Постанова

від 14.01.2014 по справі 801/2947/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/2947/13-а

14.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп"- не з'явився,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- Угольков Євген Олександрович, довіреність № 936/9/10 від 27.09.13,

розглянувши матеріали справи № 801/2947/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 30.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" (вул. Ленінградська, 15,м.Ялта,Автономна Республіка Крим,98612)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,м.Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 07.03.2013 року № 0000222201, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» (98600, м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, ЄДРПОУ 30973294) 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) судового збору та 800,00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.04.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 07.03.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 000022221.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 18.02.2013 № 257/22-001/30973294/52 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вест Іст Груп», код за ЄДРПОУ 30973294, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 04.04.1997 р. та п. 14.1.185, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202, п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями в результаті чого завищено залишок від'ємного значення за вересень 2012 року на загальну суму ПДВ у розмірі 501142,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2009 по 30.09.2012 ТОВ «Вест Іст Груп» задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1903866,00 грн.

На підставі рішення Алупкінської міської ради від 02.04.2009р., №23/7 між ТОВ «Вест Іст Груп» та Алупкінською міською радою 09.06.2009 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого Алупкінська міська рада передає, а ТОВ «Вест Іст Груп» приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 1,4700 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного та багатофункціонального житлового будинку. 09.06.2009 складено Акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки.

Згідно з п. 4.9. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року № 273, зведення тимчасових будівель та споруд без улаштування фундаментів не потребує отримання дозволу від Інспекції.

Ст. 11 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачає, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах своїх повноважень вирішують питання планування, забудови та іншого використання територій згідно із схемою планування територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.

Відповідно до підпункту 1.1. Розділу IV Реалізація містобудівної документації «Регіональних правил забудови та використання територій в Автономній Республіці Крим», затверджених постановою Верховної ради Автономної республіки Крим від 18 вересня 2002року №241-3/02 (в редакції чинній на момент прийняття виконавчим комітетом Алупкінської міської ради рішення № 84 від 18 березня 2010р.) для будівельних цілей фізичні та юридичні особи (забудовники), зацікавлені в розміщенні об'єкту будівництва на земельній ділянці, яка знаходиться в їх користуванні (власності), звертаються із заявою (клопотанням) та необхідним обґрунтуванням до ради або виконавчого комітету (якщо ці повноваження було делеговано радою виконавчому органу).

Розділом V Регіональних правил забудови та використання територій в АР Крим, затверджених постановою ВР АР Крим №241-3/02 від 18.09.2002р., врегульовані питання будівництва в розміщення тимчасових споруд (об'єктів) торгівлі, обслуговування та реклами. За п. 2.7. Регіональних правил забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим, затверджених Постановою № 241-3/02 ВР АРК від 18.09.2002р. на підставі рішень органу місцевого самоврядування відділ архітектури та містобудування у відповідності до комплексної схеми розміщення розробляє і видає замовнику Паспорт розміщення тимчасового об'єкта торгівлі чи обслуговування. В Паспорті розміщення об'єкта зазначаються місце розташування об'єкта, його тип, габарити, матеріал конструкцій, естетичне оформлення, тощо.

На підставі рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 18.03.2010р. № 84 ТОВ «Вест Іст Груп» встановило тимчасові споруди (том 1 а.с. 19-25, 26, 27).

Факт встановлення тимчасових споруд позивачем у встановленому законом порядку та відсутності потреби в отриманні дозволу інспекції ДАБК на проведення будівельних робіт ТОВ «Вест Іст Груп» підтверджується постановою Окружного адміністративного суду АРК від 21.11.2011р. у справі № 2а-10895/11/0170/5 за позовом ТОВ «Вест Іст Груп» до Інспекції ДАБК АРК, м. Сімферополь про визнання протиправними дій до Інспекції ДАБК АРК, м. Сімферополь щодо надання відмови в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції об'єктів тимчасового встановлення будиночків на базі відпочинку «Зелений мис» за адресою: м. Алупка, вул. 1 Травня, 3.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 21.11.2011р. у справі № 2а-10895/11/0170/5 встановлено, що статтею 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що право на виконання будівельних робіт, на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, надається після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Відповідно до статті 32 зазначеного Закону віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

У п.2 ст. 32 Закону зазначено, що категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Порядком виконання підготовчих робіт та Порядком виконання будівельних робіт затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №466, визначені механізми виконання підготовчих робіт та процедура виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №507 від 17.08.2000р., спорудами є будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт та будівлями є споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Разом з тим, ч.2 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно п.4 Розділу ІІ "Визначення основних термінів" Регіональних правил забудови та використання територій в АР Крим, затверджених постановою ВР АР Крим №241-3/02 від 18.09.2002р., тимчасовими об'єктами торгівлі та обслуговування визнаються окремі, вбудовані та пристроєні об'єкти, з обмеженим строком експлуатації та які передбачають можливість демонтажу; строк експлуатації даних об'єктів на конкретній ділянці визначається рішенням місцевого органу виконавчої влади, паспортом тимчасового об'єкту торгівлі (обслуговування), договором оренди (розміщення) земельної ділянки.

