Постанова

від 10.12.2013 по справі 801/8117/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 р. (11:33) Справа №801/8117/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Астра» до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про скасування наказу та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Астра» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про скасування наказу №721 від 05.07.2010 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Астра» та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0001202203 від 01.08.2013 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача за результатами проведеної перевірки, покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо безпідставності віднесення позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 2400 грн, у т.ч. по податковій накладній за вересень 2011 року - 2400 грн., що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року на суму 2400 грн. Також відповідачем були порушені вимоги статті 78 Податкового кодексу України щодо порядку призначення перевірки, а саме у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової документальної перевірки, оскільки на запит податкової служби про надання пояснень та документів щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Бімар», позивачем у передбачений Податковим кодексом України 10-денний термін було надано усі первинні документи.

У судовому засіданні представник позивача Судакова С.О. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача Васильєва Н.О. позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Астра» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 20713914, зареєстроване у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим.

Відповідно до наказу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим ДПС від 04 липня 2013 року № 721 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Астра», на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та службової записки заступника начальника відділу спеціальних перевірок, особливо важливих перевірок та зустрічних перевірок ФОДПІ ОСОБА_3 від 05.07.2013 року №126/22.3 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Астра» (код за ЄДРПОУ 20713914) з питань взаємовідносин з ТОВ «Бімар» (код ЄДРПОУ 37715371) за вересень 2011 року, що включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2011 року, з 09 липня 2013 року терміном 2 робочих дня (а.с.16).

На підставі вказаного наказу посадовими особами Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС з 09.07.2013 року по 10.07.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Астра» (ЄДРПОУ 20713914) з питань взаємовідносин із ТОВ «Бімар» (ЄДРПОУ 37715371) за вересень 2011 року, що включено до складу податквогго кредиту декларації з ПДВ за листопад 2011 року .

За результатами перевірки складено акт від 17 липня 2013 року №1411/22.3/20713914 (далі - акт) (а.с.53-67).

За висновками акту встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 2400 грн, у т.ч. по податковій накладній за вересень 2011 року - 2400 грн., що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ (р.19 Декларації з ПДВ) за листопад 2011 року на суму 2400 грн.

За актом, ці порушення виникли у результаті того, що ТОВ «НВП «Астра» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини у вересні 2011 року з ТОВ «Бімар», які мають ознаки нереальності здійснення та проводилися без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

На підставі зазначеного акту відповідачем 01 серпня 2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001202203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2400 грн. за листопад 2011 року (а.с.69).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно оскаржуваного наказу відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Астра».

Відповідно до п.78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 12 червня 2013 року представник ТОВ «НВП «Астра» отримав запит Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС вих. №2795/1022.3 від 07.06.2013 року про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Бімар» за вересень 2011 року (а.с.17).

У судовому засіданні представник позивача стверджувала, що письмові пояснення та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Бімар» за вересень 2011 року були надані до Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС 27 червня 2013 року, тобто у межах 10-тиденного строку, встановленого Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак представником позивача не наведено суду належних та допустимих доказів, що підтверджують своєчасне надання до органу державної податкової служби пояснень та їх документального підтвердження на вищевказаний обов'язковий запит Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти отримання вказаних позивачем документів 27 червня 2013 року.

З оскаржуваного наказу вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача призначена відповідачем на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Аналіз зазначеної норми Закону приводить до висновку, що право податкового органу на проведення позапланових перевірок виникає лише в разі одночасної наявності наступних умов:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації;

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень;

- фактичного отримання платником податків такого запиту;

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про скасування наказу №721 від 05.07.2010 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Астра».

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача суд встановив таке.

Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих норм слідує, що право покупця на податковий кредит обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства та наявність належно оформленої податкової накладної (митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.п.201.8-201.9 ст. 201 ПК України).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Порядок, визначення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та строки проведення розрахунків з 01.01.2011 року встановлені ст. 200 ПК України, а саме:

п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2. ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст.200 ПК України).

Судом було перевірено наявність у позивача відповідних документів для формування складу податкового кредиту по правовідносинам з ТОВ «Бімар» у листопаді 2011 року та було встановлено наступне.

Між ТОВ «Бімар» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Астра» було укладено договір №1-15/ПР, за яким ТОВ «Бімар» зобов'язується передати у власність ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Астра», а останній прийняти та сплатити слідуючи матеріальні цінності: перехідник ЛС-9300.005.02 СБ (2 платини, 2 болта, 2 втулки, 2 гайки) по 288,00 грн. у тому числі ПДВ 48,00 грн. Загальна кількість продукції 50 шт. Загальна сума договору становить 14400 грн., у т.ч. 2400,00 грн. - ПДВ (а.с.21-22).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Бімар» поставило на адресу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Астра» вказану вище продукцію, про що свідчить видаткова накладна №141 від 14 вересня 2011 року на суму 14400,00 грн., у т.ч. ПДВ 2400,00 грн. (а.с.24), а ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Астра» в свою чергу сплатило ТОВ «Бімар» за поставлену продукцію 14400,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.26).

Також, ТОВ «Бімар» виписано податкову накладну №141 від 14.09.2011 року на суму 14400,00 грн., у тому числі ПДВ 2400,00 грн., яка містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам передбаченим ст.201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 (а.с.62).

Крім того, отримані позивачем товари використані у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи акт списання №СПТ-000013 від 26 грудня 2011 року, акт №1 від 26 грудня 2011 року, договори, укладені з іншими контрагентами та вантажні митні декларації (а.с.33,34,35-36,38-39,43-44,45-46).

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується факт придбання продукції по взаємовідносинам з ТОВ «Бімар», а також подальше їх використання у господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість, сплачених за податковою накладною, що виписана ТОВ «Бімар» в загальній сумі ПДВ 2400,00 грн.

Суд зауважує, що Податковим кодексом України передбачені певні обмеження щодо формування податкового кредиту. Так, згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми, віднесені до складу податкового кредиту, мають бути обов'язково підтверджені відповідними документами, в тому числі податковими накладними. В разі недотримання цього правила платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на недійсність даних, відображених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на знищення, пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч. 1), а отже, є нікчемним (ч. 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками контрагента позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи, що під час розгляду справи спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт сплати позивачем податку на додану вартість разом з ціною товару, суд вважає необґрунтованим зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2400,00 грн. за листопад 2011 року, відтак, податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2013 року №0001202203 є таким, що прийняте відповідачем протиправно у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час судового засідання, яке відбулось 10.12.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 13.12.2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим №0001202203 від 01 серпня 2013 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Астра» судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет