Постанова

від 16.01.2014 по справі п/805/142/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 р. Справа № П/805/142/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському

районі м. Донецька

до відділу державної виконавчої служби

Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку

про скасування постанови про повернення виконавчого документу

стягувачеві від 27 листопада 2013 року ВП № 37041395

Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька (надалі - позивач) звернулося до суду із позовом до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку (надалі - відповідач) про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 27 листопада 2013 року ВП № 37041395.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в провадженні Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку знаходився виконавчий лист № 2а-23424/10/0570, виданий Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління № 1» боргу в сумі 3178,63 гривень.

17 грудня 2013 року позивачем отримана постанова відповідача про повернення виконавчого документу стягувачеві від 27 листопада 2013 року ВП № 37041395 з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», прийнята у зв'язку з відсутністю боржника за адресою реєстрації та відсутністю зареєстрованих за ним земельних ділянок, автомототранспорту, об'єктів нерухомості, закриття банківських рахунків боржника.

Позивач зазначає, що відповідно до вищенаведеної норми права виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, позивач вважає що постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві є невмотивованою, до неї доданий тільки акт державного виконавця від 12 листопада 2013 року про вихід за адресою місцезнаходження боржника та відсутність за адресою керівних органів товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління № 1». Зазначає, що частина 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає винесення вмотивованої постанови про повернення стягувачу виконавчого документа, з огляду на що, позивач просив скасувати постанову про повернення стягувачу виконавчого документа від 27 листопада 2013 року ВП № 37041395.

Представник позивача надав до канцелярії суду 15 січня 2014 року заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач також надав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову та просив розглянути справу в письмовому провадженні (а.с. 17-21). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку перебуває зведене виконавче провадження про стягнення грошових коштів з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління №1». Державним виконавцем було винесено постанову по арешт рухомого та нерухомого майна боржника, постанову по арешт коштів боржника, яка повернулася з банківських установ у зв'язку з відсутністю коштів та закриттям рахунків боржника. На запити державного виконавця отримані відповіді про те, що зареєстрованого за боржником нерухомого майна, в тому числі, земельних ділянок, не значиться, автомототранспортних засобів не зареєстровано, кошти на рахунках в банківських установах відсутні.

З метою перевірки майнового стану боржника та опису належного йому ліквідного майна державним виконавцем здійснено вихід за юридичною адресою боржника, однак актом від 12 листопада 2013 року встановлено, що за адресою боржник не знаходиться, майно, на яке відповідно до закону може бути звернуто стягнення, відсутнє.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців божник - товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління №1» перебуває в стані припинення на підставі судового рішення про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності, прийнятого Донецьким окружним адміністративним судом 16 травня 2003 року у справі №2-а-7436/08.

Також, станом на 27 листопада 2013 року грошові кошти в рахунок погашення заборгованості на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку від боржника не зараховувались, нові рахунки в фінансових установах ним не відкривались, заходи щодо виявлення місцезнаходження боржника виявились безрезультатними.

Лише після отримання повної інформації стосовно майнового стану боржника 27 листопада 2013 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідач зазначає, що не порушив права та законні інтереси позивача, тому просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання позивача, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку було направлено на виконання виконавчий лист № 2а-23424/10/0570, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 22 лютого 2011 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління № 1» боргу в сумі 3178,63 гривень (а.с. 7).

Постановою від 15 березня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 37041395 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління № 1» боргу в сумі 3178,63 гривень, оскільки заява про примусове виконання подана 15 березня 2013 року, як зазначено у постанові (а.с. 22).

Крім того, позивачем ще подано декілька виконавчих листів Донецького окружного адміністративного суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління № 1» боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1, про що свідчать поставнови про відкриття виконавчих проваджень між тими ж сторонами від 14 лютого 2012 року, від 14 серпня 2012 року, від 16 жовтня 2012 року, від 16 жовтня 2012 року, від 15 березня 2013 року (а.с. 23-27).

Вказані провадження об'єднувалися у зведене, про що свідчить постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного від 23 березня 2013 року ВП № 37041608 (а.с.34).

З метою примусового стягнення сум боргу з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління № 1» було накладено арешт на майно боржника, про що свідчать постанови про арешт коштів боржника та оголошення заборони його відчуження від 14 серпня 2012 року, про арешт коштів, що містяться на рахунках боржника від 14 серпня 2012 року, про арешт коштів боржника від 22 серпня 2012 року (а.с. 29-32) та витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 32-33).

Відповідачем з метою встановлення майна, що належить боржнику чи розрахункових рахунків направлено запити до Управління держкомзему м. Донецька, КП «Бюро технічної інвентаризації», ВРЕР ДАІ № 3, податкової інспекції (а.с.37-38).

Однак, жодного майна, зареєстрованого за боржником не встановлено, про що свідчать відповіді на запити (а.с. 39-42). Згідно відповідей банківських установ боржник не має відкритих рахунків (а.с.43-46).

Згідно наданого до позову акту державного виконавця від 12 листопада 2013 року про вихід за адресою місцезнаходження боржника встановлено відсутність керівних органів товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління № 1» (а.с.6).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІУ примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно пункту 1.5. Інструкції про порядок проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 25 грудня 1999 року (далі за текстом Інструкції), заходами примусового виконання рішень є:

- звернення стягнення на інші види майна боржника;

- звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

- вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

- відібрання дитини;

- інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до пунктів 5.1.1, 5.1.3 та 5.1.4 Інструкції про порядок проведення виконавчих дій та статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.

У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 5.6.1 Інструкції арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, у тому числі, шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, у боржника відсутнє будь-яке майно, а підприємство-боржник не знаходиться за адресою реєстрації.

Судом також встановлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців божник - товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління №1» (код ЄДРПОУ 31709273) перебуває в стані припинення на підставі судового рішення про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності, прийнятого Донецьким окружним адміністративним судом 16 травня 2003 року №2-а-7436/08 (а.с.12-13). Головою комісії з припинення є ОСОБА_1. Ліквідкомісією вищезазначене рішення суду, яке набрало законної сили 27 травня 2008 року, не виконано, оскільки підприємство не знято з обліку позивача.

З підстав відсутності майна, грошових коштів, відсутності боржника за адресою реєстрації, припинення боржника як юридичної особи за судовим рішенням з 2008 року відповідачем 27 листопада 2013 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 37041395 з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У зв'язку з зазначеними вище підставами, оскаржувана постанова винесена законно та обґрунтовано, цілком узгоджується з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Всупереч твердженням позивача, оскаржувана постанова містить мотивування підстав її винесення, затверджена начальником відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку.

Крім того, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві жодним чином не порушує права позивача, оскільки протягом року виконавчий документ може знов бути пред'явлений до виконання згідно пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження». Оскаржуваною постановою роз'яснено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в строк до 27 листопада 2014 року.

З зазначених підстав позов управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька є безпідставним та необґрунтованим жодними нормами діючого законодавства України.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до пункту 5.2 Порядку узяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як платників страхових внесків, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.10.2006 року № 14-4, що діяв у 2008 році, тобто, коли ліквідувався боржник, при наявності заборгованості у платника, державна реєстрація якого припиняється, орган Пенсійного фонду України складає у двох примірниках довідку про борг за платежами до Пенсійного фонду України, один з яких надсилає ліквідаційній комісії, другий - правонаступнику, якщо він є.

Даних щодо звернення позивача до ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління №1» позивач не надав, при цьому, позивач продовжує звертатися до суду з позовами про стягнення нарахованих ним сум відшкодування пільгових пенсій.

Даних про звернення позивача до правоохоронних органів із заявами щодо невиконання судового рішення чи з позовами до ліквідатора про зобов'язання виконати рішення суду та здійснити функції ліквідатора управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька також не надано.

Позивач навіть не скористався своїм правом ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, оскільки, як зазначає відповідач, 12 квітня 2013 року надав заяву для ознайомлення з виконавчими провадженнями про стягнення боргу з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівельне управління №1», а на ознайомлення не з'явився, тому не надав до позову матеріалів виконавчого провадження крім оскаржуваної постанови та акту про вихід державного виконавця за адресою боржника, що є неприпустимою бездіяльністю для державних органів.

Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність винесення оскаржуваної постанови.

З урахуванням зазначеного та враховуючи принципи частини 1 ст. 71 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено неправомірних дій з боку відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, тому позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», положення Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 25 грудня 1999 року, та на підставі ст.ст. 2, 3, 8-11, 40, 71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 27 листопада 2013 року ВП № 37041395 - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 16 січня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.