Рішення

від 15.01.2014 по справі 911/4270/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа № 911/4270/13

За позовом ТОВ "Виробничо-комерційна фірма " 777 ЛТД", м. Біла Церква

до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Авангард", с. Мала Снітинка

про стягнення 46 289 грн. 98 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - Кириленко Г.Г. (директор);

Зінченко П.Л. (дог. № 01-02/12-13 від 02.12.2013 р.);

відповідачів - Кравченко Л.Г.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 46 289 грн. 98 коп. заборгованості з яких: 13 825 грн. 00 коп. - сума основного боргу по договору № 13/2013-ОПТ купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 08.04.2013 р., 909 грн. 79 коп. - сума пені, 200 грн. 07 коп. - проценти за користування коштами, 29 634 грн. 62 коп. - збитки.

18 грудня 2013 року представником позивача через загальний відділ суду подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог на суму, що була сплачена за послуги адвоката.

Відповідач проти позову заперечує частково, посилаючись на те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між існуючим у відповідача перед позивачем зобов'язання та негативними наслідками, на які позивач посилається в позовній заяві, а також тим що сума збитків, заявлених до стягнення, розрахована не вірно, просив суд відмовити в цій частині, а щодо стягнення боргу подав копії платіжних доручень з яких вбачається, що заборгованість на день розгляду справи складає 9 352 грн. 00 коп. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши в сукупності матеріали справи, суд встановив:

08 квітня 2013 року між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «АВАНГАРД» був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 13/2013-ОПТ, відповідно до умов якого продавець бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію у кількості та в асортименті, відповідно до специфікації (додатку), яка є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язаний прийняти товар належної якості та своєчасно оплатити його вартість згідно умов даного Договору.

Додатковою угодою до Договору № 6 від 03.06.2013 року передбачено, що продавець зобов'язаний передати у власність покупцю за плату товар, а саме жмих соєвий кормовий, в кількості 5300 тон, за ціною 5 250 грн. 00 коп. за 1 тону із врахуванням ПДВ на загальну вартість 27 825 грн. 00 коп. в т.ч. 20% ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. Договору покупець здійснює оплату за товар, згідно рахунку- фактури, накладної на товар, податкової накладної на відвантажену партію товару та документів, вказаних у п. 2.6. даного договору, а саме: продаж товару супроводжується наступними документами: рахунок-фактура, товарна накладна, податкова накладна, копія свідоцтва про реєстрацію, копія свідоцтва про сплату єдиного податку, або копія квитанції про сплату податку на прибуток з фізичних осіб та копія свідоцтва про платника ПДВ).

Згідно п. 4.4. договору датою поставки (передачі у власність) продукції вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі продукції.

На виконання умов Договору Постачальник передав товар на загальну суму 27 825 грн. 00 коп. згідно видаткової накладної № 26 від 03.06.2013 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково, і на момент подачі позову мав заборгованість перед останнім у сумі 13 825 грн. 00 коп.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив основний борг в сумі 4 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 858 від 28.11.2013 р., № 889 від 06.12.2013 року № 889, від 27.12.2013 року, тому станом на момент розгляду справи борг складає 9 325 грн. 00 коп.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 9 325 грн. 00 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню, позивач не заперечує проти визначеної суми боргу.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 200 грн. 07 коп. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 200 грн. 07 коп. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно п. 5.3. Договору у разі не оплати партії товару, або за порушення строків оплати більше ніж на 3 (три) дні, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати платежу.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 909 грн. 79 коп. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону, відповідач визнає позовні вимоги в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 29 634 грн. 62 коп. збитків суд встановив наступне.

Наявність збитків позивач обґрунтовує тим, що відповідно до 5.5. договору передбачено, що сторона, яка порушила даний договір, зобов'язана відшкодувати збитки, завдані порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам, або зменшенням збитків.

Відповідно пункту 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення, зокрема розміру збитків та реальності їх понесення.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3 400,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 01-15/09-13 від 15.09.2013 року, акт виконаних робіт згідно договору № 1 від 25.09.2013 року, чек № 01-15/09-13 від 15.09.2013 року, договір № 01-02/12-13 від 02.12.2013 року, чек № 01-02/12-13 від 18.12.2013 року, акт № 01 від 18.12.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Відповідач також визнає вимоги в цій частині.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Зінченко П.Л. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/4270/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4 500, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Авангард» (08523, Київська область, Фастівський район, с. Мала Снітинка, вул. Гагаріна, буд. 150, код 38070729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД» (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гойова, буд. 15/1, кв. 1, код 20006654) - 9 325 (дев'ять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 00 коп. боргу, 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 79 коп. пені, 200 (двісті) грн. 07 коп. трьох відсотків річних, 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Мальована Л.Я.