Рішення

від 21.01.2014 по справі 904/9180/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.14р. Справа № 904/9180/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАСАГРОТРЕЙД", м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБЗАВОД №3", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 979 грн. 00 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - представник не з'явився

від відповідача - представник Рязанцева А.Ф., довіреність № 14/9 від 14.09.2012 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕГАСАГРОТРЕЙД" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБЗАВОД №3" про стягнення 979 грн. 00 коп. заборгованості за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №09/07 від 09.07.2013 року, а саме порушенням встановлених договором строків оплати за поставлений товар. Також позивач просив суд стягнути 5000 грн. сплачених за послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2013 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 11.12.2013 року.

11.12.2013р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, до судового засідання подав супровідним листом витребувані ухвалою суду від 28.11.2013р. документи.(а.с.26-29)

Представник відповідача до судового засідання надав до справи клопотання про зменшення розміру відшкодування судових витрат, яким зазначив, що визнає позовні вимоги позивача, щодо стягнення за договором штрафних санкцій у розмірі 979 грн. 00 грн., проте відповідач заперечив проти стягнення витрат зі сплати послуг адвоката у розмірі 5000 грн. 00 коп., оскільки відповідач вважає, що судові витрати у сумі 5000 грн. 00 коп., які заявляє позивач до стягнення з відповідача, є неспіврозмірними, тобто явно завищеними порівняно із ціною позову більш ніж у 5 разів, у зв'язку з чим відповідач просив суд обмежити явно завищений порівняно із ціною позову, розмір судових витрат зі сплати послуг адвокати позивача. (а.с.30)

В судовому засіданні в присутності представників сторін оголошено перерву до 21.01.2014 року та зобов'язано позивача в наступне судове засідання надати до матеріалів справи обґрунтований розрахунок адвокатських витрат.

21.01.2014 року представник позивача у судове засідання не з'явився, вимоги суду щодо надання обґрунтованого розрахунку адвокатських витрат не виконав, витребувані документи до справи не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, оскільки згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

21.01.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕГАСАГРОТРЕЙД" (постачальник - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБЗАВОД №3" (покупець- відповідач) укладено договір поставки №09/07 від 09.07.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупцю товар (найменування, асортимент, одиниці вимірювання, ціни обумовлюються у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною). Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених даним договором. (а.с. 9)

Відповідно до п. 2.2. договору, зобов'язання постачальника з поставки вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та підписання відповідних документів по прийманню товару.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі покупцю товару та підписання відповідних документів по прийманню товару. (п. 2.3. договору)

На підставі п. 3.2 договору, оплата товару здійснюється у безготівковому порядку платіжним дорученням, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів, вказаних у видатковій накладній по прийманню товару. Валюта платежу - гривня України.

На виконання вимог укладеного між сторонами договору, позивач протягом липня 2013 року поставив відповідачу товар (борошно житнє обдирне) на загальну суму 109 845 грн. 00 коп., а відповідач прийняв даний товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача:

- видаткова накладна №15/07 від 15.07.2013 року на суму 56 700 грн. 00 коп.(а.с.10);

- видаткова накладна №26/07 від 26.07.2013 року на суму 53145 грн.00 коп.(а.с.10 на звороті).

Товар за вищезазначеними видатковими накладними отримав уповноважений представник відповідача водій Острий Олександр Валентинович, на підставі виданих довіреностей, що містяться в матеріалах справи. (а.с.11)

Таким чином з урахуванням встановленого договором строку оплати за поставлений позивачем товар, строк оплати за видатковою накладною №15/07 від 15.07.2013 року встановлено до 22.07.2013 року включно, а за видатковою накладною №26/07 від 26.07.2013 року до 02.08.2013 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався у повному обсязі, але з порушенням встановлених п. 3.2. договору строків оплати, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а.с.12-14), а саме:

- 15.07.2013р. відповідачем сплачено 14 800,00 грн. + 39 000 грн.00 коп. = 53800,00 грн.

- 31.07.2013р. відповідачем сплачено10 000 грн. 00 коп.

- 14.08.2013р. відповідачем сплачено 5000 грн. 00 коп.

- 09.09.2013р. відповідачем сплачено 5000 грн. 00 коп.

- 12.09.2013р. відповідачем сплачено 5000 грн. 00 коп.

- 30.09.2013р. відповідачем сплачено 31045 грн. 00 коп.

На підставі п. 7.3. договору, яким встановлено, що за прострочку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день порушення зобов'язання, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 797 грн. 80 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання покладених на відповідача грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 181 грн. 20 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що міститься у матеріалах справи (а.с.10), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Доказів своєчасної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо своєчасної оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем своєчасно оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що оплата поставленого позивачем товару була здійснена відповідачем з порушенням встановлених договором строків.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 7.3. договору, яким встановлено, що за прострочку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день порушення зобов'язання.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за поставлений товар відповідачем проведена була з порушенням встановленого у договорі строку, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів та не заперечується відповідачем, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 181 грн. 20коп. та пені у розмірі 797 грн. 20 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми витрат на оплату адвоката в розмірі 5000 грн. 00 коп., суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ 01.10.1999 року протокол від 1-2 жовтня 1999 р. № 6/VІ, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними документами, як то угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленою довіреністю, виданою стороною представникові її інтересів у суді, а також платіжним дорученням або іншим документом, який би підтверджував сплату відповідних послуг.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання правової допомоги №45аю-13 від 19.09.2013 р., укладений між адвокатом Летучий В.П. та позивачем, за яким останньому надавались послуги, не підтверджує того факту, що послуги надавались саме адвокатом, адже позовну заяву та розрахунки пені та 3% річних підписано самим позивачем - директором підприємства Лук'яновим В.М., будь-яких доказів, які б свідчили, що вищевказані документи складені саме адвокатом Летючим В.В. в матеріалах справи відсутні, у судовому засіданні 11.12.13 року від позивача представляв інтереси Карасава О.П., який діяв на підставі довіреності від 10.12.2013р. виданої директором ТОВ "ПЕГАСАГРОТРЕЙД " і щодо якого в матеріалах відсутні дані про те, що він є адвокатом, у зазначеному судовому засіданні представника позивача було зобов'язано надати розрахунок адвокатських витрат, але на наступне судове засідання, яке було призначене на 21.01.2014 року, ані представник позивача, ані адвокат до судового засідання не з'явились.

Документом, що підтверджує надання адвокатом послуг позивачу, для об'єктивного визначення розміру суми, що може бути віднесена до складу судових витрат - є акт виконаних робіт (послуг), але матеріали справи не містять акту виконаних адвокатом послуг, що унеможливлює визначити обґрунтованість розміру витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивачем жодним чином не підтверджені обставини надання адвокатом Летючим В.П. правової допомоги по розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат зі сплати послуг адвоката у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБЗАВОД №3" (51934, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр-т. Антошкіна, 66, оф. 68, ідентифікаційний код 34984708) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАСАГРОТРЕЙД" (61001, м. Харків, вул. Польова, 67, ідентифікаційний код 38382546) пеню у розмірі 797 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 181 грн. 20 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1720 грн. 50 коп.

В частині стягнення 5000 грн. 00 коп. витрат зі сплати послуг адвоката - в позові відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 22.01.2014р.