Постанова

від 15.01.2014 по справі 826/16895/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2014 року 09 год. 15 хв. № 826/16895/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ей Бі Сі Продакшн 2009» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2013 року № 0000322220 і № 0000332220, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Бі Сі Продакшн 2009» (далі - позивач, ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2013 року № 000032220 і № 000033220.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.05.2013р. № 1755/22-2-05/36472365, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (ідентифікаційний код 37817014) і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (ідентифікаційний код 37889322) за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р., документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 25.11.2013р. б/н, додаткові документи (а саме: роздруківки Актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 531/22.4-13/37817014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Компані ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37817014) щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад-грудень 2011 року та січень-березень 2012» та від 13.11.2012р. № 7593/22-7/37889322 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальні-стю «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року»). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» (ідентифікаційний код 36472365) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (ідентифікаційний код 37817014) і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (ідентифікаційний код 37889322) за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складений Акт від 16.05.2013р. № 1755/22-2-05/36472365. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» допустило порушення норм пп. 139.1.6 і пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за І - ІІІ-ий квартали 2012 року на загальну суму 108 786, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за звітні періоди лютий - квітень і липень 2012 року в сумі 103 606, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: висновках Актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 531/22.4-13/37817014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Компані ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37817014) щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад-грудень 2011 року та січень-березень 2012» та від 13.11.2012р. № 7593/22-7/37889322 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальні-стю «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року». За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013р. за № 0000032220 і № 000033220, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

24 грудня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 13.05.2013р. по 16.05.2013р. на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 13.05.2013р. № 795, працівником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» (ідентифі-каційний код 36472365) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (ідентифікаційний код 37817014) і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (ідентифікаційний код 37889322) за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складений Акт від 16.05.2013р. № 1755/22-2-05/36472365 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» з суб'єктами господарської діяльності ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (ідентифікаційний код 37817014)(договори від 07.02.2012р. № 07/02/12 та від 05.01.2012р. № 05/01/12) і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (ідентифікаційний код 37889322)(договори від 11.04.2012р. № 110412 та від 20.04.2012р. № 200412), за результатами яких перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за І - ІІІ-ій квартали 2012 року суму витрат у розмір 518 028, 00грн., а до складу податкового кредиту за січень-квітень, червень-липень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 103 606, 00 грн.

Крім того, до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшли Акти ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 531/22.4-13/37817014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Компані ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37817014) щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад-грудень 2011 року та січень-березень 2012» та від 13.11.2012р. № 7593/22-7/37889322 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року». Згідно текстів цих Актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС реальність здійснення вказаними підприємствами господарських відносин із контрагентами-постачальниками не підтверджується.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача дійшов висновку, що наявні у ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» первинні та розрахункові документи, оформлені по господарським операціям з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 16.05.2013р. № 1755/22-2-05/364723659 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» наступних норм законодавства України: пп. 139.1.6 і пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за І - ІІІ-ий квартали 2012 року на загальну суму 108 786, 00 грн. (в т.ч. за І-ий квартал 2012 року на суму 62 489, 00 грн., за ІІ-ий квартал 2012 року - 20 300, 00 грн., за ІІІ-ій квартал 2012 року - 25 997, 00 грн.) та заниження податку на додану вартість на загальну суму 103 606, 00 грн. (в т.ч. за лютий 2012 року на суму 28 835, 30 грн., за березень 2012 року - 27 447, 00 грн., за квітень 2012 року - 20 113, 50 грн., за липень 2012 року - 27 209, 80 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 05 червня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 12.06.2013р. № 234/10/22-2-14 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» - без задоволення.

17 червня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 16.05.2013р. № 1755/22-2-05/364723659 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000332220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 129 507, 50 грн., в т.ч. 103 606, 00 грн. - основний платіж, 25 901, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000322220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 6 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу, за порушення пп. 139.1.6 і пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 135 982, 50 грн., в т.ч. 108 786, 00 грн. - основний платіж, 27 196, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.08.2013р. № 3186/10/26-15-10-04-04 і Міністерства доходів і зборів України від 09.10.2013р. № 12811/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» на податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013р. № 0000032220 і № 000033220, дані скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом 2012 року між ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009», в особі директора Кісала С.І., (Замовник), і суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Онікс Компані ЛТД», в особі директора Юрченка С.П., і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», в особі директора Давидова О.О., (Виконавці) були укладені однотипні письмові договори поставки та договори про надання послуг, а саме:

- 07 лютого 2012 року позивачем укладений договір поставки за № 07/02/12 з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», згідно якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника виготовляти продукцію, у відповідності з її описом і на умовах, що викладені в Додаткових угодах до цього Договору та є його невід'ємними частинами. Виготовлення продукції, в т.ч. її тиражування поліграфічними та іншими технічними засобами, здійснюється після затвердження Замовником заявки на виконання та/або оригінал-макета. Заявка та/або оригінал-макет затверджується підписом менеджера, керуючого замовленням, та/або першого керівника підприємства Замовника з проставленням круглої печатки (п. 1.1 і п. 1.2 цього Договору).

