Постанова

від 04.09.2008 по справі 21/182-42/106

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/182-42/106

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.09.2008                                                                                           № 21/182-42/106

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача:           Дьяченко О.В. юрист

від відповідача:       Захорська О.Й. юрист

від третьої особи:    Атаманчук Д.І. юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробниче приватне підприємство "Манометр-енерго-сервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2008

 у справі № 21/182-42/106  

 за позовом                               Науково-виробниче приватне підприємство "Манометр-енерго-сервіс"

 до                                                   Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа відповідача           Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 260694,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Науково-виробниче приватне підприємство “Манометр-енерго-сервіс” звернулося до Господарського суду з позовом про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 260694,82 грн..

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 92-04 від 22 березня 2004 р. останній не оплатив одержану продукцію виробничо-технічного призначення, заборгувавши йому станом на 31 січня 2007 р. 230904,30 грн. З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 23100,75 грн., три проценти річних з простроченої суми 6689,77 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

В процесі розгляду справи позивач надав до Господарського суду міста Києва заяву № 187-юр від 17 квітня 2008 року, в якій  збільшив розмір позову в частині вимог про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, просив стягнути з відповідача на свою користь 93976,53 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 14755,60 грн. три процентів річних з простроченої суми, підтримав вимоги в іншій частині.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 21/182-42/106 від 27.02.2008 р. в позові  відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою,  просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення норм матеріального  права.

Ухвалою  від 25.06.2008 року поновлено Науково-виробничому приватному підприємству „Манометр-енерго-сервіс” строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи було призначено на 04.09.2008р.

В судовому засіданні 04.09.2008 року представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва у справі № 21/182-42/106 від 27.02.2008 р. скасувати з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва – без змін.

Представник третьої особи просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між Науково-виробничим приватним підприємством «Манометр-енерго-сервіс» та Дочірнім підприємством «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» укладено Договір №92/04 від 22.03.2004р. Відповідно до умов цього Договору позивач зобов»язався поставити відповідачеві продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язався  прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених у Договорі.

Згідно з п. 4.6., 4.7. Договору датою поставки вважається: при поставці продукції на умовах самовивозу - дата передачі продукції відповідачеві в місці поставки; при поставці продукції залізничним транспортом - дата прибуття продукції на станцію вантажоотримувача, що підтверджується датою штемпеля на залізничній накладній; при поставці продукції автотранспортом дата отримання продукції вантажоотримувачем, яка зазначається в акті про одержання продукції. У разі несвоєчасного надання позивачем документів, зазначених в п. 4.8., 4.9., цього Договору, датою поставки вважається дата підписання акту-прийому передачі продукції. Неподання вказаних документів вважається непоставкою.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві по накладним №2 від 13.01.2006р. на суму 117517,00 грн., №21 від 01.03.2006р. на суму  24184,87грн., №24 від 15.03.2006р. на суму 89 202,43 грн. продукцію на загальну суму 230 904,30 грн. Відповідач прийняв поставлену по вказаним накладним продукцію, що підтверджується Актами прийому-передачі від 13.01.2006р., від 01.01.2006р., від 15.03.2006р. та довіреностями серії ЯЛК №134132 від 13.01.2006р., серії ЯЛК №134363 від 22.02.2006р., серії ЯЛК №134517 від 14.03.2006р.

Пунктами 4.8., 4.9. Договору вказано перелік документів, які має надати відповідач при поставці продукції.

Згідно з п. 4.12. Договору перехід права власності на продукцію відбувається в момент підписання акту прийому-передачі продукції.

Отже, перехід права власності на поставлену позивачем продукцію відбувся в моменту підписання Актів прийому-передачі, а саме з 13.01.2006р., 01.01.2006р., 15.03.2006р.

Відповідно до п.2.2. Договору загальна вартість договору складає суму підписаних специфікацій.

Статтею 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків за продукцію, що поставляється згідно даного Договору.

Пунктом 3.1. встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.3. Договору поставка узгодженої, оплаченої відповідно до вимог п. 3.1. цього Договору партії продукції здійснюється позивачем протягом 20 днів з моменту надання рознарядки, якщо інший строк поставки не буде зазначений в специфікаціях.

Згідно пункту 3.2 договору умови оплати продукції зазначаються в специфікаціях.

Поставка позивачем продукції відповідачеві за Договором здійснювалась згідно Специфікацій №20 (Додаток до Договору №20) та 21 (Додаток до Договору №21), в яких зазначено, що оплата продукції проводиться по факту поставки.

Місцевим господарський суд пославшись на п. 3.5 договору згідно умов якого обов'язок по остаточному розрахунку з позивачем у відповідача настає після надходження коштів від третьої особи дійшов висновку, що оскільки третя особа не розрахувалась за поставлений товар, відтак строку оплати з позивачем за проданий товар не настав.

