Постанова

від 22.01.2014 по справі 905/6125/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2014р. справа №905/6125/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників сторін: від позивача: Саневич С.С. довіреність №б/н від 12.07.2013р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. по справі№905/6125/13 (суддя Тоцький С.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпеко» м.Донецьк простягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 23888,24грн., збитків в сумі 186 517,96грн., штрафу в сумі 1898,94грн., пені в сумі 1551,63грн., 3% річних у сумі 465,50грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1148,95грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпеко», м.Донецьк про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 23888,24грн., збитків в сумі 186 517,96грн., штрафу в сумі 1898,94грн., пені в сумі 1551,63грн., 3% річних у сумі 465,50грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1148,95грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпеко» м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ заборгованість в сумі 23888,24грн., збитки в сумі 7575,75грн., 303,27грн. штрафу, пеню в розмірі 1551,63грн., 3% річних в сумі 465,50грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 675,72грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.2012р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити судове рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Вважає, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача штрафу повинно бути задоволено повністю, оскільки договором не встановлюється обмежень щодо кількості нагадувань про несплату, які надсилаються відповідачеві. Крім того, апелянт вважає, що ним додано докази, відповідно до яких мав би бути визначений розмір збитків у вигляді упущеної вигоди та надано докази вжиття заходів щодо отримання такої вигоди, тому при прийнятті оспорюванного рішення в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди господарським судом було порушено та неправильно застосовано норми ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України. Також, позивач вважає, що господарським судом при прийнятті рішення в частині відмови в стягненні з відповідача процентів за користування чужими грошима у сумі 1 148,95грн. судом було порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки між сторонами розмір процентів за користування грошовими коштами не встановлено нарахування цих процентів повинно здійснюватися із застосуванням аналогії закону (ч.1 ст. 8 ЦК України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Вважає, що при відмові в задоволені заяви про збільшення позовних вимог в частині збільшення суми стягуваних збитків, завданих позивачу, господарським судом було порушено норми процесуального права, а саме ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не прибув.

Позивач у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги, проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи 02 серпня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Емпеко" (Лізингоодержувач) був укладений договір про фінансовий лізинг №00003421.

Об'єктом договору про фінансовий лізинг є транспортний засіб VW Touran 1,4 І TSI, 2011 року виробництва, вартістю 28831 дол. США, авансовий платіж складає 5766,20 дол. США, кількість лізингових платежів складає 48, строк лізингу 46 місяців, лізинговий платіж - 731,87 дол. США.

Проценти, комісії, інші платежі: у відповідності до Загальних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів. Усі платежі, що підлягають сплаті повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку відповідно до пунктів 6.3., 6.4. загальних умов.

До укладеного договору між сторонами були складені та підписані Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів, які є невід'ємними частинами договору та являють собою угоду між сторонами щодо придбавання ТОВ "Порше Лізинг України", а також передачу об'єкту лізингу Лізингоодержувачу.

Пунктами 3.1.-3.3. загальних умов предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті.

До укладеного договору між сторонами був складений та підписаний Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів. Факт передачі об'єкту лізингу від Лізингодавця Лізингоодержувачу підтверджується актом приймання-передачі №00003421 від 02.08.2011р.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу предмет лізингу належить позивачу.

Відповідно до п.6.1. загальних умов для експлуатації об'єкту лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме ТОВ «Порше Лізинг Україна» лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину цього контракту та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки за користування обсягом фінансування; суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкту лізингу; комісії; покриття витрат, витрати пов'язані з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Згідно п.6.4. загальних умов у графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Пунктом 6.5. договору передбачено лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів не пізніше дати, вказаної в графіку.

Пунктом 6.16. загальних умов встановлено, що зобов'язання по сплаті всіх та будь-яких платежів за контрактом покладаються на лізингоодержувача, якщо прямо не передбачено контрактом. Лізингоодержувач зобов'язався сплатити всі та будь-які платежі протягом п'яти робочих днів з моменту відправлення ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлений в контракті або погоджено сторонами додатково. Якщо Лізингоодержувач не сплатить платежі у вказаний строк ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право застосувати санкції за прострочення відповідно до п. 8 Контракту.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Зі змісту договору вбачається, що за правовою природою він є договором фінансового лізингу, який припадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг», а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

У період з жовтня 2012р. по січень 2013р. позивачем були виставлені до оплати рахунки-фактури, а саме рахунок-фактура №00091563 від 03.10.2012р. на суму 5966,20грн., №00096134 від 05.11.2012р. на суму 5999,87грн., №00100722 від 04.12.2012р. на суму 5997,11грн. та №00105576 від 02.01.2013р. на суму 5924,49грн. Всього на загальну суму 23887,67грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з жовтня 2012р. по січень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 23888,24грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтями 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

07 лютого 2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про повернення Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця об'єкт фінансового лізингу - автомобіль марки Volkswagen, модель - Tourаn, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА9294ОМ.

На підставі вчиненого виконавчого напису державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м.Донецьку було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№36551375 та винесено постанову про розшук майна боржника.

На підставі пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. № 723/97-ВР із змінами та доповненнями, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, встановленому договором.

За приписами частини 2 статті 1, пункту 2 частини 2 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №6 договору про фінансовий лізинг №0003421 від 02.08.2011р.

Відповідач свої зобов'язання за Договором про фінансовий лізинг №0003421 від 02.08.2011р. за період з жовтня 2012р. по січень 2013р. належним чином не виконав, лізингові платежі, сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів відповідачем у спірний період не сплачені, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 23888,24грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких доказів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості в загальній сумі 23888,24грн.

За вимогами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також нараховані за весь період прострочення 3% річних від простроченої суми.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 465,50грн. за період з 15.10.2012р. по 24.07.2013р.

Стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 1551,63грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з умовами п. 8.2.1 Договору, у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати Платежу.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні статті 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наданий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а вимога такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахованого штрафу в сумі 1898,94грн., передбаченого п.8.2.2.договору, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1898,94грн. на підставі п.8.2.2. договору та не погоджується з тим, що зазначена вимога задоволена судом частково в сумі 303,27грн.

Дослідженням умов договору та аналізом норм права колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до п. 8.2.2. договору у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується така відповідальність, як штрафна санкція за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ «Порше Лізинг Україна» (пункт 8.3.1. цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вирішить надіслати таку третю вимогу).

Згідно з приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України сплата неустойки - це правовий наслідок, який настає у разі порушення зобов'язання.

Як визначено ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання.

Тобто застосування відповідальності законом передбачено за дії або бездіяльність саме боржника. Така відповідальність передбачена сторонами у п.8.2.1. договору (пеня за кожен день затримки оплати).

Виходячи з умов п. 8.2.2. договору фактично йдеться про оплату боржником дій кредитора щодо направлення вимог про оплату заборгованості, що не відповідає поняттю порушення договірного зобов'язання в розумінні ст.ст. 610, 611 Цивільного Кодексу України.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Виходячи з наведеного п. 8.2.2. в редакції договору про фінансовий лізинг №00003421 від 02.08.2011р.: «у випадку прострочення сплати Платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ «Порше Лізинг Україна» (пункт 8.3.1. цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вирішить надіслати таку третю вимогу)» підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає Цивільному кодексу України.

При таких обставинах, вимога про стягнення 1898,94грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Крім того, апелянт зазначає, що господарським судом при прийнятті рішення в частині відмови в стягненні з відповідача процентів за користування чужими грошима у сумі 1 148,95грн. судом було порушено та неправильно застосовано норми матеріального права. Оскільки між сторонами розмір процентів за користування грошовими коштами не встановлено, нарахування цих процентів повинно здійснюватися із застосуванням аналогії закону (ч.1 ст. 8 ЦК України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування грошовими коштами не встановлено, договори про фінансовий лізинг і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору фінансового лізингу положень про договір позики (зокрема, ст. 1048 ЦК України) є безпідставним.

Крім того, не є стягувані кошти також і безпідставно отриманими, у зв'язку з чим застосування позивачем приписів ст. 1214 Цивільного кодексу України є помилковим.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 186517,96грн. судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ст.224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно ст.623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в односторонньому порядку було розірвано договір фінансового лізингу, у зв'язку із несплатою відповідачем лізингових платежів, це стало підставою для зобов'язання останнього повернути об'єкт лізингу. Даний обов'язок відповідачем виконано не було, тому позивач звернувся до спеціальної організації ТОВ "Дельта М", із якою був укладений договір про надання послуг з повернення майна від 03.02.2011р. За даним договором Замовник - ТОВ "Порше Лізинг Україна" доручає, а Виконавець - ТОВ "Дельта М" приймає на себе зобов'язання по здійсненню діяльності , спрямованої на забезпечення повного та своєчасного виконання умов договору лізингу, укладеного між Замовником та Лізингоодержувачем, щодо повернення/вилучення об'єкту лізингу, що належить Замовнику і на час звернення Замовника до Виконавця, не були повернені Лізингоодежувачем на супереч умов договору лізингу та вимога законодавства. Розділом 4 договору сторонами була встановлена вартість та порядок оплати послуг виконавця. Витрати, які були понесені позивачем задля розшуку об'єкту лізингу також підтверджується рахунком-фактурою №СФ0000391 від 08.08.2012р. на суму 2775,75грн., актом №147 приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2012р. на суму 2775,75грн., платіжним дорученням №50002277 від 13.08.2012р. на суму 2775,75грн., яка була перераховано позивачем Виконавцю послуг. На виконання вимог п. 8.2.3. договору про фінансовий лізинг рахунок на вищезазначену суму був перевиставлений відповідачу від оплати якого відповідач відмовився.

