Рішення

від 13.01.2014 по справі 916/2853/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р.Справа № 916/2853/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Кришиневській Л.Е.

за участю представників:

від позивача - Кокоріна Н.В.,

від відповідача - Гриценко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „КБ Теплоенерго" до Комунального підприємства "Лиманськтеплокомуненерго" про стягнення 52 975,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „КБ Теплоенерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Лиманськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості у розмірі 52975,20 грн. за договором № 439ф від 02.08.2010 р. на виконання робіт, посилаючись на наступне.

Між ПП „КБ Теплоенерго" (підрядник) та КП „Лиманськтеплокомуненерго" (замовник) 02.08.2010 р. укладено договір № 439ф по виконанню робіт на загальну суму 55 129,20 грн. Таким чином, позивач вказує, що кожна із сторін, уклавши вказаний договір, взяла на себе зобов'язання, а саме: позивач - виконати роботу, а відповідач - оплатити її в порядку та на умовах, визначених вказаним договором.

Як передбачено п. 3.1 договору № 439ф та кошторисом № 1, який є додатком до договору та становить невід'ємну частину договору, вартість робіт визначається з твердою договірною ціною відповідно ДБН 1.1-1-2000, наказу Мінрегіонбуду України від 19.03.2009 р. № 114, а саме: визначення теплових втрат у мережах опалення на загальну вартість 25986,00 грн., регулювання водяної теплової мережі, вартість якої становить 29 143,20 грн. Відтак, згідно з кошторисом сторони домовились, що вартість виконання робіт, включаючи податок на додану вартість, становить 55 129,20 грн.

Як стверджує позивач, ПП „КБ Теплоенерго" виконало своїх договірні зобов'язання, передбачені п. 1.1 та п. 2.1 договору, а саме виконало роботу відповідно до попередньо розробленого кошторису. В свою чергу у відповідності до п. 5.3 договору по закінченню виконання робіт уповноваженими представниками сторін підписані акт № 1 приймання-передачі проектно-вишукувальної продукції та накладна № 1 від 29.10.2010 р. Наразі позивач вказує, що відповідач, підписавши акт № 1 приймання-передачі проектно-вишукувальної продукції, підтвердив, що немає жодних претензій до позивача з приводу якості та недоліків у виконаній роботі.

Таким чином, як стверджує позивач, ПП „КБ Теплоенерго" виконало обумовлений комплекс робіт у відповідності з договором № 439ф від 02.08.2010 р. та додатком до цього договору, а відповідач отримав зазначений об'єм робіт на загальну вартість 55129,20 грн.

Згідно з п. 3.2 договору перед початком виконання робіт замовник сплачує 5% договірної ціни, що становить 2756,46 грн. Однак, за ствердженнями позивача, вказане зобов'язання відповідачем не було виконано. Також у відповідності з п. 3.3 договору розрахунок замовником за фактично виконану підрядником роботу мав проводитися не пізніше 3-х банківських днів після підписання акту.

Як зазначає позивач, КП „Лиманськтеплокомуненерго" направило гарантійний лист за № 52 від 18.08.2010 р., яким гарантувало належне виконання обов'язку перед ПП „КБ Теплоенерго" щодо оплати за виконану роботу за договором № 439ф. в строк до 30.01.2011 р.

Однак, 27.05.2011 р. КП „Лиманськтеплокомуненерго" перерахувало за виконані роботи тільки 3500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 26006000058633 від 27.05.2011 р.

Також 24.05.2013 р. відповідачем було перераховано 2950,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 26006000058633 від 24.05.2013 р.

Відтак, позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання в строк та в розмірі, передбаченому п. 3.1, п.3.3 договору № 439ф від 02.08.2010 р., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 48 679,20 грн.

До того ж ПП „КБ Теплоенерго" зверталось 06.12.2012 р. до відповідача з претензією в письмовій формі про наявність у нього заборгованості внаслідок невиконання зобов'язання по оплаті за виконану роботу, яку просив сплатити в найкоротші строки. Однак, відповідач на час звернення до суду з позовом не повідомив позивача про результати розгляду претензії та не задовольнив вимоги позивача щодо сплати боргу за виконану роботу.

За таких обставин, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню грошові кошти в розмірі 48 679,20 грн. як неоплачену суму за виконану роботу.

При цьому позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено нарахування 3% річних від простроченої суми, що складають 4296,00 грн. за період з 03.11.2010 р. по 08.10.2013 р.

Крім того, з огляду на звернення позивача за правовою допомогою до адвоката з метою захисту своїх порушених прав, про що було укладено відповідну, позивач просив віднести за рахунок відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2013 р. позовну заяву Приватного підприємства „КБ Теплоенерго" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2853/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

На підставі розпорядження голови суду від 05.12.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Петрова В.С. на лікарняному з 04.12.2013 р., вказану справу № 916/2853/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Літвінову С.В. Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2013 року справу № 916/2853/13 прийнято до провадження судді Літвінова С.В. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 09.12.2013 року справу № 916/2853/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С. у зв'язку з його виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2013 р. справу № 916/2853/13 прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги визнає, про що зазначено у відзивах на позовну заяву (а.с. 41-42, 52), при цьому просить суд зменшити розмір 3% річних, посилаючись на те, що ст. 258 ЦК України встановлено 1 рік позовної давності для цих платежів, тобто за період з 11.10.2012 р. по 11.10.2013 р. дорівнює 1460,00 грн. Також відповідач просив суд надати можливість погасити борг у розмірі 61 695,70 грн. частками протягом шести місяців.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

02 серпня 2010 року між Приватним підприємством „КБ Теплоенерго" (підрядник) та Комунальним підприємством „Лиманськтеплокомуненерго" (замовник) було укладено договір № 439ф (а.с. 9-11), відповідно до п 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується у відповідності з договірною ціною та умовами договору виконати: визначення теплових втрат у мережах опалення (п.п. 1.1.1) та регулювання водяної теплової мережі (п.п. 1.1.2), при цьому замовник зобов'язується прийняти і оплатити вказані роботи, обсяг яких визначений в кошторисі (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

В п. 2.1 договору визначено, що роботи повинні бути виконані на протязі одного місяця з моменту передоплати.

Вартість робіт та умови розрахунку визначені розділом 3 договору. Так, згідно п. 3.1 договору вартість робіт, передбачених договором, визначається у відповідності з твердою договірною ціною згідно ДБН 1.1-1-2000, Наказу Мінрегіонбуду України від 19.03.2009 р. № 114: по п.п. 1.1.1 - 25 986,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 4331,00 грн.; по п.п. 1.1.2 - 29 143,20 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 4857,20 грн. Загальна вартість складає 55129,20 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 9188,20 грн.

За умовами п. 3.2 договору перед початком виконання робіт замовник сплачує 5% договірної ціни, що складає 2 756,46 грн. В подальшому розрахунок за виконані підрядником роботи здійснюється замовником згідно акту приймання виконаних робі за формою КБ-2в, який складається підрядником на підставі фактично виконаних об'ємів робіт, та довідкою за формою КБ-3, не пізніше, ніж на протязі 3 банківських днів (п. 3.3 договору).

Згідно п. 4.3 договору замовник зобов'язаний здійснити передоплату, прийняти роботи, в порядку, передбаченому договором, а підрядник у відповідності до п. 4.4 договору зобов'язується виконати роботи в строки, встановлені договором.

П. 5.1 договору передбачено, що по закінченню виконання робіт як на окремих етапах, так і по договору в цілому, замовник на вимогу підрядника зобов'язаний здійснювати приймання робіт при відсутності претензій щодо повноти та якості виконання робіт. Підрядник надає замовнику акти (п. 5.2 договору). Замовник за участю підрядника приймає виконані роботи, при цьому замовник зобов'язаний на протязі 3 робочих днів з моменту отримання акта направити підряднику підписаний акт або вмотивовану відмову від приймання робіт із вказівкою на конкретні зауваження (п. 5.3 договору).

Строк дії договору визначено п. 9.1 договору, а саме договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту закінчення виконання сторонами зобов'язань за договором.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В свою чергу укладений між позивачем та відповідачем договір № 439ф, який за своєю суттю відноситься до договорів підряду, є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковим для виконання його сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також за приписами ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами по справі було погоджено тверду договірну ціну на виконання робіт з регулювання водяної теплової мережі (а.с. 13-14), згідно з якою вартість вказаних робіт становить 29 143,20 грн. Також сторонами був складений кошторис № 1 (а.с. 12) на виконання робіт по визначенню теплових втрат у мережах опалення, згідно з яким вартість вказаних робіт склала 25986,00 грн.

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, на виконання умов вказаного договору позивачем було виконано роботи з визначення теплових втрат у мережах опалення та регулювання водяної теплової мережі. Зазначене підтверджується складеними між позивачем та відповідачем актом № 1 приймання-передачі проектно-вишукувальної продукції (а.с. 16) та накладною № 1 від 29.10.2010 р. на передачу технічного звіту по визначенню теплових втрат у мережах опалення (а.с. 17), а також актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за жовтень 2010 р. від 29.10.2010 р. (а.с. 19-21) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 від 29.10.2010 р. (а.с. 18), які підписані належним чином уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін. Загальна вартість виконаних позивачем робіт за вказаними актами склала 55129,20 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи на підставі оформленого сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства.

Наразі за умовами договору № 439ф оплата за виконані роботи здійснюється замовником згідно акту приймання виконаних робі за формою КБ-2в, який складається підрядником на підставі фактично виконаних об'ємів робіт, та довідкою за формою КБ-3, не пізніше, ніж на протязі 3 банківських днів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, КП „Лиманськтеплокомуненерго" направило гарантійний лист за № 52 від 18.08.2010 р. (а.с. 22), яким гарантувало належне виконання обов'язку перед ПП „КБ Теплоенерго" щодо оплати за виконану роботу в строк до 30.01.2011 р. за договором № 439ф.

Як з'ясовано судом, КП „Лиманськтеплокомуненерго" було перераховано позивачу за виконані роботи лише 3500,00 грн. - 27.05.2011 р. та 2950,00 грн. - 24.05.2013 р., що підтверджується виписками по рахунку № 26006000058633 від 27.05.2011 р. та від 24.05.2013 р. (а.с. 26-27).

Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив повної оплати за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 48 679,20 грн. (55129,20 грн. - 6450,00 грн.), яка визнана відповідачем під час розгляду справи.

Між тим несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за виконані роботи згідно договору № 439ф від 02.08.2010 р. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

До того ж згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в розмірі 48 679,20 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з Комунального підприємства „Лиманськтеплокомуненерго" 3% річних в сумі 4 296,00 грн., розрахунок яких наведено у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті ЦК не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач свої зобов'язання в частині оплати за виконані роботи, а саме: визначення теплових втрат у мережах опалення та регулювання водяної теплової мережі за договором № 439ф не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

До того ж відповідачем не спростовано факт того, що при виконанні укладеного з позивачем договору від 02 серпня 2010 р. з боку відповідача мало місце прострочення виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт, що в свою чергу є порушенням зобов'язання. Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати за виконані роботи, а саме: визначення теплових втрат у мережах опалення та регулювання водяної теплової мережі за договором № 439ф, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних на суму боргу в сумі 4 296,00 грн. за період з 03.11.2010 р. по 11.10.2013 р. (48679,20 грн. /100% х 3%/365 дн. х 1074 дн.).