Як зазначалося вище, відділом головного архітектора Алупкінської міської ради 10.03.2010р. надано паспорт об'єктів тимчасового встановлення будиночків для проживання і оздоровлення за адресою: м. Алупка, вул. 1 травня, в районі Піонерського парку, тобто 35 будиночків за адресою: м. Алупка, вул. 1 травня, 3-е, є тимчасовими об'єктами обслуговування внаслідок чого не має статусу об'єкта будівництва.

Частиною 4 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Розділом V Регіональних правил забудови та використання територій в АР Крим, затверджених постановою ВР АР Крим №241-3/02 від 18.09.2002р., врегульовані питання будівництва в розміщення тимчасових споруд (об'єктів) торгівлі, обслуговування та реклами.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що відсутність, у тимчасових об'єктів обслуговування за адресою: м. Алупка, вул. 1 травня, 3-е, ознак об'єкту будівництва, унеможливлює застосування процедур передбачених постановою КМ України №466 від 13.04.2011р.

Постанова Окружного адміністративного суду АРК від 21.11.2011р. у справі № 2а-10895/11/0170/5 залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р., тобто вказана постанова суду першої інстанції набрала законної сили.

Суд також вказує, що факт відсутності нецільового використання земельної ділянки та відсутності потреби в отриманні дозволу інспекції ДАБК, відсутності самовільного будівництва також встановив Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 13.09.2012 року по справі № 5002-3/2904-2011 за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Алупкінської міської ради до ТОВ «Вест Іст груп» про спонукання до знесення самовільно побудованих споруд, вказана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2013 року.

05.03.2009р. на підставі рішення Алупкінської міської ради 29.12.2008р., №6/3, між ТОВ «Вест Іст Груп» та Алупкінською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до п. 1.1. якого Алупкінська міська рада передає, а ТОВ «Вест Іст Груп» приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,3000 га, для обслуговування пляжної зони. 05.03.2009р. складено Акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки.

На орендованій ТОВ "Вест Іст Груп" земельній ділянці знаходився кліматопавільйон. Товариство викупило у ПП "Силікон Трейд Плюс" частину проекту "Інженерна підготовка для реконструкції кліматопавільйону" та замовило у ТОВ «Інжзахист» коригування даного проекту для його оптимізації. У Корегований проект увійшли роботи: Інженерна підготовка,

Блок А (Крите приміщення для зберігання пляжного інвентарю, дах якого використовується як дорога), Берегоукріплювальні споруди. Згодом ТОВ "Вест Іст Груп" були отримані дозволи на будівництво берегоукріплювальних споруд № 1895 від 23.11.2009р. (том 1 а.с. 41), та Блок А (крите приміщення для зберігання пляжного інвентарю, дах якого використовується як дорога) № 332 від 12.04.2010р. (том 1 а.с. 40).

Тобто, у позивача були усі необхідні дозвільні документи для здійснення будівництва на обох земельних ділянках.

Відповідно до п.4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011 Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням: юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, перепланування та реконструкції (дообладнання) житлового фонду, будівель громадського призначення, елементів упорядження територій для задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; суб'єктами у сфері житлово-комунального господарства правил і норм технічної експлуатації житлових будинків, користування прибудинковими територіями та правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків

Із наведених норм слідує, що питаннями контролю у містобудівній діяльності уповноважені займатися спеціально уповноважені органи - державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи, і ці питання аж ніяк не є підвідомчими органам податкової інспекції.

Суд зауважує, що жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями оцінювати факти самовільного будівництва або нецільового використання земельної ділянки.

Крім того вказаними вище судовими рішеннями вже давалась оцінка обставинам щодо правомірності будівництва та необхідності отримання дозволу інспекції ДАБК на будівництво цих об 'єктів.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, надані позивачем до суду та досліджені відповідачем у ході перевірки, підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Відповідач жодним чином не доводить, що на момент проведення господарських операцій з будівництва об'єктів позивач не мав права формувати податковий кредит за операціями з його контрагентами.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено розмір залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 501142,00 грн.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.04.13 у справі № 801/2947/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.04.13 у справі № 801/2947/13-а змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» (98600, м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, ЄДРПОУ 30973294) 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) судового збору та 800,00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.04.13 у справі № 801/2947/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко