Постанова

від 17.12.2013 по справі 804/13719/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. Справа № 804/13719/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. при секретарі за участю: від позивача від відповідача Рязанцева А.Ф Москаленко Ю.М.. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод № 3" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2013 року № 0003302203

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» звернулося до суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0003302203 від 08.10.2013р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 16.09.20013 р. по 20.09.2013р. працівники Дніпродзержинської ОДПІ провели позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Краяни» за період березень 2012 року та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації, за результатами якої було складено акт №592/70/04-03-22-03/34984708 від 25.09.2013р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Краяни». Перевіркою встановлено, зокрема, порушення: п.п.180.1ст.180, п.п. 185.1 ст.185,п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р.( зі змінами та доповненнями), в результаті чого віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 101283,43 грн. ПДВ по податковим накладним, які не є об'єктом оподаткування та не відповідають вимогам первинних документів, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 101283,43 грн. за березень 2012 року. З висновками щодо порушення вимог ПКУ ТОВ «Хлібзавод №3» не погоджується, з огляду на наступне: в зв'язку з фізично та морально застарілим обладнанням, для досягнення певних економічних показників, для росту продуктивності праці, для виробництва нових видів конкурентоспроможної продукції, розширення бази покупців та збільшення об'ємів продаж, у ТОВ «Хлібзавод №3» виникла необхідність в придбанні нового та більш економічного обладнання. На підставі вищеозначеного ТОВ «Хлібзавод №3» уклало з ТОВ «Краяни» контракт №150111 від 15.11.2011р., згідно умов якого ТОВ «Краяни» продає, а ТОВ «Хлібзавод№3» купує на умовах, визначених зазначеним контрактом, хлібопекарське обладнання, перелік та вартість якого узгоджено Додатком №2 до контракту. Технічні вимоги покупця щодо обладнання зазначено в Додатку 1 до контракту. Загальна вартість контракту складає 1 470 948,00 грн., в т ч. ПДВ - 245 158,00грн.

Факт дійсності угоди підтверджується наступними первинними документами: контрактом на придбання хлібопекарського обладнання за №150111 від 15.11.2011р. з додатками та технічним завданням до нього; прибутковою накладною № РН-014 від 26.03.12р. на отримання хлібопекарського обладнання, ТТН №5 від 26.03.13р.; актом прийому-передачі від 26.03.13р.; податковими накладними № 10 від 26.03.12р., №4 від 15.03.12р.,№3 від 02.03.12р.; сертифікатом відповідності на устаткування; платіжними дорученнями та іншими документами. Ці документи були дослідженні посадовими особами контролюючого органу під час перевірки.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що Податковим кодексом України, встановлений вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Крім того, усі господарські операції за перевірений період підтверджені відповідними первинними документами. Висновки відображені в акті перевірки були зроблені без наявності необхідних на це матеріалів, без з'ясування реальності здійснення господарської операції, не підтверджені необхідними доказами та є неправомірними.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. У вказаних запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив про нереальність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Краяни».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що керуючись п.п 78.1.1, 78.1.4, п. 78.1 ст. 78, п.п 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 13.09.2013 року № 299 виданого Дніпродзержинською ОДПІ та у зв'язку з отриманням від Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська листа від 05.08.2013 року № 3184/7/22-4 про проведення перевірки та акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 24.04.2013 року № 1851/22-4/21864584 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Краяни» (код ЄДРПОУ 21864584) щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Галан-Буд» (код ЄДРПОУ36094109) за січень 2012 року, ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37918557) за березень 2012 року, співробітниками податкового органу в період з 16.09.2013 року по 20.09.2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Краяни» ( код ЄДРПОУ 21864584) за період березень 2012 року та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації.

За результатами перевірки складено акт №592/70/04-03-22-03/34984708 від 25.09.2013р.

У ході перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.п. 180.1 ст.180, п.п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року ( зі змінами та доповненнями), віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 101283,43 грн. ПДВ по податковим накладним, які не є об'єктом оподаткування та не відповідають вимогам первинних документів, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 101283,43 грн. за березень 2012 року.

Отже, податковий орган доходить висновку, про відсутність поставок товарів та послуг, що свідчить про складання угод, в частині зазначених ланцюгів, без мети настання реальних наслідків, а тому ТОВ «Хлібзавод № 3» є кінцевим споживачем «сумнівного» податкового кредиту сформованого за рахунок ТОВ «Краяни». Також, перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, послуг не проводились, та як наслідок в ході перевірки не виявлено факту передачі товарів, послуг від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю.

На підставі вищевказаного акту перевірки, висновків та встановлених у ньому порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року за № 0003302203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151925,00 грн., з яких 101283,43 грн. за основним платежем та 50642,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступних підстав:

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, яка повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Хлібзавод №3» та ТОВ «Краяни» укладено контракт №150111 від 15.11.2011 року, за умовами якого ТОВ «Краяни» продає, а ТОВ «Хлібзавод №3» купує на умовах, визначених зазначеним контрактом, хлібопекарське обладнання, перелік та вартість якого узгоджено Додатком №2 до контракту. Технічні вимоги покупця щодо обладнання зазначено в Додатку 1 до контракту. Загальна вартість контракту складає 1 470 948,00 грн., в т.ч. ПДВ - 245 158,00грн.

На виконання умов договору ТОВ «Хлібзавод №3» отримано від ТОВ «Краяни» обладнання та податкові накладні на нього від 02.03.2012 року, 15.03.2012 року, та 26.03.2012 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за березень 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2012 року, що також не заперечується відповідачем.

Як встановлено в судовому засіданні, обладнання придбане у ТОВ «Краяни» використовувалося позивачем у своїй господарській діяльності для виробництва хлібобулочних виробів, що не спростовано представником відповідача у ході судового розгляду справи.

Факт дійсності угоди за вищевказаним контрактом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: контрактом на придбання хлібопекарського обладнання за №150111 від 15.11.2011 року з додатками та технічним завданням до нього, прибутковою накладною № РН-014 від 26.03.2012р. на отримання хлібопекарського обладнання, ТТН №5 від 26.03.2013 року, актом прийому-передачі від 26.03.2013р. та податковими накладними № 10 від 26.03.2012р., №4 від 15.03.2012р., №3 від 02.03.2012 року, а також копіями платіжних доручень про оплату позивачем за обладнання, у тому числі було сплачено і суми ПДВ.

Також, із наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що контрагент позивача мав право виписувати податкові накладні у 2012 році, оскільки був зареєстрований як платник ПДВ, що також не заперечується податковим органом.

Таким чином, зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Суд звертає увагу, що висновки податкового органу ґрунтуються на акті перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 24.04.2013 року № 1851/22-4/21864584 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Краяни» (код ЄДРПОУ 21864584) щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Галан-Буд» (код ЄДРПОУ36094109) за січень 2012 року, ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37918557) за березень 2012 року, яким встановлено неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутність за місцезнаходженням, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ПП «Галан-Буд за січень 2012 року, ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» за березень 2012 року та по операціях з продажу цих товарів(послуг) підприємствам - покупцям за січень, березень 2012 року, отже ТОВ «Краяни» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Однак, такі висновки органу державної податкової служби є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст.. 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, як вбачається зі змісту акту перевірки від 25.09.2013р., останній містить посилання на первинні бухгалтерські документи, які були досліджені податковим інспектором у ході перевірки, однак жодних порушень у їх оформленні чи будь-яких інших порушень, які б давали підстави для сумніву у дійсності угоди за вказаним контрактом зміст акту перевірки не містить, а в основу даного порушення позивача вимог податкового законодавства України покладено висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Краяни», які фактично є актами перевірок та містять висновки про наявність порушень, що суперечить нормам ст. 73 Податкового кодексу України та вищевказаного Порядку № 984.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Отже, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряє мий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження реальності здійснення своїх зобов'язань позивачем або його контрагентами.

У відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача - ТОВ «Краяни» не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також є безпідставними і посилання відповідача на не знаходження контрагента позивача за місцезнаходженням, відсутність у контрагентів необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодними нормами податкового законодавства України не передбачено, що не знаходження контрагентів за юридичною адресою може бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та ця обставина є підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного та перевіривши правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення згідно до вимог ч.3 ст.2 вказаного вище Кодексу, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір, то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2013 року № 0003302203- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області від 08 жовтня 2013 року № 0003302203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» (код ЄДРПОУ 34984708) сплачений платіжним дорученням №5036 від 14.10.2013р. судовий збір у розмірі 1519,25 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року

Суддя О.С. Луніна