відмову від зобов'язань за Угодою, Договором агентування та Контрактом, а тому саме лише письмове розпорядження директора «MULTIGRADE LTD», на виконання якого теплохід «Princessa Elena» залишив порт Севастополь, не може свідчити про односторонню відмову від згаданих правочинів.

Щодо тверджень позивача про наявність у нього прав володіння та користування теплоходом «Princessa Elena», як фрахтувальником цього судна за Угодою, суд зазначає наступне.

За приписами статті 20 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) судновласником у цьому Кодексі визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Як раніше встановлено судом, власником теплоходу «Princessa Elena» є відповідач.

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 203 КТМ України передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Виходячи із положень наведеної норми морського права за договором фрахту обов'язком судновласника є надання судна фрахтувальнику. Під цим, перш за все, розуміється передача фрахтувальнику права володіння та користування судном від власного імені. Судно надається фрахтувальнику тимчасово, тобто на обумовлений договором строк зі спливом якого фрахтувальник зобов'язаний повернути судновласнику судно. Зафрахтоване за договором чартеру (фрахтування) судно може використовуватися виключно в цілях торговельного мореплавства. За фрахтувальником закріплений обов'язок сплатити фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату, а тому даний договір має оплатний характер.

Відповідно до статей 204, 205 КТМ України договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. У договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Умовами Угоди сторони погодили, що Менеджер повинен виконувати в якості агента для та від імені Судновласника наступні функції відносно судна: укомплектовування судна екіпажем; технічне управління; страхування; фрахтове управління; бухгалтерський облік; спорядження; бункерування; агентування судна (пункт 1.4 Угоди).

Саме з посиланням на функції фрахтового управління позивач вважає себе фрахтувальником теплоходу «Princessa Elena».

Водночас, розділом 5 Угоди, яким встановлені зобов'язання сторін по фрахтовому управлінню, передбачено, що Менеджер, за згодою з Судновласником, забезпечує фрахтове управління, яке включає в себе, але не обмежується наступними функціями: створення рейсових кошторисів та рахунків, розрахунок витрат за фрахтовою ставкою, фрахту та/або демереджу та диспачу належних від/або для фрахтувальника судна, за вимогою Судновласника; організація належних Судновласнику платежів по доходах від фрахтової ставки та/або доходів від фрахту, або інших грошових сум будь-якого характеру, на які Судновласник має право, що надходять від експлуатації судна або у зв'язку з нею.

При цьому, в Угоді відсутні такі обов'язкові для договору фрахту умови, як район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, місце приймання і здавання судна.

Таким чином, позивач помилково вважає, що за Угодою він є фрахтувальником теплоходу «Princessa Elena», а відтак його твердження про набуття прав володіння та користування цим майном, що, як наслідок, певним чином обмежує відповідні права власника судна - «MULTIGRADE LTD», є безпідставними.

Ані Договір агентування, ані Контракт за своєю правовою природою та змістом також жодним чином не обмежують прав відповідача щодо володіння, користування та розпорядження теплоходом «Princessa Elena» за власним волевиявленням (у тому числі не встановлюють обов'язку погоджувати з позивачем переміщення цього судна).

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що дії «MULTIGRADE LTD» щодо переміщення теплоходу «Princessa Elena» з порту Севастополь до іншого морського порту не можуть кваліфікуватися як одностороння відмова від Угоди, Договору агентування та Контракту, а тому і не містять протиправного характеру, необхідного для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків.

Також, слід відмітити, що за приписами статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Посилаючись на односторонню відмову відповідачем від умов Угоди, Договору агентування та Контракту, позивач стверджує про завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 32966676 доларів США.

Зазначена сума збитків була визначена позивачем на підставі: наказу Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 р. N 214, яким затверджено «Збори і плата за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України» (далі - Наказ Мінтранспорту); пункту 10.1 Угоди, який встановлює розмір щомісячної плати за послуги позивача - 10% від плати за вантаж; даних, що містяться у вантажній декларації (CARGO DECLARATION) теплоходу «Princessa Elena» від 31.10.2010 (далі - Вантажна декларація від 31.10.2010); наказів ЗАТ «ТД «ГЕСС і Ко» від 05.01.2010 №2 та №5, якими затверджені відповідно торгова націнка на товари, що поставляються за Контрактом, та тарифи на перевозку вантажів (далі - Накази ЗАТ «ТД «ГЕСС і Ко» №№2, 5); технічних та експлуатаційних даних теплоходу «Princessa Elena»; графіку руху теплоходу «Princessa Elena» на 2011 рік; інвойсів, які містять відомості про кількість та вартість поставленого на теплохід «Princessa Elena» товару в період з січня 2010 року по березень 2011 року (далі - Інвойси). Так, здійснений позивачем розрахунок розміру упущеної вигоди має наступний вигляд:

