Рішення

від 15.05.2008 по справі 35/55-08 (в.о.о. 11/222-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/55-08 (в.о.о. 11/222-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2008 р.                                                            Справа № 35/55-08 (в.о.о

вх. № 1581/5-35 (в.о.о. 4730/4-11)

Суддя господарського суду Швед Е.Ю. 

при секретарі судового засідання Бабенко Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Міліціанов Р.В. з належно оформленою довіреністю  (б/н від 08.02.08р.), Кравцова С.В., директор;   

відповідача - Воронова Ю.В. з належно оформленою довіреністю  (№18454 від 29.12.07р.);    

третьої особи - Безкровний М.Г. з належно оформленою довіреністю  (№13 від 01.04.2008р.);              

розглянувши справу за позовом ТОВ "Лаванда +" , м.Харків  

до  Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Х-в  

про визнання договору оренди діючим

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про спонукання до пролонгації договору оренди №640 від 23.09.1999р. та визнання його діючим.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2004р. в задоволенні позовних вимг було відмовлено в повному обсязі.

Справа розглядалась неодноравзово судами різних інстанцій.

Позивач звернувся до господарського суду із заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами.

Позивач в судовому засіданні та додаткових поясненнях підтримує заяву про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2004р. за нововиявленими обставинами, мотивує свої доводи тим, що в силу  Постанови Вищого Господарського суду України від 29.11.2007р. у справі №52/454-06 (40/351-05), приміщення є вільним від орендних правовідносин, що має істотний характер для вирішення цієї справи та є підставою для перегляду ухвали про припинення провадження.

Позивач вважає, що факти, викладені в постанові Вищого господарського суду, існували на момент винесення рішення господарським судом та не були відомі сторонам.

Позивач в судовому засіданні та додаткових поясненнях підтримує позовні вимоги, просить визнати укладеною додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди № 640 від 23.09.1999р. до 23.09.2003р.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні та у відзиві на заяву, проти заяви заперечують, посилаючись на її необгрунтованість, зазначають, що обставини, викладені в Постанові Вищого Господарського суду України від 29.11.2007р. у справі №52/454-06 (40/351-05) є новими, а не новоявленими.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечують, посилаючись на його необгрунтованість.

Позивач та відповідач до початку судового засідання надали узгоджене клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству України, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані докази, встановив наступне.

В основу Рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2004р., покладено той факт, що 19.11.1993р. між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та АТ «АЗАЛІЯ» укладено Договір оренди № 244.

23.09.1999р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди №640, згідно п.1.1. якого та акту приймання – передачі підписаного сторонами, приміщення передано в користування ТОВ «ЛАВАНДА+».

Як встановлено судом одна і таж частина приміщення площею 88,0 кв.м. була одночасно об'єктом оренди по двом вищевказаним договорам, що, в силу ст.256 ЦК УРСР та ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суперечить загальним нормам стосовно укладення та виконання договору оренди та унеможливлює користування цим майном одночасно двома особами.

На підставі встановлених обставин судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. у справі № 52/454-06 (40/351-05), за позовом ТОВ «ЛАВАНДА+» визнано недійсним договір оренди № 1102 від 28.05.2005р., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та АТ «АЗАЛІЯ».

В силу ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проаналізувавши положення вказаної постанови суд вважає заяву про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2004р. за нововиявленими обставинами такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.11.1993р. між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та АТ «АЗАЛІЯ» укладено Договір оренди № 244 приміщення першого поверху в будинку по проспекту П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, 57/106, площею 1728,4 кв.м.

В силу п.4 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з ч.1 ст.220 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення правовідносин, зобов'язання припиняється угодою сторін.

20.04.1999р. АТ «АЗАЛІЯ» надіслано на адресу відповідача лист №26 про виключення із договору оренди №244 частини приміщень площею 98,0 кв.м., підписаний генеральним директором товариства.

Наявність даного листа свідчить про волевиявлення сторони про припинення договору № 244 у цій частині.

23.09.1999р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди №640, згідно п.1.1. якого та акту приймання – передачі підписаного сторонами, приміщення по проспекту П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, 57/106, площею 88,0 кв.м. передано в користування ТОВ «ЛАВАНДА+», що свідчить про наявність згоди іншої Сторони про припинення договору оренди №244 в частині.

Отже, саме з моменту укладення договору оренди №640 (23.09.1999р.) між позивачем та відповідачем, орендні відносини відповідача та третьої особи щодо 98,0 кв.м., які витікають з договору оренди №244 – припинені на підставі ч.1 ст.220 ЦК УРСР.

Відповідно до ч.1 ст.112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. (п.1.2. Роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» N 04-5/563 від 21.05.2002р.).

На момент передачі в користування приміщення позивачу втратив чинність Договір оренди № 244 в частині 98,0 кв.м., що спростовує твердження місцевого господарського суду про неможливість користування майном одночасно двома особами, оскільки спірне приміщення перебувало в законному володінні однієї особи – позивача на підставі Договору оренди №640 від 23.09.1999р.

Тобто, одним і тим же правовідносинам надано різне тлумачення судом першої та касаційної інстанції.

Нові обставини мають істотне значення для справи, адже вони спростовують обґрунтування суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі.

