Постанова

від 03.07.2008 по справі 43/787-15/596-28/15б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/787-15/596-28/15б

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.07.2008                                                                                           № 43/787-15/596-28/15б

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Корнелюк М.П. – юрист, Федорчук А.С.- інспектор

 від відповідача - представник не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2008

 у справі № 43/787-15/596-28/15б (Копитова О.С.)

 за позовом                               Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва

 до                                                   Закрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Укргазгруп"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2008р. провадження у справі № 43/787-15/596-6-28/15-6 за заявою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання банкрутом закритого акціонерного товариства „Холдингова компанія „Укргазгруп"  припинено.                                                                       

Зобов'язано державного реєстратора за місцем знаходження боржника виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомості про порушення провадження по справі про банкрутство (про визнання боржника банкрутом) в зв'язку з припиненням провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва оскаржує її в апеляційному порядку з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи. Зокрема вказує, що боржник відсутній за місцем свого постійного знаходження. Крім того його грошові вимоги до боржника складають понад триста мінімальних заробітних плат. (В підтвердження своєї позиції кредитор подав відповідну довідку)-. Просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати місцевому суду для розгляду по суті на стадії підготовчого засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, колегія встановила наступне:

Закрите акціонерне товариство „Холдингова компанія „Укргазгруп" (надалі по тексту ЗАТ „Холдингова компанія „Укргазгруп") зареєстроване Московською районною у м. Києві державною адміністрацією 16.07.99 року, ідентифікаційний код 32207959.

Судом першої інстанції встановлено, що на день порушення провадження у справі про банкрутство за ЗАТ „Холдингова компанія „Укргазгруп" рахувалась заборгованість перед бюджетом в розмірі 138 322,08 грн., в тому числі 4 107,87 грн. - податкові зобов'язання з податку на прибуток, 80 983,94 грн. - штрафні санкції, 53 581,53 грн. - пеня. З зазначеними вимогами до боржника і звернувся ініціюючий кредитор -державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (надалі по тексту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ „Холдингова компанія „Укргазгруп" на підставі ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стала відсутність підприємства та його керівних органів за юридичною адресою.

Під час судового розгляду справи, в зв'язку з виявленням майна банкрута у вигляді дебіторської заборгованості вартість якого перевищує заборгованість перед кредиторами, ліквідатором подано клопотання про перехід до загальної процедури банкрутства, передбаченої Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду від 19.05.06 року судом здійснено перехід до загальної процедури банкрутства, передбаченої Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", припинено процедуру ліквідації боржника та введено процедуру розпорядження майном.          

Ознаки неплатоспроможності боржника визначені ч. З ст. 6 Закону України  „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зокрема встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні  вимоги  кредитора  (кредиторів) до боржника      складають не менш_трьохсот мінімальних заробітних плат, які не були задоволені  боржником   протягом трьох   місяців   після   встановленого  строку для   їх погашення , якщо інше не передбачене цим Законом.

Відповідно до абз. 5, 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Таким чином, слід погодитись з висновком місцевого суду про те, що ст. 1 зазначеного Закону визначено вичерпне коло зобов'язань які не включаються до складу грошових зобов'язань при подачі заяви про порушення справи про банкрутство. Має бути взяте до уваги тільки пряме зобов'язання боржника перед кредитором, тобто в даному випадку перед бюджетом. А воно на момент подання заяви до суду складало всього 4107,87грн., що значне менше 99600грн.(трьохсот мінімальних заробітних плат на час звернення ДПІ до суду про порушення справи про банкрутство).

Крім того слід зазначити, що згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

При цьому закон не визначає, які зобов'язання належить вважати податком і збором (обов'язковим платежем) та які саме суми мають враховуватись господарським судом під час порушення провадження у справи про банкрутство за такими вимогами.          

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, визначення податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників встановлює Закон України „Про систему оподаткування" (Преамбула).          

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України  мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.          

Частиною 2 ст.2 Закону України „Про систему оподаткування” визначено що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти  обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.          

Згідно зі ст. 13 Закону України „Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України „Про систему оподаткування", сплаті не підлягають.

З огляду на наведене місцевий суд цілком вірно зробив висновок, що закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф та інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Судом встановлено, що розмір безспірних вимог кредитора, без урахування сум недоїмки, пені та штрафу, як зазначалось вище, складають 4 107,87 грн., що є менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати. Таким чином відсутня одна з головних ознак неплатоспроможності боржника передбачених ч.3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і відповідно відсутні підстави для продовження загальної процедури банкрутства такого боржника.

На думку суду відсутність ознак неплатоспроможності боржника виключає обґрунтованість самого провадження по справі про банкрутство.

При цьому місцевий господарський суд, врахував і той факт, що податковим органом до складу вимог до боржника включені суми заборгованості визначені податковими повідомленнями - рішеннями від 14.08.02 року (1 740, 0 грн. - податок на прибуток, 1 467, 87 грн. - штрафні санкції).

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед

бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових

платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та

внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків

контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері

зовнішньоекономічної діяльності, та визначення процедури оскарження дій органів стягнення встановлюється Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування.          

Граничні строки стягнення податкового боргу встановлюються п. 15.2. ст.15 зазначеного закону.          

Відповідно до пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами"    у    разі    коли    податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Отже, граничним строком для стягнення заборгованості по податковим повідомленням - рішенням від 14.08.02 року сплинув 14.08.05 року. Заявник же звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство 16.09.05 року.

В даному випадку суд прийшов до висновку, що вимоги кредиторів які заявляються до боржника мають бути дійсними та не обтяжені спливом строку давності або строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Тобто докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку. Сплив же встановленого спеціальним законом строку для стягнення відповідних сум, на думку суду, позбавляє кредитора його права на задоволення грошових вимог в процедурі банкрутства.

Таким чином, керуючись приписами Законів України „Про державну податкову службу в Україні", „Про систему оподаткування", „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", враховуючи Рекомендації Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" місцевий суд цілком вірно припинив провадження у справі.

За таких обставин оскаржувана ухвала залишається без змін, а  апеляційна скарга без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1 ст.103, ст.ст.105,106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.04.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва без змін.

2.          Матеріали справи повернути до  Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.

 10.07.08 (відправлено)