Рішення

від 21.01.2014 по справі 903/1515/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2014 р. Справа № 903/1515/13

за позовом підприємця Аксененка Юрія Івановича, м. Бахмач, Чернігівська область

до відповідача: приватного підприємства «Іоланта-Волинь», м. Луцьк

про стягнення 18 428 грн. 52 коп.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: підприємець Аксененко Ю. І.

від відповідача: Філіпчук М. О. - директор

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору: позивач - підприємець Аксененко Юрій Іванович просить стягнути з відповідача - приватного підприємства "Іоланта-Волинь" 18 428 грн. 52 коп., в т. ч. 17 816 грн. 42 коп. основного боргу за поставлений згідно видаткових накладних товар, 612 грн. 10 коп. річних, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. та витрати за послуги адвоката - 2 250 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати отриманого товару згідно з видатковими накладними №№ Б1-00000021 від 11.07.2011 року, Б1-00000023 від 13.07.2011 року, Б1-00000025 від 15.07.2011 року, Б1-00000028 від 16.07.2011 року, Б1-00000024 від 21.07.2011 року, Б1-00000036 від 21.07.2011 року, Б1-00000044 від 28.07.2011 року, Б1-00000045 від 29.07.2011 року, Б1-00000050 від 30.07.2011 року, Б1-00000051 від 30.07.2011 року, Б1-00000058 від 01.08.2011 року, Б1-00000052 від 01.08.2011 року, Б1-00000089 від 01.08.2011 року, Б1-00000059 від 03.08.2011 року, Б1-00000068 від 08.08.2011 року, Б1-00000064 від 12.08.2011 року.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18 грудня 2013 року позовну заяву підприємця Аксененка Юрія Івановича прийнято до розгляду, сторін зобов'язано надати необхідні для розгляду справи документи.

Відповідач - приватне підприємство «Іоланта-Волинь» в заяві від 8 січня 2014 року №1 та його директор в судовому засіданні підтверджує наявність зазначеної в позовній заяві заборгованості перед підприємцем Аксененком Ю. І. та пояснює, що остання виникла внаслідок тимчасового призупинення в 2013 діяльності підприємства.

Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач - підприємець Аксененко Юрій Іванович відпустив відповідачу - приватному підприємству "Іоланта-Волинь" згідно видаткових накладних №№ Б1-00000021 від 11.07.2011 року, Б1-00000023 від 13.07.2011 року, Б1-00000025 від 15.07.2011 року, Б1-00000028 від 16.07.2011 року, Б1-00000024 від 21.07.2011 року, Б1-00000036 від 21.07.2011 року, Б1-00000044 від 28.07.2011 року, Б1-00000045 від 29.07.2011 року, Б1-00000050 від 30.07.2011 року, Б1-00000051 від 30.07.2011 року, Б1-00000058 від 01.08.2011 року, Б1-00000052 від 01.08.2011 року, Б1-00000089 від 01.08.2011 року, Б1-00000059 від 03.08.2011 року, Б1-00000068 від 08.08.2011 року, Б1-00000064 від 12.08.2011 року товар на загальну суму суму 58 456 грн. 46 коп. (а. с. 17-32).

Згідно з ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі вище згаданих видаткових накладних між сторонами склалися відносини купівлі-продажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, що стверджується видатковими накладними з підписом отримувача, відпустив відповідачу товар на загальну суму 58 456 грн. 46 коп.

Відповідний товар отримав Паляскевич І.М. за довіреностями від 01.07.2011 року №11 (а. с. 14), від 20.07.2011 року № 15 (а. с.15), від 03.08.2011 року № 30 (а. с. 16).

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

ПП "Іоланта-Волинь" отриманий товар оплатило частково, що підтверджується платіжними дорученнями № 117 від 08.07.2011 року, № 129 від 15.07.2011 року, № 137 від 27.07.2011 року, № 152 від 05.08.2011 року, № 158 від 09.08.2011 року, № 186 від 04.11.2011 року, № 6 від 16.10. 2012 року на загальну суму 40 640 грн. 04 коп.

В Інформаційному листі від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд зазначив таке: якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Строк оплати поставленого згідно видаткових накладних товару сторонами не визначений, тому такий строк настав з моменту прийняття товару.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 17 816 грн. 42 коп. (58 456 грн. 46 коп. - 40 640 грн. 04 коп.) підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнається, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 612 грн. 10 коп. річних, нарахованих за період з 17.10.2012 року по 09.12.2013 року на суму 17 816 грн. 42 коп. (остання поставка товару здійснена 04.08.2011 року, остання проплата 16.10.2011 року).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВГСУ від 15.02.2012 року №5021/1596/2011).

Нараховані позивачем 3% річних в сумі 612 грн. 10 коп. за період з 17.10.2012 року по 09.12.2013 року на суму боргу 17 816 грн. 42 коп. підставні та підлягають до задоволення в силу ст. 625 ЦК України.

Ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставок судового збору, зокрема, за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду розмір ставки судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду , - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2013 року становила 1 147 грн. 00 коп. До позовної заяви додано платіжні доручення №223 від 26.11.2013 року на суму 1 720 грн. 50 коп. та №224 від 04.12.2013 року на суму 106 грн. 50 коп. про сплату судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп., хоча судовий збір, виходячи з ціни позову 18 428 грн. 52 коп. становить 1 720 грн. 50 коп. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Зайво сплачені 106 грн. 50 коп. судових витрат підлягають поверненню позивачу згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Позивач просить також стягнути з відповідача 2 250 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката.

До матеріалів справи долучено:

- договір про надання юридичних послуг від 25.11.2013 року, укладений між позивачем та адвокатом Мироненком С. В., предметом якого є надання юридичних послуг у справі за позовом підприємця Аксененка Ю. І. до ПП "Іоланта-Волинь" про стягнення боргу, вартість наданих послуг становить 2 250 грн. 00 коп.,

- свідоцтво Мироненка С. В. про право на заняття адвокатською діяльністю №335 від 18.10.2007 року,

- акт наданих послуг адвоката від 05.12.2013 року до договору про надання юридичних послуг від 25.11.2013 року,

- квитанція до прибуткового касового ордера №95 від 05.12.2013 року про сплату позивачем коштів в сумі 2 250 грн. 00 коп. з призначенням платежу: договір про надання юридичних послуг від 25.11.2013 року (а. с. 7, 39-41)

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, складність справи, тривалість її розгляду, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по оплаті адвокатських послуг в сумі 1 500 грн. 00 коп.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Іоланта-Волинь", пр. Соборності, 10/123, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 35594086 на користь підприємця Аксененка Юрія Івановича, вул. Я. Мудрого, 24, с. Бахмач, Чернігівська обл., код ІПН 2818904959:

- 17 816 грн. 42 коп. боргу, 612 грн. 10 коп. річних, 1 720 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката в сумі 1 500 грн. 00 коп. а всього: 21 649 грн. 02 коп. (двадцять одна тисяча шістсот сорок дев'ять грн. 02 коп.).

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету підприємцю Аксененку Юрію Івановичу, вул. Я. Мудрого, 24, с.Бахмач, Чернігівська обл., код ІПН 2818904959

- 106 грн. 50 коп. (сто шість грн. 50 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №224 від 04.12.2013 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 903/1515/13).

4. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Волинської області.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 22.01.2014 року

Суддя М. С. Шум