- за Угодою: 170 рейсів*778,00 доларів США=132260,00 доларів США, де:

170 рейсів - загальна кількість можливих рейсів теплоходу «Princessa Elena» протягом строку дії Угоди з квітня 2011 року по грудень 2014 року;

778,00 доларів США - 10% від плати за вантаж, який перевезено згідно з Вантажною декларацією від 31.10.2010;

- за Договором агентування: 170 рейсів*648,00 доларів США=110160,00 доларів США, де:

170 рейсів - загальна кількість можливих рейсів теплоходу «Princessa Elena» протягом строку дії Угоди з квітня 2011 року по грудень 2014 року;

648,00 доларів США - плата за агентування теплоходу «Princessa Elena» в порту Севастополь та інші витрати агента, згідно з Наказом Мінтранспорту;

- за Контрактом: 872487,60 доларів США*0,1=87248,76 доларів США, де:

872487,60 доларів США - загальна вартість товару, який позивач міг поставити на теплохід «Princessa Elena» протягом строку дії Контракту з квітня 2011 року по грудень 2014 року. Вирахувана шляхом помноження середньої вартості поставленого за Інвойсами товару (5132,28 доларів США) на загальну кількість можливих рейсів теплоходу «Princessa Elena» протягом строку дії Угоди з квітня 2011 року по грудень 2014 року (170 рейсів).

Проте, вказані розрахунки неодержаного прибутку позивача не можуть бути прийняти до уваги судом, виходячи з наступного.

Частиною четвертою статті 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що він дійсно планував отримати відповідні доходи (укладення відповідних договорів, підготовка виробничого обладнання, приміщень, складів тощо), все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий дохід, якби договір був виконаний належним чином.

Тобто, позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. При цьому, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання відповідних грошових сум, або інших цінностей.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що вимоги ТОВ «ГЕСС і Ко» про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку за Угодою, Договором агентування та Контрактом з урахуванням середніх показників прибутку, який отриманий позивачем у 2010-2011 роках. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуванням отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач за цими правочинами.

Таким чином, за відсутністю в діях відповідача складу господарського правопорушення, а також за відсутністю належних та допустимих доказів в обґрунтування правильності розрахунків сум, заявлених позивачем як упущена вигода, підстави для покладення на «MULTIGRADE LTD» відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 329666,76 доларів США відсутні, а тому суд повністю відмовляє у задоволенні позову ТОВ «ТД «ГЕСС і Ко».

При вирішенні питання про розподіл судового збору, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 становить 1147,00 грн.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (далі - Постанова Пленуму) передбачено, що за змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті.

Судом встановлено, що станом на день подання даного позову (27.05.2013) офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України, становив 7,9930 грн за 1 долар США.

Таким чином, з урахуванням наведених законодавчих положень, при зверненні з даним позовом до суду позивач повинен був сплатити в доход державного бюджету суму судового збору у розмірі 52700,53 грн (329666,76 доларів США*7,9930*0,02).

Ухвалою суду від 30.05.2013 відстрочено сплату позивачем судового збору до 14.01.2014 та зобов'язано останнього до закінчення строку відстрочення надати докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Проте, станом на 14.01.2014 позивач не надав доказів сплати судового збору за звернення з даним позовом до суду, а заявою від 14.01.2014 звернувся із клопотанням про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі.

Пункт 3.3 Постанови Пленуму роз'яснює, що у разі коли строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд може, зокрема, стягнути несплачену суму судового збору при прийнятті судового рішення.

Таким чином, за правилами статті 49 ГПК України з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 52700,53 грн.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЕСС і Ко» до «MULTIGRADE LTD» про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 329666,76 доларів США, - відмовити повністю .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЕСС і Ко» (вул. Велика Морська, 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 20710364) в доход державного бюджету України (код отримувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050») судовий збір в розмірі 52700,53 грн (п'ятдесят дві тисячі сімсот грн 53 коп.).

Повне рішення складено 20.01.2014.

Суддя О.М.Архипенко