Постанова

від 05.02.2008 по справі а18/580-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А18/580-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" лютого 2008 р.                                                             Справа №     А18/580-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі  Веремієнко О.Л. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Закрите акціонерне товариство "АМС - ГАЗ"

до  Сквирська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області

про      скасування рішення

За участю представників:

Позивача -  Когут Т.В., Костогриз Л.В., Кучер Ю.В.

Відповідача 1-  Голодняк В.А., Попова О.В.

Відповідача 2 - СидоренкоА.В., Поповіченко О.М., Новогребельський О.М.

Суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства «АМС-ГАЗ»(далі позивач) до Державної податкової  адміністрації в Київській області  інспекції  (далі відповідач 1) та Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції (далі –відповідач 2) про скасування податкових рішень від 02.08.2007 року №0000362305/, №0000372305/0 та Акту перевірки від 25.07.2007 року  №100017582306.

Провадження в адміністративній справі  № А18/580-07 було відкрите відповідно до ухвали від 03.12.2007 року, термін вирішення спору продовжувався за клопотанням сторін.

В ході розгляду спору позивач позовні вимоги підтримав, в обґрунтування позову посилається на протиправність спірних податкових рішень, оскільки перевірка проведена  без достатніх підстав, з перевищенням повноважень, висновки перевіряючих не відповідають чинному законодавству.

Відповідачі  проти позову заперечили, пояснили, що перевірка проводилась щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності у відповідності до плану-графіку, тому  називається в направленнях плановою, що не ототожнюється  з плановими  перевірками фінансово-господарської діяльності платника податків, крім того, з огляду на визначення розрахункової операції, обліку підлягає як факт оплати товару, так і  момент переходу права власності до покупця на такий товар.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін  та дослідивши надані ними докази, суд встановив.

Державною податковою адміністрацією в Київській області проведено перевірку ЗАТ «АМС-ГАЗ»щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої встановлено наступне:

- на САЗС ЗАТ «АМС-ГАЗ»проводився відпуск скрапленого та природного газу як за готівкові кошти, так і у безготівковій формі оплати (по відомостях та за допомогою терміналу). З початку місяця було відпущено по відомостях скрапленого газу (пропану) на загальну суму 3151,24 грн. та природного газу (метану) на загальну суму 11350,50 грн., а також через систему «РТЦ «Нафтогазкард»по пластиковим магнітним ідентифікаційним карткам відпущено природного газу на загальну суму 8175,24 грн. (на день перевірки вартість одного літра скрапленого газу становила 2,45 грн., природного газу - 1,75 гривень). При цьому, згідно з Актом перевірки, відпуск зазначеного товару по реєстратору розрахункових операцій (РРО) не проведено, відповідного розрахункового документу споживачам не видано, чим порушено п.п.1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Закон №265). Торговий патент знаходився в папці з іншими документами, тобто, не був відкритим та доступним для огляду, чим порушено вимоги частини першої статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(далі - Закон №98).

За наслідками розгляду матеріалів перевірки Сквирською МДПІ згідно із п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265 до ЗАТ «АМС-ГАЗ»застосовано фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, яка не була проведена через РРО, тобто, 22676,98 грн. х 5 = = 113384,90 грн. (рішенням від 02.08.2007 року №0000362305/0), та відповідно до абзацу третього частини першої статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№98 за порушення порядку використання торгового патенту застосовано штрафні санкції у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць, а саме: 100 грн. (рішення від 02.08.2007 року №0000372305/0).

Позивач вважає, що податкові рішення є незаконними та підлягають скасуванню в повному обсязі, виходячи з того, що перевірка проведена без законних підстав, викладені в Акті перевірки обставини не відповідають дійсності, висновки перевіряючих суперечать  вимогам чинного законодавства.

Позивач зазначає, що в Акті перевірки №100017582306 від 25.07.2007 року не зазначено тип проведеної перевірки ЗАТ «АМС-ГАЗ». В направленнях на проведення перевірки №4159 від 25.07.2007 року та №4160 від 25.07.2007 року зазначено про те, що працівникам ДПА в Київській області доручається провести планову перевірку ЗАТ «АМС-ГАЗ», підстави та порядок проведення якої на думку позивача, визначені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Зокрема, плановою виїзною перевіркою, відповідно до ч. 1 зазначеної статті Закону, вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

При цьому ч.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. В порушення зазначеної норми закону 25.07.2007 року працівниками Державної податкової адміністрації в Київській області здійснено планову перевірку ЗАТ «АМС-ГАЗ»без повідомлення про її проведення за 10 днів до початку такої планової перевірки.

