Постанова

від 17.01.2014 по справі 813/6726/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2014 року Справа № 813/6726/13-а 15 год. 05 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Демкович М.В.,

від відповідача Кельбас Р.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, -

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» (далі - позивач, ТзОВ «БК Добробут») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000221552 від 12.07.2013 року.

Щодо відповідача Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, у попередньому судовому засіданні 23.10.2013 року допущено заміну відповідача в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України з Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Пустомитіському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТзОВ «БК Добробут» за наслідками господарських операцій із приватним підприємством «Будівельні матеріали плюс ЛВ» (далі - ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»), товариством з обмеженою відповідальністю «Олекс» (далі - ТзОВ «Олекс»), приватним підприємством «Галичторг» (далі - ПП «Галичторг») є безпідставними. На думку позивача, аргументи, якими відповідач доводить безтоварність господарських операцій, зводяться лише до аналізу даних, які містить система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА, а також відомостей АС «Бест-звіт» та АС «Аудит» щодо контрагентів позивача. Зазначив, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, про не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між ТзОВ «БК Добробут» з вищезазначеними контрагентами, спростовуються первинною бухгалтерською документацією, долученою до матеріалів справи. Контролюючий орган, у результаті невірного трактування норм цивільного законодавства, самостійно дійшов висновку про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами. На думку позивача, контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та клопотанні за вх. № 42101 від 21.11.2013 року /а.с.101-102/, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи у попередньому судовому засіданні 09.10.2013 року /а.с.85-87/, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій між ТзОВ «БК Добробут» та його контрагентами. Зокрема, відзначив, що на формування податкового кредиту позивача вплинули його взаємовідносини із контрагентами: ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», ТзОВ «Олекс», ПП «Галичторг». За результатами перевірки позивача ТзОВ «БК Добробут», зазначив, що позивачем до перевірки було надано обмежений перелік копій документів на підтвердження взаємовідносини з контрагентами. З огляду на вищевикладене, контролюючий орган зазначає, що укладені правочини є нікчемними, і не породжують жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їхньою нікчемністю. Вважає, що операції між підприємствами реально не відбулися. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «БК Добробут» зареєстроване як юридична особа 19.05.2000 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради. Позивача взято на податковий облік 24.05.2000 року за № 18328 /а.с.175/.

ДПІ у Пустомитівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «БК Добробут» код ЄДРПОУ: 30993829 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість в лютому 2012 року по взаємовідносинах із ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» (ЄДРПОУ: 37741019); в березні 2012 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Олекс» (ЄДРПОУ: 13806394); в лютому 2012 року по взаємовідносинах із ПП «Галичторг» (ЄДРПОУ 36545438), про що складено відповідний акт № 741/1520/30993829 від 20.06.2013 року /а.с.12-28/.

Вищезазначеним актом встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за: лютий 2012 року на суму 13150,00 грн. по взаємовідносинах із ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»; за березень 2012 року - 6367,00 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ «Олекс»; за лютий 2012 року - 9967,00 грн. по взаємовідносинах із ПП «Галичторг», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ - 29484,00 грн., в т.ч. по періодах: за лютий 2012 року на суму 23117,00 грн.; за березень 2012 року - 6367,00 грн. /а.с.28/

За результатом встановлених порушень, на підставі акту перевірки від 20.06.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000221552 від 12.07.2013 року на суму 44226,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14742,00 грн.) /а.с.29/.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу про визначення грошового зобов'язання, позивач звернувся із означеним вище позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТзОВ «БК Добробут» з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», ТзОВ «Олекс», ПП «Галичторг».

Щодо податку на додану вартість, то відповідно до підп. 14.1.178 п. 14.1. ст.14 ПК України - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

На виконання вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Слід зазначити, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 85.4. ст. 85 ПК України).

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підп. 1.2 п. 1, підп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Згідно з підп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (підп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права.

Відповідно до вимог п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (п. 201.5. ст. 201 ПК України).

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Варто зазначити, що закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх економічному призначенню.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивачем 27.06.2000 року укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Львівського державного комерційного підприємства торгівлі «Товари повсякденного попиту», що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Широка, 63, яке підлягає продажу на аукціоні /а.с.30-33/. Також право власності на вищевказаний цілісний майновий комплекс за позивачем підтверджується реєстраційним посвідченням від 01.06.2001 року серії КММ № 010525 /а.с.34/.

