Рішення

від 21.01.2014 по справі 914/4564/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2014 р. Справа № 914/4564/13

За позовом: Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком», м. Львів

про стягнення суми заборгованості за надані послуги у розмірі 6 917, 07 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Стахів П.А. - представник за довіреністю № 344 від 16.12.2013р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком» про стягнення суми заборгованості за надані послуги у розмірі 6 917, 07 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 23.12.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 23.12.2013р. розгляд справи відкладено на 21.01.2014р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю та стягнути з відповідача 6 826,73 грн. основної суми боргу, 90,34 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. судових витрат. Супровідним листом (вх.№ 2146/14 від 21.01.2014р.) подав банківські виписки, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо позивача та відповідача та поштовий конверт.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі повернулась з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 79017, м. Львів, вулиця Тарнавського, буд. 86, кв. 2, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо ТзОВ «Вастком» станом на 16.01.2014р.

Ухвалу суду від 23.12.2013р. про відкладення розгляду справи на 21.01.2014р. відповідач отримав, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористався.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (виконавець, у справі позивач) було надано послуги ТзОВ «Вастком» (замовник, відповідач у справі) щодо вивозу твердих побутових відходів, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8697 від 21.12.2012р. на загальну суму 3 240,02 грн. та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8776 від 26.12.2012р. на загальну суму 10 586,71 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Загальна сума наданих послуг по вивезенню твердих побутових відходів становить 13 826,73 грн.

Однак, надані послуги в повному обсязі оплачені не були. Замовником оплачено лише 7 000,00 гривень, що підтримується позивачем та підтверджується банківськими виписками.

30.05.2013 року позивач надіслав відповідачу вимогу вих. № 149 від 30.05.2013р. про оплату заборгованості в розмірі 6 826,73 грн. (докази надіслання в матеріалах справи).

Однак дана вимога відповідачем була залишена без розгляду.

Відповідач покладенні на нього зобов'язання оплати наданих послуг згідно актів здачі - приймання робіт (надання послуг) не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6 826,73 грн.

За неналежне виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 90,34 грн.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З врахуванням положень статті 20 Господарського кодексу України, ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами , телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З врахуванням п.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8697 від 21.12.2012р. та Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8776 від 26.12.2012р. строк виконання зобов'язання сторонами не встановлений.

Відповідно до пункту 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

В матеріалах справи містяться докази надіслання відповідачу вимоги вих. № 149 від 30.05.2013р. на належною адресою, що підтверджується фіскальним чеком про надіслання від 30.05.2013р.(є в матеріалах справи). Крім цього, позивачем подано поштове поверненням надісланої вимоги з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» від 04.07.2013р.

З врахуванням правової позиції, зазначеної в згаданій вище постанові постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги є 04.07.2013р. Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, отже відповідач зобов'язаний був оплатити за надані послуги включно до 11.08.2013р.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підставою позову, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є факт існування заборгованості, що становить 6 826,73 грн., яка виникла за несвоєчасний розрахунок відповідача за наданні послуги згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8697 від 21.12.2012р. на загальну суму 3 240,02 грн. та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8776 від 26.12.2012р. на загальну суму 10 586,71 грн. підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості наданих послуг не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 6 826,73 грн. оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок) дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 3 % річних за період з 12.08.2013р. по 23.11.2013р. в сумі 58,35 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 31,99 грн. слід відмовити.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 509, 525, 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком» (79017, м.Львів, вул. Тарнавського, буд. 86, кв. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 38141815) на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, буд. 18; ідентифікаційний код 03348465) 6 826,73 грн. - суми основного боргу, 58,35 грн. - 3% річних та 1 712,54 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.01.2014 року.

Суддя Коссак С.М.