Клопотання відповідача про зменшення розміру процентів, заявлене у відзиві на позовну заяву, з тих підстав, що ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено 1 рік позовної давності, судом відхилено. Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 вказаного Кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Однак, проценти річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (ст. 257 ЦК), тобто три роки (п. 4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „КБ Теплоенерго" відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Щодо понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, а також витрат по сплаті судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору , сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

При цьому за положеннями ч. 6 ст. 28 цього ж Кодексу повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2013 року ПП „КБ Теплоенерго" було укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 30-31) з адвокатом Курилко Ігорем Вікторовичем, діючим на підставі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю № 1262 від 06.05.2004 р. Відповідно до вказаного договору адвокат Курилко Ігор Вікторович, який є адвокатом, про що свідчить свідоцтво № 1262 від 06.05.2004 р. та посвідчення адвоката № 904, зобов'язується в порядку та на умовах даного договору виконати наступну роботу: надати правову допомогу у вигляді представлення інтересів замовника в господарському суді Одеської області за позовом до КП „Лиманськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості у розмірі 61 695,70 грн.; надавати юридичні послуги у вигляді усних та письмових консультацій; супроводжувати замовника при необхідності у відповідних установах, організаціях і органах; додатково, у разі необхідності, складати та подавати заяви, клопотання, запити та інші документи.

При цьому відповідно до ч. 4 п. 2.1 договору виконавець зобов'язується виконати роботу, зазначену в п. 1.1 цього договору власними зусиллями або передоручивши виконання третій особі Возіянову А.А., Кокоріній Н.В.

В підтвердження виконання робіт та надання позивачу послуг за вказаним договором від 11.10.2013 р. і понесення позивачем витрат на оплату вказаних послуг заявником надано до суду копію акту виконаних робіт щодо надання правових послуг від 10.01.2014 р., платіжне доручення № 1115 від 25.12.2013 р. про оплату послуг в сумі 7000,00 грн. та банківську виписку за особовим рахунком.

В свою чергу понесені позивачем вказані витрати в розмірі 7 000,00 грн., що сплачені як за юридичні послуги згідно договору від 11.10.2013 р., є адвокатськими витратами відповідно до ст. 44 ГПК України.

Отже, у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору і адвокатських послуг, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Разом з тим відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просив суд надати можливість погасити борг у розмірі 61 695,70 грн. частками протягом шести місяців, тим самим заявив клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення.

Так, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 9. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Так, в обґрунтування підстав для надання розстрочки відповідач посилається на те, що Комунальне підприємство „Лиманськтеплокомуненерго" перебуває у складному фінансовому стані, зокрема станом на 01.11.2013 р. у підприємства існує заборгованість по комунальним платежам в сумі 1 632 612,21 грн. Також відповідач вказує на такі обставини як відсутність платежів жителів військового містечка у зв'язку з безробіттям, наявність заборгованості заробітної плати працівників КП „Лиманськтеплокомуненерго", що складає три місяці.

Враховуючи вищенаведені відповідачем обставини в обґрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення суду, суд вважає, що такі обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на фінансову неспроможність відповідача, який є комунальним підприємством, погасити спірну заборгованість перед позивачем, що в свою чергу вказує на неможливість виконання вказаного рішення суду заявником на теперішній час разовим платежем.

Відповідно до положень п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Приймаючи до уваги викладене та встановлення судом обставин, які ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області, суд вважає за можливе надати Комунальному підприємству „Лиманськтеплокомуненерго" розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області рівними частинами протягом шести місяців.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного підприємства „КБ Теплоенерго" до Комунального підприємства „Лиманськтеплокомуненерго" про стягнення 52 975,20 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Лиманськтеплокомуненерго"(67453, Одеська область, Роздільнянський район, смт. Лиманське, в.м., БОС-128/4; код ЄДРПОУ 36527728) на користь Приватного підприємства „КБ Теплоенерго" (65012, м. Одеса, вул. В. Черновола (Нова), 3; код ЄДРПОУ 30543084) суму основного боргу в розмірі 48679/сорок вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять/грн. 20 коп., 3% річних в сумі 4296/чотири тисячі двісті дев'яносто шість/грн. 00 коп., витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7000/сім тисяч/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп.

3. Надати Комунальному підприємству „Лиманськтеплокомуненерго" розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області рівними частками протягом шести місяців, а саме з першого по п'ятий місяць - по 10282,62 грн., шостий місяць - 10282,60 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2014 р.

Суддя Петров В.С.