20.06.2011 року позивачем до Інспекції державного архітектурно-будівельного у Львівській області подано Декларацію про початок виконання будівельних робіт (реконструкція з розширення існуючого магазину) /а.с.43-48/.

Відповідно до експертного звіту № 14-03504-11 від 09.12.2011 року за результатами розгляду проектної документації по робочому проекту «Реконструкція існуючого магазину на вул. Широкій, 63 А у м. Львові за рахунок прибудови та надбудови» рекомендується до затвердження в установленому порядку /а.с.35-36/.

Як ствердив представник позивача саме щодо реконструкції вищевказаної будівлі виникли господарські правовідносини, реальність яких належить встановити.

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «БК Добробут» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» необхідно зазначити наступне.

ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» зареєстроване як юридична особа 20.05.2011 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 37741019 /а.с.182-184/.

Як встановлено судом із матеріалів адміністративної справи між позивачем та його контрагентом 01.02.2012 року укладено усний договір на виконання робіт по реконструкції магазину по вул. Широкій, 63А у м. Львові.

На підтвердження господарських операцій з контрагентом ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», позивачем до матеріалів справи долучено наступні документи:

- картка рахунку: 6852: Контрагенти: «Будівельні матеріали плюс ЛВ» ПП /а.с.49/;

- податкова накладна № 7 від 13.02.2012 року на суму 78900,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13150,00 грн.) /а.с.50/;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за лютий 2012 року /а.с.51/;

- акт прийому-передачі матеріалів від позивача контрагентом ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» /а.с.52-54/;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року /а.с.55-61/;

- виписка по особовому рахунку позивача, де значиться контрагент ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з призначенням платежу оплата за роботи в сумі 78900,00 грн. згідно рах. № б/н від 13.02.2012 року (в т.ч. ПДВ 20% - 13150,00 грн.) /а.с.49/.

Оригінали вищезазначених документів надані для огляду у судовому засіданні.

Представник відповідача на спростування доводів представника позивача до матеріалів справи долучив акт Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 953/22-20/37741019 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», код ЄДРПОУ 37741019, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року» від 07.07.2012 року /а.с.150-165/. Згідно з висновками викладеними у акті перевірки ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», таке підприємство не могло здійснювати роботи у сфері будівництва будівель, оскільки у підприємства відсутнє власне майно за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського, технічного, робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного чи орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування, за рахунок відсутності можливостей фактичного здійснення операцій з урахуванням реального часу, оперативності проведення операцій залежно від місця знаходження майна контрагентів та місця виконання зобов'язань. Також, податковий орган у акті перевірки від 07.07.2012 року зробив висновок, що вищевказаний контрагент укладав цивільно-правові відносини та проводив транзитні операції, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Щодо покликань представника відповідача на відсутність ліцензії на здійснення вищевказаних робіт, то представник позивача ствердив, що підприємство має ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури серії АВ № 58720 від 01.07.2001 року, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено витяг із офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України (www.dabi.gov.ua) запиту до бази /а.с.106/. Відтак, представник позивача пояснив, що оскільки таке підприємство мало ліцензію на виконання вищевказаних робіт, було платником податку на додану вартість та вартість робіт була прийнятною позивач, то саме ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» було залучене до їх виконання.

Також представник відповідача ствердив, що ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» не могло виконувати роботи по реконструкції магазину, оскільки воно як підрядник не значиться у декларації про початок будівельних робіт як субпідрядник. Представник позивача щодо вищевказаного зазначив, що Декларація про початок будівельних робіт була подана до відповідного органу 20.06.2011 року, а спірні господарські відносини між позивачем та контрагентом по реконструкції будівлі виникли у лютому 2012 року, про що стверджується і у акті перевірки від 20.06.2013 року. Також ствердив, що в законодавстві України не існує жодної правової норми на обґрунтування обмеження права залучення субпідрядника на будь-якій стадії виконання робіт.

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «БК Добробут» та ПП «Галичторг», судом встановлено наступне.

ПП «Галичторг», як зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване 20.07.2009 року з присвоєнням ідентифікаційного коду: 36545438 /а.с.176-178/.