Згідно з п.1.1. Роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» N 04-5/563 від 21.05.2002р., необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Факти, виявлені постановою Вищого Господарського суду України, стосуються правовідносин, які існували на момент вирішення спору, а саме обставин припинення дії частини договору оренди № 244 ще 23.09.1999р , що свідчить про існування нових фактичних даних на час розгляду справи.

Лише детальний аналіз матеріалів справи № 52/454-06 (40/351-05) Вищим господарським судом надав змогу дійсного тлумачення орендних відносин сторін, отже, ці обставини не були відомі сторонам на момент вирішення спору.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що фактичні дані виявлені Постановою Вищого Господарського суду України від 29.11.2007р., мали місце на час винесення рішення господарського суду від 11.02.2004р., не були відомі сторонам та мають істотне значення для справи.

В зв'язку з цим, суд вважає рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2004р. у справі № 11/556-03 таким, що підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.1 ст.114 ГПК України, рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Згідно з п.1 ч.5 ст.114 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення, у разі його зміни або скасування, приймається рішення.

У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тому, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи по суті.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.12.1999р. Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради направило АТ «Азалія» проект додаткової угоди до Договору оренди №244 від 19.11.1993р., якою передбачалося зменшення орендованої площі.

23.12.1999р. АТ «Азалія» листом № 284 відмовилося від підписання додаткової угоди та наполягало на залишенні договору оренди в діючій редакції.

На підставі ч.1 ст.34 та п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, суд відхиляє вищеперелічені докази, надані відповідачем та третьою особою, вважає їх такими, що не мають юридичної сили, підписані Сторонами після припинення будь – яких правовідносин стосовно оренди спірного приміщення.

Матеріалами справи встановлено, що          відповідно до п.8.1. Договору оренди № 640, термін його дії встановлений до 23.09.2000р.

Пунктом 8.8. договору оренди визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Оскільки, протягом  двох років після закінчення його строку (23.09.2000р.) заяв сторін про припинення дії договору оренди не надходило, вказаний договір було продовжено до 23.09.2001р. та до 23.09.2002р. відповідно.

14.10.2002р. відповідачем надано позивачу лист № 12942 про відсутність наміру на продовження терміну дії договору оренди, посилаючись на перебування спірного приміщення в оренді третьої особи.

Як зазначено вище, орендні відносини відповідача та третьої особи, які витікають з договору оренди №244 – припинені в частині 98,0 кв.м.

Тому, мотиви розірвання договору не відповідають дійсності та є безпідставними.

Згідно з ст.261 ЦК УРСР, державна, кооперативна або інша громадська організація, що справно виконує взяті на себе за договором найму зобов'язання, по закінченні строку дії договору має привілеєве перед іншими особами право на поновлення договору.

Отже, розірвання договору оренди з метою передачі приміщення в користування іншій особі, порушує переважне право наймача на укладення договору найму на новий строк.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що відмова відповідача від продовження терміну дії договору оренди №640 є незаконною.

Крім того, відповідно до п.5 ч.1 ст.265 ЦК УРСР, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві майно у стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При невиконанні цього зобов'язання, орендодавець вправі скористатися правом звернення до суду (ст.1 ГПК України) з позовом про примусове повернення майна.

Матеріалами справи не встановлено, що орендоване майно повернуто відповідачу або витребуване відповідачем у судовому порядку.

Сторонами не підписано додаткової угоди про розірвання Договору оренди № 640 та /або акту здачі – приймання приміщення.

Договір оренди № 640 недійсним не визнавався, розпорядження Харківського міського Голови №1978 від 23.09.1999р. – не скасовано.

Також слід зазначити, що протягом всього терміну розгляду справи позивачем сплачувалась орендна плата (копії квитанцій надані позивачем в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи), а відповідач приймав оплату та не висував заперечень проти вчинення таких дій позивачем.

Тобто, відповідач не заперечував проти перебування з позивачем в орендних відносинах.

Таким чином, орендні відносини позивача та відповідача, які виникли на підставі Договору оренди №640 не припинені.

Враховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що Договір оренди №640 є діючим.

З контексту п.8.8. Договору оренди №640, випливає, що вказаний договір щорічно пролонгувався на наступний рік, а на момент розгляду справи є продовженим до 23.09.2003р.

Враховуючи вищевикладене господарський суд доходить висновку, що підставою для визнання договору оренди діючим та спонукання відповідача до його пролонгації є відсутність орендних відносин з будь – якими іншими особами, окрім позивача.

Згідно з ст.262 ЦК УРСР, наймодавець зобов'язаний надати наймачеві майно у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна.

В силу ст.161 ЦК УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок — відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, доводи позовної заяви є законними і обгрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог  ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 82 -85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Скасувати Рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2004р. по справі №11-556/03.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати Договір оренди №640 від 23.09.1999р. укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ «Лаванда+» (код ЄДРПОУ 16466209) діючим.

Вважати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди №640 від 23.09.1999р., яка має наступний зміст: «п.8.1. Договору оренди №640 від 23.09.1999р. викласти в наступній редакції:

цей договір діє з 23.09.1999р. до 23.09.2003р.»

Рішення підписане 15.05.08р.

Суддя                                                                                            Швед Е.Ю.