Рішення

від 22.01.2014 по справі 910/23844/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23844/13 22.01.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» ДоПриватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» простягнення 18 126,48 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: від позивачаМакєєв В.М. від відповідача Лабик Р.Р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - Відповідач) про стягнення 18 126,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.11.2013 р.

23.12.2013 р. через канцелярію суду надійшов лист від МТСБУ №7/2-28/36242 від 19.12.2013 р. з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ по полісу №АЕ/2419605.

23.12.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю забезпечення його явки у судове засідання призначене на 25.12.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.12.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача,1 розгляд справи відкладено до 22.01.2014 р.

16.01.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечував в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Крім того, за змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вказував на необґрунтоване включення суми ПДВ в розмір заявленого до стягнення страхового відшкодування. Також відповідач відзначав, що оскільки позивачем не надано заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, правовстановлюючих документів на транспортний засіб, що не дає можливості встановити його власника, законність виплати позивачем страхового відшкодування, на думку відповідача, є сумнівною.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2012 р. між позивачем та ТОВ «Порше Лізинг Україна» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-0199-0157, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 5891 НН.

17.04.2013 р. о 21 годині 15 хвилин водій Конченко О.М., керуючи транспортним засобом автомобіль «Skoda», державний реєстраційний номер АА 9524 ЕТ, по бул. Шевченка, 19 в м. Києві, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, не врахував дорожню обстановку, не надав дорогу автомобілю «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 5891 НН яким керувала Садова О.Г. та який рухався у другій смузі руху, що призвело до зіткнення обох транспортних засобів та отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.05.2013 р. у справі №761/11389/13-п водія Конченко О.М. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно-рахунку №С300240785/СС00165216 від 19.04.2013 р., складеного ТОВ «Автосоюз», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 5891 НН, складає 18 785,74 грн.

Страховим актом №ДККА-26446 від 26.04.2013 р. пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 5891 НН, внаслідок ДТП, що сталося 17.04.2013 р. о 21 годині 15 хвилин по бул. Шевченка, 19 в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 18 126,48 грн.

На підставі страхового акту, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, у відповідності до розрахунків страхового відшкодування, перерахував на рахунок ТОВ «Автосоюз» (СТО) суму страхового відшкодування у розмірі 18 126,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7287 від 29.04.2013 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач зазначає, що до нього перейшло в межах суми 18 126,48 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Конченко О.М. у скоєнні ДТП, встановлена у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність Конченко О.М. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобілю «Skoda», державний реєстраційний номер АА 9524 ЕТ, застрахована - відповідачем згідно із полісом №АЕ/2419605.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність Конченко О.М. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобілю «Skoda», державний реєстраційний номер АА 9524 ЕТ застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АЕ/2419605, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002 року, вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Пунктом 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. N01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування» визначено, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

З огляду на зазначене, позивач отримав право вимоги потерпілої особи до страховика після виплати страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися з вимогою (претензією) виплатити страхове відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, а відтак твердження відповідача про зворотне є необгрутнованими.

Щодо посилань відповідача про не правомірне включення суми ПДВ до розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті у порядку регресу суд відзначає наступне.

Відповідно до п.196.1.3 п. 196.1 ст.196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг, оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації у м. Києві №7536/10/31-606 від 20.07.2011 р. при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим ПДВ не нараховується і окремим рядком не виділяється.

Враховуючи викладене, суд констатує, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкту чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. а) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківський установі, що обслуговує платника податку.

Таким чином, податкові зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку.

Із матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування позивач перерахував на рахунок ТОВ «Автосоюз» (СТО), що підтверджується платіжними дорученнями №7287 від 29.04.2013 р.

Відтак, враховуючи те, що страхове відшкодування позивачем було виплачено особі, що здійснює господарську діяльність з ремонту транспортних засобів, суд приходить до висновку виникнення податкових зобов'язань та правомірного врахування суми ПДВ до страхового відшкодування, що підлягає виплаті в порядку регресу.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи (рахунок-фактура №С300240785/СС00165216 від 19.04.2013 р. та ремонтна калькуляція С300240785 від 19.04.2013 р.) підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 5891 НН, внаслідок спірного ДТП становить 18 785,74 грн., а позивачем набуто право вимоги у розмірі 18 126,48 грн.

При цьому, калькуляція ремонтно-відновлювальних робіт С300240785 від 19.04.2013 р., складена на основі комп'ютерної програми «Audatex». Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеній на основі комп'ютерної програми «Audatex», не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп'ютерна програма «Audatex» рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Полісом №АЕ/2419605, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №АЕ/2419605 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 18 126,48 грн.

За змістом відзиву на позовну заяву, відповідач також заперечував в задоволенні позовних вимог, з підстав не надання позивачем заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування та правовстановлюючих документів на транспортний засіб, тобто відповідач заперечує правомірність виплати позивачем страхового відшкодування.

Проте суд відзначає, що набуття особою, яка відшкодувала шкоду потерпілому, права на отримання страхового відшкодування врегульовано як ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України "Про страхування", так і ст. 1191 Цивільного кодексу України. При цьому, норми останньої не пов'язують набуття такого права з діяльністю страховика, а тому право вимоги в порядку регресу переходить до будь-якої особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому.

Таким чином, враховуючи прийняття рішення позивачем про виплату страхового відшкодування та його сплату, підстави досліджувати правомірність здійсненої страховою компанією виплати відсутня, адже за змістом ст. 1191 Цивільного кодексу України при наявності доказів сплати коштів, наведене не вплине на правильність вирішення спору.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 18 126,48 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03151, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 54; код ЄДРПОУ 37514699) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування у розмірі 18 126 (вісімнадцять тисяч сто двадцять шість) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2014 р.