Позивач вважає, що відповідачем не дотримано також і ч.7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо підстав та порядку проведення позапланових перевірок, тому з огляду на ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позивач за відсутності  необхідних документів мав законні підстави не допустити перевіряючих до перевірки.

Як вбачається зі змісту позову, фактично позивач  заперечує правомірність проведення перевірки, оскільки вважає, що за ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підстави і порядок проведення перевірок в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»чітко визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд в ході вирішення спору враховує, що відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного законодавства, а  відповідно до п. 2  зазначеної статті органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль  за додержанням порядку ведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію  суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи,  торгових патентів.

Таким чином, відсутні підстави вважати перевірки  на виконання п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»перевірками фінансово-господарської діяльності  суб'єктів підприємницької з питань дотримання податкового та валютного законодавства, передбаченими п. 1 ст. 11 цього Закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 11-1 Закону  України «Про державну податкову службу в Україні»перевірки  в межах повноважень  податкових органів, визначених, зокрема, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вважаються позаплановими, і проводяться з метою здійснення  контролю за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності вимог Закону, виявлення і запобігання порушенням в сфері  готівкового обігу та розрахунків.

Необхідно враховувати, що вищезазначена норма визначає статус перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», як позапланової,  і не містить посилань на  ототожнення  такої перевірки  з  виїзними плановими чи позаплановими перевірками  фінансово-господарської діяльності платника податків, що проводяться з підстав,  визначених ст. 11-1 Закону  України «Про державну податкову службу в Україні».

Оскільки,  перевірки  щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності не стосуються питань оподаткування чи валютного контролю, до них не застосовуються  відповідні положення щодо підстав проведення, зокрема,  планових чи позапланових  виїзних перевірок, передбачених ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», так як зі змісту передбачених  підстав вбачаються недоліки  саме при веденні  фінансово-господарської  діяльності,  пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету  та державних цільових фондів,  податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не  можуть застосовуватись  відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та використаня торгового патенту.

Частина 8 ст. 11-1 Закону  України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає, що позапланова виїзна перевірка на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, тобто ч. 6, здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Оскільки  наявність повноважень податкових органів, визначена Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», такі перевірки  проводяться  у зв'язку зі здійсненням заходів по контролю за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності вимог Закону, виявлення і запобігання порушенням в сфері  готівкового обігу та розрахунків.

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу»визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, зокрема, визначає, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Судом було досліджено правомірність  проведення перевірки та  встановлено, що  викладені в ст. 11-2  Закону України «Про державну податкову службу в Україні»умови стосуються проведення, зокрема, планових чи  позапланових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Як вбачається зі змісту  ч. 7  зазначеної ст. 11-1  Закону України «Про державну податкову службу в Україні», перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вважаються позаплановими, тому  на такі перевірки не поширюються вимоги щодо проведення, зокрема,  позапланових чи позапланових  виїзних перевірок.

Відповідно до ст.  15 Закону України «Про  застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності  порядку проведення розрахунків за товари та інших вимог цього Закону  здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

З огляду на норми діючого законодавства, зокрема Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не визначено  порядку проведення  планових чи позапланових перевірок додержання суб`єктами підприємницької діяльності  порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг,  в той же час  порядок проведення таких перевірок, обумовлений їх метою, має особливості і розроблений Державною податковою адміністрацією України.

У зв'язку з чим суд вважає, що зазначення  в направленнях на перевірку про проведення виїзної планової перевірки  не змінює її суті і свідчить  лише про фактичні ознаки, тобто у відповідності до затвердженого плану-графіку перевірок з виїздом  до об'єкту торгівлі.

Згідно з матеріалами справи, перевірка САЗС ЗАТ «АМС-ГАЗ»проведена у відповідності до плану роботи ДПА в Київській області на липень 2007 року у порядку, передбаченому законодавством України. Посадові особи органу державної податкової служби приступили до проведення перевірки після того, як ознайомили директора АГНКС Вовка М.І. із своїми направленнями на перевірку.

Щодо перевірки відповідачем 1 вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», позивач вважає, що податкові органи не вправі вважати цей Закон таким, що не пов'язаний з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), що не потребує дотримання відповідного порядку проведення перевірки, оскільки п.18 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»плату за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності  віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). А тому обов'язковим є дотримання визначеного чинним законодавством України порядку проведення перевірки, що було порушено відповідачем.

Суд зазначає, що в ході спірної перевірки визначалось дотримання  позивачем правил певного виду торгівельної діяльності, яка потребує наявності  патенту, а не факту  слати вартості торгового патенту, яка входить до системи оподаткування України.

Закон України  «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»є не лише Законом про оподаткування, а й визначає особливості та умови здійснення певних видів підприємницької діяльності, передбачає відповідальність не лише за несплату вартості  торгового патенту, яка належить до системи податків і зборів України, а й визначає відповідальність за порушення правил господарської торгівельної діяльності, зокрема, скрапленим газом.

Визначене  законодавчо поняття наявності торгового патенту, передбачає наявність такого патенту з дотриманням визначених законодавством умов  в сукупності, тому в діях відповідача  відсутні ознаки перевищення повноважень.

За порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», суб'єкти господарської діяльності відповідно до ст. 8 сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Позивач стверджує, що не здійснює операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів, оскільки,  на підставі Договору №102201 від 09.01.2007 року, укладеного  з  ЗАТ «РТЦ «Нафтогазкард»позивач відпускає, а ЗАТ «РТЦ «Нафтогазкард»отримує та проводить розрахунки за стиснений природний газ.

ЗАТ «РТЦ «Нафтогазкард»купує у ЗАТ «АМС-Газ»стиснений природний газ та реалізує його своїм клієнтам. Позивач лише обслуговує цей процес, оскільки він є зберігачем газу, а термінал відповідно до Договору належить ЗАТ «РТЦ «Нафтогазкард».

Позивач вважає, що податкові інспектори невірно застосували закон, який вимагає реєстрації розрахункової операції, а не факту відпуску газу.

Позивач вважає, що Закон не вимагає від суб'єкта господарювання реєстрації  проведення відпуску (відвантаження) товару через РРО, тому висновок податкових інспекторів про порушення ЗАТ «АМС-Газ»вимог п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадської харчування та послуг»суперечить приписам законодавства.

Відповідно до п.1.2. Договору №102201 від 09.01.2007 року реалізація пального через систему «РТЦ «Нафтогазкард»здійснюється за пластиковими магнітними ідентифікаційними картками, при цьому позивач вважає, що картки ЗАТ «РТЦ «Нафтогазкард»не є видом платіжних карток в розумінні ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оскільки, відповідно до  Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою, тощо) є -  платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ грошей з відповідного рахунку платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором».

Так само, відповідно до п.1 Постанови Правління Національного банку України від 27.08.2001 №367, якою затверджене Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операції з їх застосуванням, встановлено, що платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій передбачених відповідним договором.

Позивач вважає, що пластикова картка, яка не виконує функцію переказу грошей, не може вважатись платіжним засобом, тобто вона не є платіжною карткою, і, відповідно, не здійснює розрахункову операцію.

Як свідчить додаток №4 до договору №102201 від 9 січня 2007року, пластикова ідентифікаційна магнітна картка системи «Нафтогазкард»- це пластиковий засіб, що має персональний ідентифікаційний номер, який ідентифікує особу і дає дозвіл на відпуск стисненого природного газу. Ця картка не відноситься до типу платіжних карток. Таким чином, позивач і ЗАТ «РТЦ «Нафтогазкард»в договорі обумовили, що пластикова картка системи «Нафтогазкард»не є розрахунковим (платіжним) засобом і не виконує функцію оплати відпущеного природного газу. Відповідно, звіт (звітний чек), який друкує термінал після реєстрації операції з відпуску газу не є розрахунковим документом, тобто не підтверджує факт виконання розрахункових операцій. Цей звітний чек, в якому вказаний продавець ЗАТ «РТЦ «Нафтогазкард» обов'язково надається споживачу для підтвердження факту отримання газу (копія звітного чеку надається).

Позивач стверджує, що фактично, пластикова картка системи «Нафтогазкард»виконує функцію електронної довіреності, якою ЗАТ «РТЦ «Нафтогазкард»уповноважує певну особу отримати природний газ від позивача.

При вирішенні спору суд враховує наступне, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані у встановленому порядку та проведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пункт 1 ст. 17 Закону передбачає застосування до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього Закону фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Розрахункова операція згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу). В той же час  місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Позивачем не враховано, що розрахункова операція фактично завершується  в момент  переходу до покупця права власності на придбаний товар, тобто  в розумінні ст.334 Цивільного кодексу України, право власності на товар визначений родовими ознаками переходить  в момент його  фактичного отримання.

Таким чином, попередня оплата товару є авансовим платежем, тобто операція купівлі-продажу обліковується як не завершена, і в момент переходу  права власності на придбаний товар за пред'явленням підтвердження його оплати, ініціюється завершення розрахункової операції.

До переходу права власності на  товар зобов'язання купівлі-продажу  не вважаються виконаними, тому відносини зі зберігання  тривають між продавцем та зберігачем, що не звільняє продавця від  обов'язку  обліку  товару  в момент фактичного  переходу права власності  до покупця.

З огляду на викладене, облік переходу права власності на передплачений товар має значення для визначення факту завершення розрахункових операцій, тому підлягає фіксації  через реєстратор розрахункових операцій.

Аналіз встановлених судом обставин, а також визначень і вимог, викладених у ст.ст. 1, 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» свідчить про те, що по суті позивач здійснив розрахунки за отримані від споживача у безготівковій формі по укладених договорах шляхом відпуску газу пред'явнику  картки.

Таким чином, позивач здійснюючи відпуск газу в рахунок отриманих від покупця коштів міг використовувати магнітну картку  як залік сплаченої йому суми і реалізованого покупцю газу або повну суму покупки, тому моментом виконання угоди позивачем (моментом виконання зобов'язання згідно з цивільним законодавством) є відпуск належної покупцю кількості азу згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, і саме його відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» слід проводити через реєстратори розрахункових операцій, і на суму проведеної операції належить видати розрахунковий документ.

Відповідно до Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, що затверджені Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 27.06.2002 №13, спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат у режимі реєстрації відпускання пального повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному циклі управління відпускання пального, реєстрацію об'єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівковою та кожною безготівковою формами оплати. При попередній оплаті друкування чека повинно здійснюватися до початку відпускання пального. Чеки періодичних звітів за певний період повинні містити дані про об'єм і вартість пального кожного найменування за кожною формою оплати окремо та загальну вартість відпущеного пального, а чеки X- і 2-звітів ЕККА повинні додатково містити такі дані: фактичний об'єм пального кожного найменування, прийнятого в розхідні резервуари автозаправної станції протягом звітного періоду; загальні об'єм і вартість пального кожного найменування, відпущеного за готівковою та кожною безготівковою формою оплати протягом звітного періоду; фактичні залишки пального кожного найменування (у кожному з розхідних резервуарів) на момент формування звітів.

Згідно з п.п.3.2 та 4.2 Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, касовий чек повинен містити низку обов'язкових реквізитів, зокрема зазначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо). Вітчизняні та імпортні моделі РРО, що включені до Державного реєстру РРО, виконують вимоги зазначеного документа і забезпечують підрахунок сумарних даних за касовими чеками, надрукованими протягом робочого дня, для відображення сум реалізації у X і Z-звітах, у т.ч. з розподілом за формами оплати при відповідному програмуванні РРО.

З огляду на викладене, контрольно-касовий апарат  має відповідати  вимогам  діючого законодавства  щодо реалізації  фіскальних функцій, забезпечення такої відповідності та  попередження правопорушення у при здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності покладається на  суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто при застосуванні адміністративно-господарських санкцій   мають досліджуватись  фактичні обставини правопорушення,  протиправність діяння, вина в формі умислу чи необережності та причинний зв'язок між ними.

Судом встановлено, що позивачем не  вжито всіх  передбачених  законодавчо та залежних від нього заходів щодо виконання вимог закону та  попередження правопорушення  при здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності,  що свідчить про його недбалість і не звільняє від відповідальності  за порушення  чинних  норм  законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах  про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено правомірність проведеної перевірки та застосування відповідальності спірними податковими рішеннями, в той час, як позивачем позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги   задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                 Кошик А. Ю.