Рішення

від 06.10.2008 по справі 37/406-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/406-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2008 р.                                                            Справа № 37/406-07

вх. № 12892/4-37

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився  відповідача - Юхимець А.В., дов. від 11.01.2008 року

розглянувши справу за позовом Приватного малого підприємства "Статус", м. Черкаси  

до  Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків  

про визнання договору овердрафта недійсним

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Статус" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до АКІБ "УкрСиббанк" (відповідач) про визнання договору овердрафта від 22 грудня 2006 року № 10000002029 укладеного між сторонами недійсним.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні і у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 01 жовтня 2008 року було оголошено перерву до 06 жовтня 2008 року до 11 годин з метою виготовлення повного тексту процесуального документа.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.

22 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Приватним малим підприємством "Статус" було укладено договір овердрафта № 10000002029 - кредитний договір.

Позивач в позові вказує, що кредитний договір повинен бути визнаний судом недійсним оскільки положення, які містить оспорюваний кредитний договір суперечать нормам чинного законодавства, а саме:

Пунктом 2.6.4. кредитного договору встановлено: "з моменту укладення Договору процентна ставка за Договором: - в національній валюті не може бути переглянута раніше ніж через 1 (один) місяць, - в іноземній валюті не може бути переглянута раніше, ніж через 3 (три) місяці, після чого Банк за власною ініціативою має право переглянути та змінити процентну ставку.", в пункті 2.6.6. також встановлено, що "банк самостійно встановлює зменшену процентну ставку за договором".

Позивач вважає, що до умов кредитного договору включено права кредитора змінювати відсоткову ставку (розмір плати за кредит) в односторонньому порядку, що є суттєвим порушенням вимог статті 651 Цивільного кодексу України якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, а також порушено вимоги статті 525 Цивільного кодексу України в якій вказується загальне правило про неприпустимість односторонньої зміни зобов'язання.

Суд розглянув заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Свобода договору є одними із найважливіших засад цивільного законодавства України, що прямо передбачено статтею 3 Цивільного кодексу України. Ці принципи мають безпосереднє втілення в нормах Цивільного кодексу. Так, статтею 12 Цивільного кодексу передбачено, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає надання  сторонам права бути вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Підписуючи кредитний договір Приватне мале підприємство „Статус" погодилося на його умови, досягло згоди відносно суттєвих умов договору, що є логічним в розумінні статті 638 Цивільного кодексу України. Згідно  пункту 2 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне мале підприємство „Статус"  листом за вих. № 1312/331 від 13 грудня 2006 року звернулось до відповідача з проханням розглянути документи для отримання овердрафтного кредиту строком на 12 місяців для поповнення оборотних коштів під відсоткову ставку 15 відсотків річних, що слід вважати пропозицією укласти договір. Реалізацією побажань позивача і було укладення оспорюваного договору. Відповідно до умов договору та вимог статті 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, відповідач перерахував Приватному малому підприємству „Статус"  кредитні кошти, а позивач прийняв дані кошти і використовує їх по даний час, що підтверджується випискою рахунку позичальника.

Посилання позивача на те, що пункт 2.6.4 договору не відповідає вимогам статті 651 Цивільного Кодексу України не можуть бути прийняти судом до уваги.  Так, стаття 651 Цивільного кодексу України вказує, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А саме інше і встановлено укладеним між позивачем та відповідачем договором, що є виразом внутрішньої волі та спрямування її на досягнення реальних правових наслідків. Стаття 6 Цивільного кодексу України, також передбачає можливість сторонам врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані актами цивільного законодавства. Фактично сторони погодили всі суттєві умови та зафіксували їх не тільки підписами на екземплярах договору, але і від укладення наступили правові наслідки у вигляді реального отримання кредитних коштів. Є також неправомірним та необгрунтованим посилання позивача на статтю 525 Цивільного кодексу України, так як право банку на перегляд та зміну процентної ставки передбачено укладеним договором та вказаною статтею 525 Цивільного кодексу України. Тобто є цілком законною та можливою зміна умов договору, якщо інше встановлено договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає підставою недійсності правочину як недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлено частинами 1-З, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Матеріали справи свідачать про те, що, оспорюваний позивачем договір відповідає нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, сторони договору на момент укладення договору мали необхідний для цього обсяг дієздатності, після пропозиції позивача укласти договір, волевиявлення сторін при укладенні договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені умовами оспорюваного договору і ці наслідки настали у вигляді отримання позивачем кредитних коштів.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім  переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами,  та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -   

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 06.10.2008 року.

Суддя