Матеріалами справи встановлено, що між відповідачем та третьою  особою було укладено договір № УГВ 2819/11-04/601-04 від 27.12.2004 року, відповідно до умов якого постачальник (відповідач-1) зобов'язався поставити  покупцю  матеріально-технічну продукцію, а покупець (третя особа) зобов'язався прийняти та оплатити  її на умовах передбачених в договорі.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційного суду пояснили, що вищезазначений договір діяв до 31.03.2007 року на підтвердження чого суду було надано додаткову угоду № 2 до договору № УГВ 2819/11-04/601-04 від 27.12.2004 року.

Також пунктом 3 додаткової угоди № 2 до договору № УГВ 2819/11-04/601-04 від 27.12.2004 року сторони домовились, що дана угода розповсюджує свою дію на поставки продукції здійснені у період з 01.07.2006 року по 29.12.2006 рік.

З наданих до матеріалів справи копій актів від 06.02.2006 року б/н; 29.12.2005р. б/н; від 03 лютого 2006 р. б/н вбачається , що спірна продукція фактично передана третій особі.

Проте, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що наявність заборгованості ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” перед ДП „Укрнафтогазкомплект” НАК „Нафтогаз України”, на якій  посилається останній, в даному випадку не звільняє його від обов'язку  виконувати свої зобов'язання за укладеним з Науково-виробничо приватним підприємством „Манометр-енерго-сервіс” договором № 92-04 продукції виробничо-технічного призначення від 22.03.2004 року, а ДП „Укрнафтогазкомплетк” НАК  „Нафтогаз України” не позбавлено можливості звернутися до суду із позовом у встановленому порядку про стягнення такої заборгованості із боржника (третьої особи).

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на п.3.5 договору від 22.03.2004р. відповідно до якого остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюється покупцем після поставки продукції  та підписання акту прийому - передачі продукції на протязі 3-х банківських днів, з дня надходження  коштів  від споживача продукції ДК „Укргазвидобування” НАК  „Нафтогаз України”.

З цього приводу  відповідач  посилався на те, що  момент оплати не настав, оскільки ДК „Укргазвидобування” НАК  „Нафтогаз України”  до даного часу  з ним не розрахувався. Також представник відповідача пояснив, що  вони не звертались з позовом до  суду до свого боржника ДК  „Укргазвидобування” НАК  „Нафтогаз України”.

Представник третьої особи посилається на те, що розрахуватись його підприємство не мало змоги, оскільки були відсутні вільні для цього кошти.

Проте, така позиція відповідача та третьої особи не сприймається судом з огляду на таке.

Пунктом 3.1 договору визначено, що  розрахунки за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування  грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 3.2 договору визначено, що умови оплати продукції  попередня оплата або оплата після поставки продукції зазначається у кожній специфікації (а.с. 13;14) на поставку продукції, у яких зазначено, що оплата повинна здійснюватись по факту поставки.

Зазначені специфікації підписані обома сторонами.

         Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду  приходить до висновку про те, що п.3.5 договору і п.3.1 та 3.2 договору протирічить один одному і  застосовує п.3.1 та п.3.2 договору, оскільки вони чітко конкретизують правовідносини сторін у даній справі стосовно оплати поставленої продукції.

         Не можуть з огляду на вищевикладене бути прийняті доводи  відповідача про те, що  позивач не надсилав на адресу відповідача рахунки на оплату. Крім того, до матеріалів справи долучена копія претензії з доказом її направлення відповідачеві.

           З урахуванням всіх взаємовідносин сторін у даній справі та суперечливості  пунктів  договору, суд застосовує домовленості позивача і відповідача щодо оплати продукції, які викладені у специфікаціях, та вважає, що умову „по факту поставки”, слід розуміти, так, що оплату відповідач повинен здійснити на наступний день після реальної передачі продукції. Суд приходить до такого  висновку тому, що  в договорі строки оплати рахуються в днях.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на умови договору № 92-04 від 22.03.2004 року, зокрема, колегія вважає помилковим висновки Господарського суду міста Києва щодо застосування ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав свого зобов»язання щодо оплати продукції, тому у нього перед позивачем виникла  заборгованість в сумі 230 904,30 грн.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судова колегія приходить до висновку що, підлягає до стягнення з відповідача сума основної заборгованості в розмірі 230 904,30 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З огляду на те, що судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем відповідно обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних - 14755,60 грн. та суму інфляційних витрат - 93976,53 грн. (розрахунки в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства „Манометр-енерго-сервіс” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від  22.04.2008 року  по справі №21/182-42/106 скасувати.

Прийняти нове рішення:

          Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» (04112, м. Київ, вул.. Гонти, 3-а, р/р 260033022693 в АК ЗАТ ПІБ м. Києва, МФО 300012, код ЄДРПОУ 30167066) на користь Науково-виробничого    приватного   підприємства «Манометр-енерго-сервіс» (61003, м. Харків, провулок Лізи Чайкіної, 17, п/р 26006847101780 в обл. філії АКБ «Укрсоцбанк» м. Харкова, МФО 351016, код ЄДРПОУ 31344090) 230904,30 грн. суму основного боргу; 14755,60 грн. суму 3% річних; 93976,53грн. суму інфляційних витрат; 2 606,95 грн. витрат по сплаті державного мита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 1698,18 грн.  державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Справу № 21/182-42/106 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді