Рішення

від 15.01.2014 по справі 911/4557/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа № 911/4557/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-

Тайс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма

Світанок", с. Світанок

про стягнення 282 117 грн. 74 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - Грищенко О.М. (дог. № б/н від 01.11.2013 р.);

відповідачів - не з'явилися.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 282 117 грн. 74 коп. які складають: 247 063 грн. 07 коп. - сума нарахованих відсотків за користування грошовими коштами по договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК160409/1 від 16.04.2009 р. та Угоди № 14-08/13-23 про заміну кредитора у зобов'язанні від 14.08.2013 р., пеня в розмірі - 24 682 грн. 88 коп., 4 055 грн. 40 коп. - 3% річних, 6 316 грн. 39 коп. - інфляційні втрати, 12 000 грн. 00 коп. - адвокатські послуги.

Відповідач двічі в засідання суду не з'явився, не виконав вимоги суду викладені в ухвалах від 09.12.2013 р. та 18.12.2013р., відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16 квітня 2009 року між ТОВ «Корпорація Агросинтез» та ТОВ «Агрофірма світанок» був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 160409/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

Рішенням господарського суду Київської області у справі № 13/232-09 від 10.12.2009 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2010 року по справі № 13/232-09, позов ТОВ «Корпорація агросинтез» задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість за договором за період з 11.08.2009 року по 12.10.2009 року.

Постановою ВДВС Переяслав-Хмельницького РУЮ Київської області від 07.08.2013 року відкрито виконавче провадження № 39229784 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 26.05.2010 року по справі № 13/232-09.

Станом на момент звернення ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до суду зобов'язання ТОВ «Агрофірма світанок» перед ТОВ «Корпорація Агросинтез» щодо сплати стягнутої за рішенням суду заборгованості не виконано.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення. ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавств, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, Договору слід застосовувати загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено у вигляді сплати пені в розмірі 0.05%, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30 % вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу (пункти 8.2.3., 8.4. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі пору шення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.5. договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільною кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Пунктом 8.5 договору передбачено, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП сума простроченого платежу, Д кількість календарних днів прострочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із цього, у ТОВ «Корпорація Агросинтез» виникло право вимоги щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3 % річних та інфляційних витрат згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК 160409/1 від 16 квітня 2009 року за період із 13 жовтня 2009 року, а саме: з наступного дня після звернення до суду та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесені рішення, по дату існування боргу.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 515 Цивільного кодексу України).

14 серпня 2013 року між ТОВ «Корпорація Агросинтез» та ТОВ «Компанія «Н1КО- ТАЙС»» було укладено Угоду № 14-08/13-23 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Корпорація Агросинтез») відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Світанок» (код ЄДРПОУ 35376084), зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, 3% річних, набутих ТОВ «Корпорація Агросинтез» на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК 160409/1 від 16 квітня 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «Агрофірма Світанок» грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК 160409/1 від 16 квітня 2009 року.

Відповідно до п. 1.2. угоди № 14-08/13-23 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 12-519 ЦК України) від 14.08.2013 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3 % річних, відсотки за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК 160409/1 від 16.04.2009 року.

На виконання п. 4.1. даної угоди ТОВ «Корпорація Агросинтез» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання ТОВ «Агрофірма Світанок» обумовленого зобов'язання.

14.08.2013 року ТОВ «Корпорація Агросинтез» направило на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні з вимогою про сплату заборгованості за договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК 160409/1 від 16.04.2009 року, станом на 14.08.2013 року, у розмірі 263 119,91 грн.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору позивачем нараховано 247 063 грн. 07 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 24 692 грн. 88 коп. пені, 4 055 грн. 40 коп. 3 % річних, 6 316 грн. 39 коп. інфляційних втрат відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 01-1/11-13 від 01.11.2013 року, акт прийому-передачі документів від 01.11.2013 року, акт приймання-передачі робіт щодо надання адвокатських послуг від 25.11.2013 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року та посвідчення адвоката від 29.10.2009 року, додаткова угода № 1 від 01.05.2013 року, додаткова угода № 1 від 01.05.2013 року, лист про зарахування коштів № 12-1/11 від 12.11.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Пунктом 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-05/78 від 04.03.1998р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенка О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/4557/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 12 000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 514, 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Світанок» (08472, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Світанок, вул. Ювілейна, буд. 36, код 35376084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, код 38039872) - 247 063 (двісті сорок сім тисяч шістдесят три) грн. 07 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 24 682 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 88 коп. пені, 4 055 (чотири тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 40 коп. трьох відсотків річних, 6 316 (шість тисяч триста шістнадцять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 5 643 (п'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Мальована Л.Я.