Рішення

від 16.01.2014 по справі 906/1652/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" січня 2014 р. Справа № 906/1652/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Ковальчуку Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Пинзар І.В. дов. №2 від 01.11.2013;

від відповідача: Богдашкін В.Д. дов. від 02.12.2013.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші фрукти" (с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницької області)

до Фермерського господарства "Осівці" (с.Осівці, Брусилівський район, Житомирської області)

про стягнення 76853,78грн (згідно заяви від 17.12.2013).

Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 05.12.2013 оголошувалась перерва до 17.12.2013, 17.12.2013 оголошувалась перерва до 16.01.2014.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 87430,86грн, з яких: 82578,00грн заборгованості, 4852,86грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №05.10 купівлі-продажу товарів від 05.10.2011, в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

05.12.2013 за вх. №19579 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що всі виставлені позивачем відповідачу рахунки на фактично поставлений товар були оплачені та просить суд залишити позов без задоволення.

В судовому засіданні 17.12.2013 представник позивача подав суду письмові пояснення від 16.12.2013 (вх. №20376/13), в яких зазначає, що видаткові накладні, які були видані позивачем в результаті здійснення господарських операцій в жовтні 2011 з відповідачем, відповідно до ст.9 Закону №996-ХIV є первинними документами, оформленими належним чином та засвідчують факт здійснення поставки (передачі) товару від продавця - позивача до покупця - відповідача, тобто доводять товарність (реальність) господарської операції між вказаними суб`єктами господарювання та настання юридичних наслідків за договором. Крім того зазначає, що фактична передача-прийняття товару відбулася, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною №РН-0000168 від 07.11.2011 та податковою накладною №5 від 07.10.2013, наявною в матеріалах справи.

Крім того, в судовому засіданні 17.12.2013 представник позивача подав заяву за вх. №20377/13 від 17.12.2013 про зміну розміру позовних вимог з додатком, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму боргу, яка становить 76853,78грн, з яких: 72588,00грн сума основного боргу та 4265,78грн 3%річних.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечать вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.12.2013 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші фрукти" за вх. №20377/13 від 17.12.2013 про зміну розміру позовних вимог та ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з Фермерського господарства "Осівці" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші фрукти" - 76853,78грн, з яких: 72588,00грн сума основного боргу та 4265,78грн 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 16.01.2014 підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог; надав письмові додаткові пояснення за вх. №642/14 від 16.01.2014, в яких зазначає, що позивачем, внаслідок здійснення господарських операцій по поставці яблук згідно договору надано відповідачу низку видаткових та податкових накладних, що містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2014 заперечив щодо позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наші фрукти" - продавець (позивач у справі) та Фермерським господарством "Осівці" - покупець (відповідач у справі) договору №05.10 купівлі-продажу товарів від 05.10.2011 (а.с. 9,10), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 317204,90грн, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000163 від 05.10.2011, №РН-0000164 від 06.10.2011, №РН-0000165 від 06.10.2011, №РН-0000182 від 07.10.2011, №РН-0000181 від 07.10.2011, №РН-0000168 від 07.10.2011 (а.с. 11-13).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

В пункті 2.1 вищезазначеного договору, сторони погодили, що ціни на товар визначаються у гривнях - українській валюті, в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача після його реалізації кожні 14 днів, з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Згідно п.3.5 вищезазначеного договору, перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі та підписання накладної.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 72588,00грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 105) сума 3% річних за період з 11.11.2011 по 30.10.2013 становить 4265,78грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 71,72) відхиляються судом як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Слід також зазначити, що твердження відповідача про те, що поставка товару не відбулася не приймається судом до уваги, оскільки фактична передача-прийняття товару відбулася, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною №РН-0000168 від 07.10.2011 (а.с. 13) та податковою накладною №5 (а.с. 108).

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, у відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також в матеріалах справи містяться податкова декларація ФГ "Осівці" з податку на додану вартість за податковий період жовтня 2011 року від 21.11.2011 (а.с. 109-114) та податкові накладні видані ТОВ "Наші фрукти": № 2 від 06.10.2011, № 5 від 07.10.2011, що підтверджують факт поставки товару за видатковою накладною №РН-0000168 від 07.10.2011.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтовані заявлені у відповідності з чинним законодавством та такими, що підлягають задоволенню в сумі 76853,78грн, з яких: 72588,00грн заборгованості, 4265,78грн 3%річних.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Осівці", 12620, Житомирська область, Брусилівський район, с.Осівці, вул. Кірова, 1, ідентифікаційний код 34464881 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші фрукти", 23340, Вінницька область, Тиврівський район, с. Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, 8. ідентифікаційний код 37058538 - 72588,00грн заборгованості, 4265,78грн 3%річних, 1537,08грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.01.14

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2-позивачу (рек. з повід.).