Представник позивача надав пояснення, що для виконання монтажних робіт по реконструкції магазину ТзОВ «БК Добробут», позивач на підставі усного договору закупив 13.02.2013 року по перерахунку арматуру різного діаметру на загальну суму 59800,00 грн.

На підтвердження господарських операцій з контрагентом ПП «Галичторг», позивачем до матеріалів справи долучено наступні документи:

- картка рахунку: 631: Контрагенти: «Галичторг» ПП за 01.08.2008 року - по 31.12.2012 року /а.с.62/;

- видаткова накладна № РН - 2-13001 від 13.02.2012 року виписана ПП «Галичторг» одержувачу ТзОВ «БК Добробут» на суму 59800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9966,00 грн.) /а.с.63/;

- податкова накладна № 23 від 13.02.2012 року на суму 59800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 966,00 грн.) /а.с.64/;

- банківська виписка по особовому рахунку позивача за 13.02.2012 року де контрагентом є ПП «Галичторг» з призначенням платежу: оплата за будматеріали в сумі 59800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 9966,67 грн.) /а.с.174/.

Оригінали вищезазначених документів пред'являлися для огляду у судовому засіданні.

Представник відповідача на спростування доводів до матеріалів справи долучив акт Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 954/22-4008/36545438 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Галичторг», ЄДРПОУ 36545438 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2011 року по 02.07.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2011 року по 02.07.2012 року» від 07.07.2012 року /а.с.128-140/. Таким актом встановлено нереальність господарських операцій між ПП «Галичторг» та його контрагентами, не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання чи здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Суд зважає на покликання представника відповідача щодо факту порушення кримінальної справи № 2162, в ході розслідування якої з'ясовано, що невстановлені особи в період з 2009 по 2011 роки, придбали у власність юридичну особу ПП «Галичторг», вказавши її директором із числа підставних осіб та без мети здійснення будь-якої фінансової діяльності, однак зазначає, що вироку, який набрав законної сили щодо вищевказаної кримінальної справи до матеріалів справи не долучено, а відтак, факт порушення кримінальної справи не може бути покладено в основу встановлення реальності чи нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ТзОВ «Олекс» , зареєстроване як юридична особа 16.12.1991 року із присвоєнням ідентифікаційного коду: 13806394 /а.с.179-181/.

Як зазначив представник позивача, для виконання інших будівельних робіт по реконструкції магазину по вул. Широка, 63 А у м. Львові закупило у ТзОВ «Олекс» по перерахунку кераміт, пісок та цемент на загальну суму 32800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6366,67 грн.)

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем до матеріалів справи долучено:

- картка розрахунку: 631: Контрагенти: «Олекс» ТзОВ: за 01.01.2008 року по 31.12.2012 року /а.с.65/;

- податкова накладна № 74 від 20.03.2012 року від 38200,00 грн. (в т.ч.6366,67 грн.) /а.с.66/;

- виписка з особового рахунку позивача за 20.03.2012 року де контрагентом є ТзОВ «Олекс» з призначенням платежу: оплата за в сумі 38200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 6366,67 грн.) /а.с.67,173/;

- видаткова накладна № РН-3-14029 на суму 38200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6366,67 грн.) /а.с.68/;

- підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту) /а.с.69-75/.

Оригінали вищезазначених документів пред'являлися для огляду у судовому засіданні.

Представник відповідача на спростування доводів до матеріалів справи долучив акт Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 1029/22-20/13806394 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Олекс» (ЄДРПОУ 13806394) з питань достовірності відображення в податкових деклараціях по податку на додану вартість показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за період 01.07.2009 року по 31.12.2012 року» від 18.09.2012 року /а.с.118-127/.

Таким актом в ході перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТзОВ «Олекс» господарських операцій через відсутність майна, персоналу та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; надання (відсутність на момент проведення перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкових зобов'язань з податку на додану вартість; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

На спростування тверджень відповідача, що у ТзОВ «БК Добробут» не було виробничих потужностей та відсутні товарно-транспортні накладні на посвідчення факту перевезення/транспортування товарів, одержаних від контрагентів, позивачу, представник клопотав про допит особи в якості свідка.

У судовому засіданні 17.01.2014 року в якості свідка допитаний ОСОБА_4 головний інженер ТзОВ «БК Добробут». Свідок ствердив, що товар від контрагентів отримував особисто на підставі довіреностей, а за товаром їздив сам або з водієм, оскільки ТзОВ «БК Добробут» орендує транспортний засіб ТАТА LPТ613/38 та транспортний засіб КАМАЗ 6520 (самоскид С). Також зазначив, що усі одержані матеріали від контрагентів використовувалися одразу у процесі реконструкції, або зберігалися на будмайданчику з метою їх якомога швидшого використання у процесі реконструкції. Після одержання товару, свідок пояснив, що передавав усю необхідну документацію в бухгалтерію для опрацювання.

Також свідок пояснив, що при виборі контрагентів насамперед підприємство керувалося по-перше наявністю свідоцтва платника податку на додану вартість, що було наявне у всіх контрагентів, та, по-друге, вартість послуг за товарно-матеріальні цінності/виконані роботи (надані послуги). На переконання свідка, необхідності в оформленні договорів на операції, що мали одноразовий характер, не було.

На підтвердження вищевказаного представником позивача до матеріалів справи долучені наступні документи:

- реєстр документів за лютий 2012 року /а.с.110/;

- реєстр документів за березень 2012 року /а.с.103/;

- довіреність № 16/1 від 20.03.2012 року на отримання товарів від ТзОВ «Олекс» /а.с.104/;

- довіреність № 6/1 від 13.12.2012 року на отримання товарів від ПП «Галичторг» /а.с.111/;

- довідка від 20.11.2013 року /а.с.105/;

- угода оперативної оренди/лізингу/ автомобіля від 10.12.2010 року /а.с.113/;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /а.с.114/;

- видаткова накладна № 6132 від 28.05.2008 року /а.с.115/;

- тимчасовий реєстраційний талон ДАО № 802253 /а.с.116/;

- угода оперативної оренди/лізингу/ автомобіля від 01.01.2011 року /а.с.117/.

Представник позивача, ствердив, що факт реальності господарських операцій та використання придбаних товарів між ТзОВ «БК Добробут» та ТзОВ «Олекс», ТзОВ «БК Добробут» та ПП «Галичторг» також підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 24.05.2013 року /а.с.37-42/

З акту перевірки судом встановлено, що ТзОВ «БК Добробут» від 20.06.2013 року позивачу до перевірки надавалися вище перелічені документи, крім виписок по контрагентах з особового рахунку позивача (такі долучені до матеріалів справи у судових засіданнях, з пред'явленням оригіналів - для огляду) на підтвердження господарських операцій з контрагентами. Представник позивача зазначив, що податковим органом не висловлено жодних застережень до таких.

Досліджуючи дані документи, судом встановлено, що покликання відповідача в акті перевірки від 20.06.2013 року на нереальність операцій позивача із ТзОВ «Олекс», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», ПП «Галичторг» фактично взята із актів перевірок цих товариств із їхніми контрагентами без врахування обставин їх складання, відтак, саме з урахуванням таких обставин відповідач дійшов висновку про нереальність наслідків внаслідок правочинів, що були укладені між позивачем та ТзОВ «Олекс», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», ПП «Галичторг» .

Судом взято до уваги і те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в Інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме такий контрагент. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року ( заява № 3991/03).

Позивач стверджує, що на момент укладення в усіх вищезазначених договорів, та реалізації господарських операцій, ТзОВ «Олекс», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», ПП «Галичторг» були зареєстрованими як суб'єкти господарювання та були платниками податку на додану вартість.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що доводи контролюючого органу на обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість щодо правовідносин позивача з контрагентами зводяться до суб'єктивного твердження про укладення договорів з контрагентами про людське око та з метою одержання податкової вигоди.

З огляду на викладене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є недостатньо обгрунтованими і не доводять правомірності нарахування сум грошового зобов'язання платнику податків з податку на додану вартість. Тому, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000221552 від 12.07.2013 року є обґрунтованими та слід задовольнити.

Суд, також, звертає увагу, що оскільки податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд, у випадку задоволення адміністративного позову, вправі прийняти постанову про визнання такого рішення протиправним.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000221552 від 12.07.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» (Львівська область, м. Пустомити, вул. Гайдамацька, 16; код ЄДРПОУ 30993829) судові витрати в сумі 442,26 грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.40 год. 22.01.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.