Крім того, позивачем був укладений договір із ТОВ "Орум" №29/28-011 для надання колекторських послуг. За умовами укладеного договору Замовник - ТОВ "Порше Лізинг Україна" доручає, а Агентство - ТОВ "Орум" приймає на себе зобов'язання надати Замовнику колекторські послуги відповідно до умов договору, а Замовник приймає їх та оплачує. У розділі 6 договору сторонами була встановлена ціна колекторських послуг та порядок приймання. Витрати, які були понесені позивачем задля супроводження повернення заборгованості контактування з працівниками правоохоронних та судових органів для розшуку і повернення майна також підтверджується рахунком-фактурою №05-0213 від 07.02.2013р. на суму 4800,00грн., актом приймання-передачі робіт №05-02-2013 від 07.02.2013р. на суму 4800,00грн.,платіжним дорученням №50005877 від 11.02.2013р. на суму 4800,00грн. яка була перераховано позивачем Виконавцю послуг.

У зв'язку із порушенням умов договору та неповерненням відповідачем об'єкту лізингу позивач вимушений був звернутися до спеціалізованих організацій, які надавали послуги з повернення заборгованості, контактування з працівниками правоохоронних та судових органів для розшуку і повернення майна. Тому позивачем були понесені витрати на оплату замовлених послуг.

За приписами п.8.2.3. договору Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо стягнення з відповідача збитків на суму 2775,75грн. - за договором від 03.02.2011р. та 4800,00грн. за договором про надання колекторських послуг №29/28-001 від 01.02.2011р.

Посилання апелянта на те, що ним додано належні докази, відповідно до яких мав би бути визначений розмір збитків у вигляді упущеної вигоди та вжиття заходів щодо отримання такої вигоди в розмірі 178 942,21грн. судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, на кредитора, позивача по справі, що вимагає відшкодування збитків згідно зі ст. 22 ЦК України, покладається обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 ЦК України.

Позивачем, під час розгляду справи, не було надано до матеріалів справи жодного доказу, який би підтверджував понесені ним збитки у розмірі 178942,21грн., не надано жодного обґрунтованого розрахунку цієї суми, не визначено період їх виникнення.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4)вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні суми збитків у вигляді упущеної вигоди слід враховувати той факт, що саме позивач ініціював припинення договору лізингу. Крім того, він не довів того, що вчинив заходи для одержання цих доходів, не надав обґрунтованого розрахунку їх розміру. Таким чином, позивач не довів наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також безпосередньо розмір збитків.

Згідно вимог, передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою та недоведеною належним чином матеріалами справи.

Крім того, ствердження скаржника, що при відмові в задоволені заяви про збільшення позовних вимог в частині збільшення суми збитків, завданих позивачу, господарським судом було порушено норми процесуального права, спростовується наступним аналізом норм процесуального права.

Дійсно, як визначає позивач, згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Разом з тим, приписами статей 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог 05.11.2013р. без доказів її надіслання на адресу відповідача, що унеможливлювало надання останнім пояснень або заперечень. Крім того, зазначену заяву скаржником було подано вже під час закінчення строку розгляду даної справи, враховуючи те, що справа знаходиться у провадженні суду з 28.08.2013р.

Відповідно до Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З наведеного вбачається, що позивач направив заяву про збільшення позовних вимог в порядку ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України без врахування наведеного.

Колегія суддів також вважає правомірним висновок господарського суду стосовно відмови у задоволенні заяви від 13.09.2013р. про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти ТОВ "Емпеко", оскільки позивачем не доведено та необґрунтовано необхідність застосування цих заходів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, тому суд залишає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м.Київ без задоволення.

Одночасно, здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано фактичні обставини справи, тому рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2012р. у справі №905/6125/13 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ додане платіжне доручення №50013301 від 04.12.2013р. про сплату судового збору у сумі 2219,33 грн., тобто у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ підлягає поверненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги в сумі 402,46грн., перерахований згідно платіжного доручення №50013301 від 04.12.2013р. у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. у справі №905/6125/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. у справі №905/6125/13 - скасувати частково.

Визнати недійсним п. 8.2.2. Договору про фінансовий лізинг №00003421 від 02.08.2011р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емпеко», м.Донецьк.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпеко», м.Донецьк в частині стягнення штрафу в сумі 1898,94грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпеко" (83004, м.Донецьк, вул. Треньова, буд. 3, кв. 28, код ЄДРПОУ 34747086, ІПН 347470805649, р/р 26007962494581 у відділенні ПАТ ПУМБ РЦ в м.Донецьк, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (04119, м. Київ, вул.Дегтярівська, 27Т, код ЄДРПОУ 35571472, ІПН 355714726508, р/р 26004011991000 у Філії «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300379) витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 669,62грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м.Київ, код ЄДРПОУ 35571472, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги в сумі 402,46грн., перерахований через «Філію «КІБ»ПАТ»КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»КИЇВ згідно платіжного доручення №50013301 від 04.12.2013р. за платіжними реквізитами: «Отримувач: Київський УК/Київський р-н; Код отримувача: 38034002; Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Донецькій області; Код банку отримувача (МФО) 834016; Рахунок отримувача 31218206782006; Код класифікації доходів бюджету 22030001» у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М.Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 7 прим.:

2прим.-Позивачу;

2прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.