Пунктами 2.1, 2.2 і 3.1 даного Договору вартість та ціна продукції визначається в українських гривнях та зазначається у рахунках-фактурах. Оплата продукції відбувається шляхом переказу Замовником коштів Виконавцю з розрахункового рахунку першого.

Передача-прийняття продукції за якістю та кількістю здійснюється сторонами шляхом оформлення і підписання ними товарних накладних (актів виконаних робіт). Продукція приймається уповноваженим (за довіреністю) представником Замовника в присутності представника Виконавця (п. 4.3 і 4.4 зазначеного Договору);

- 05 січня 2012 року позивачем укладений договір про надання послуг за № 05/01/12 з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», згідно якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується надавати послуги, у відповідності з її описом і на умовах, що викладені в Додаткових угодах до цього Договору та є його невід'ємними частинами;

- 11 квітня 2012 року позивачем укладений договір поставки за № 110412 з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», згідно якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника виготовляти продукцію, у відповідності з її описом і на умовах, що викладені в Додаткових угодах до цього Договору та є його невід'ємними частинами;

- 20 січня 2012 року позивачем укладений договір про надання послуг за № 200412 з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», згідно якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується надавати послуги, у відповідності з її описом і на умовах, що викладені в Додаткових угодах до цього Договору та є його невід'ємними частинами;

Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях по даній справі, перевезення готової продукції від Постачальників до місця потреби здійснювалося ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» власним коштом, шляхом залучення на договірній основі третьої особи-перевізника (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх зобов'язань за спірними правочинами (виготовлення та поставки готової продукції, надання послуг та відповідно оплати вартості таких робіт і послуг) за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: договору поставки від 07.02.2012р. № 07/02/12 з додатками № 1 - № 4 (заявками, специфікаціями); договору про надання послуг від 05.01.2012р. № 05/01/12 з додатками № 1 - № 7; договору поставки від 11.04.2012р. № 110412 з додатками № 1 - № 5 (заявками, специфікаціями); договору про надання послуг від 20.04.2012р. № 200412 з додатками № 1 - № 6; рахунків-фактур, датованих січнем-квітнем, червнем-липнем 2012 року; видаткових накладних, датованих лютим-квітнем, липнем 2012 року; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), датованих січнем-квітнем, червнем-липнем 2012 року; карток бухгалтерського субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 6-ть і 9-ть місяців 2012 року; виписки по рахунку позивача № 26001237982900 у Відділенні «УкрСиббанк» (МФО 351005) за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р.; договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2012р. № 2, укладеним ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» з ФОП ОСОБА_4 щодо надання послуг по перевезенню вантажів Замовника (позивача), та оформлених на виконання цього Договору первинних документів, документів бухгалтерського обліку.

Крім того, за результатами виготовлення та поставки готової продукції, надання послуг Виконавці (ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь») виписали на користь ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» наступні податкові накладні: від 13.01.2012р. № 641 на суму 4 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 666, 67 грн.), від 02.02.2012р. № 32 на суму 7 420, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 236, 67 грн.), від 10.02.2012р. № 262 на суму 10 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 800, 00 грн.), від 16.02.2012р. № 428 на суму 1 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 200, 00 грн.), від 21.02.2012р. № 561 на суму 36 985, 92 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 164, 32 грн.), від 27.02.2012р. № 730 на суму 51 812, 44 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 635, 41 грн.), від 27.02.2012р. № 731 на суму 55 096, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 182, 67 грн.), від 28.02.2012р. № 751 на суму 45 867, 42 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 644, 57 грн.), від 01.03.2012р. № 4 на суму 37 335, 57 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 222, 59 грн.), від 01.03.2012р. № 15 на суму 10 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 700, 00 грн.), від 02.03.2012р. № 37 на суму 6 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 116, 67 грн.), від 07.03.2012р. № 183 на суму 17 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 950, 00 грн.), від 12.03.2012р. № 317 на суму 18 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 000, 00 грн.), від 13.03.2012р. № 348 на суму 14 476, 86 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 412, 81 грн.), від 16.03.2012р. № 450 на суму 19 384, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 230, 67 грн.), від 19.03.2012р. № 531 на суму 17 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 950, 00 грн.), від 26.04.2012р. № 593 на суму 21 684, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 814, 00 грн.), від 27.04.2012р. № 636 на суму 29 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 900, 00 грн.), від 27.02.2012р. № 639 на суму 29 812, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 968, 80 грн.), від 30.04.2012р. № 728 на суму 20 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 400, 00 грн.), від 18.06.2012р. № 521 на суму 9 840, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 640, 00 грн.), від 21.06.2012р. № 625 на суму 4 866, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 811, 00 грн.), від 09.07.2012р. № 301 на суму 24 120, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 020, 00 грн.), від 12.07.2012р. № 418 на суму 8 375, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 395, 83 грн.), від 17.07.2012р. № 585 на суму 20 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 366, 67 грн.), від 30.07.2012р. № 1084 на суму 42 150, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 025, 00 грн.) та від 30.07.2012р. № 1054 на суму 42 150, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 025, 00 грн.) , які підписані керівниками цих Товариств і скріплені печатками підприємств.

Оплата за виготовлену продукцію, виконані роботи та надані послуги здійснювалося ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 26001237982900 в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) безготівкових коштів (вартість продукції/робіт/послуг з ПДВ) на рахунки своїх контрагентів - ТОВ «Онікс Компані ЛТД» № 260092581 в Філії ПАТ «Полтава-банк» (МФО 322562) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» № 260032606 в Філії ПАТ «Полтава-банк» (МФО 322562), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на адресу позивача за результатами поставки продукції та надання послуг, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях по даній справі, замовлення та придбання у ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» вказаних вище продукції та послуг здійснювалися позивачем з метою використання їх в своїй господарській діяльності, а саме: з метою виконання ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» умов договорів щодо поставки товарів і виконання робіт, укладених ним (як Постачальником, Виконавцем) із контрагентами-замовниками - ТОВ «Астеліт», ТОВ «Левіо Арт Продакшн», ТОВ «Данон», ТОВ «Торговий дім «Еліт», ТОВ «Фірма ТК «Комфорт», ТОВ «Еліт» та ПАТ «ВТБ банк».

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних послуг з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009», Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» станом 24.10.2013р., свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» № 100235623 від 14.07.2009р.; копію штатного розкладу ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009», затвердженого 10.03.2012р.; копії договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2009р. № 226, укладеного між ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» (як Орендарем) і ВАТ «Київський дослідно-експериментальний механічний завод» щодо платного строкового користування нежитловим приміщенням для розміщення офісу, та Додатково угод № 4 від 07.11.2011р. до нього; копії договорів, первинних документів, оформлених позивачем по господарським операціям із виконання контрагентами-замовниками товарів і робіт; копії податкової звітності ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» по податку на прибуток і податку на додану вартість за спірні періоди, та ін.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних договорів (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень-квітень, червень-липень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Так, на підтвердження правомочності укладення спірних правочинів позивач надав суду копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» станом на 28.07.2011р. та 03.10.2011р., довідок органів статистики відносно ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» станом на 01.08.2011р. та 05.10.2011р. (копії перелічених документів, зі слів представників позивача, були отриманні ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» від своїх контрагентів при укладенні описаних вище договорів).

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 16.05.2013р. № 1755/22-2-05/36472365 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентами (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» і підприємствами ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів неуповноваженими на те особами.

В тексті Акта перевірки від 16.05.2013р. № 1755/22-2-05/36472365 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за фактами ухилень від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зокрема, відповідно до листа Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013р. № 5906/9/26-15-09-0412 (електронна копія без додатку), наданого у відповідь на судовий запит від 11.11.2013р. № 826/16895/13-а по даній справі), в провадженні цього Слідчого управління перебуває кримінальне провадження № 32012110000000057, порушене по факту створення підприємства ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з ознаками фіктивності, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, яке наразі знаходиться на стадії досудового слідства.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Ей Бі Сі Продакшн 2009» або його контрагентів - ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Бі Сі Продакшн 2009» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 червня 2013 року № 0000322220 і № 0000332220.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Бі Сі Продакшн 2009» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, ідентифікаційний код 36472365) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова