Рішення від 12.08.2008 по справі 57/67-08

57/67-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2008 р.                                                            Справа № 57/67-08

вх. № 4499/5-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Різник А.О., довір. №1131/08 від 02 червня 2008 року  відповідача - Зінкевич Д.С., довір №б/н від 07 липня 2008 року

розглянувши справу за позовом ДП "Долмарт Україна", м. Київ  

до  ТОВ "Тібра", м. Харків  

про  стягнення 14971,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Дочірнє підприємство «Долмат Україна», м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібра», м. Харків, 14275,78 грн.  основного боргу, 696,19 грн. пені та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору D- 77 від 01 січня 2007 року неналежним чином виконав прийняті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня  2008 р. було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 липня 2008 р. о 10: 20

7 липня 2008 року відповідач надав через канцелярію господарського суду Харківської області клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням додаткових доказів.

Приймаючи до уваги принцип змагальності сторін та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року  розгляд справи  відкладено на 21 липня 2008 року о 10: 25

21 липня 2008 р. відповідач надав до суду клопотання, в якому просить суд долучити додаткові документи до матеріалів справи, у тому числі платіжні доручення № 93 від 10 червня 2008 року у сумі 382,86 грн., № 270 від 13 червня 2008 року у сумі 200,00 грн., № 325 від 08 липня 2008 року у сумі 300,00 грн., що свідчать про часткову оплату з боку відповідача основного боргу, вказані документи долучено до матеріалів справи.

17 липня 2008 року позивачем через канцелярію господарського суду були надані документи,  які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21 липня 2008 року оголошено перерву до 12 серпня 2008 року о 10:00

10 червня 2008 року відповідач  надав через канцелярію господарського суду клопотання, в якому зазначає, що борг визначає частково, оскільки решта боргу у сумі 5300,00 грн їм погашена, що підтверджується платіжними дорученнями № № 325 від 08 липня 2008 року та № 340 від 22 липня 2008 року, які додано до клопотання, решта сума боргу у сумі 882,86 грн. погашена раніше,  у зв'язку з чим просить суд відмовити в стягненні погашеної суми.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні 12 серпня 2008 року підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні позов визнав в частині несплаченої відповідачем суми заборгованості.

Сторони звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2007 року між Дочірнем підприємством «Долмат - Україна» , м. Київ (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю. «Тібра» , м. Харків (далі відповідач)  було укладено договір поставки D- 77 (далі договір), у відповідності до умов якого позивач приймає на себе зобов'язання поставити та передати у власність відповідача товар в асортименті, кількості та цінам, вказаних у накладних, які свідчать про передачу-прийом товару від продавця (позивача) покупцю (відповідачу),які є невід'ємними частинами договору, право власності на товар переходить від Поставщика  (позивача) до Покупця (відповідача) з моменту підписання уповноваженими представниками накладних, які фіксують момент передачі товару, а Покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар у відповідності до умов договору. Розділом 3 договору (п.п. 3.1, 3.2, 3.3)  передбачено, що загальна сума договору складає суму всіх накладних, ціни на товари, кількість та загальна сума товарів встановлюється окремо на кожну партію товару у відповідності з накладними, поставщик (позивач) поставляє товар на умовах відстрочки платежу тридцяти календарних днів з моменту поставки товару, покупець (відповідач) проводить оплату товару у гривні шляхом переводу суми на р/р покупця (позивача). Пунктом 6 договору сторонами було погоджено строк дії договору, а саме договір  є укладеним з 01 січня 2007 року та діє до 31 грудня 2009 року, в період дії умови договору можуть бути змінені тільки при умові письмової згоди обох сторін.

Додатком до договору сторонами було узгоджено перелік та дані осіб, яким надано право посвідчувати своєю підпису факт отримання товарно-матеріальних цінностей у відповідності з товарно-транспортними накладними.

На виконання умов договору поставки D- 77 від 01 січня 2008 року позивачем було поставлено відповідачу товар -  вино, шампанське та бренді виробництва Франції, Італії, Іспанії та Чилі на загальну суму 14275,78 грн.:

-          10 січня 2008 року позивачем була здійснена поставка алкогольних напоїв на загальну суму 6382,86 грн  з урахуванням ПДВ та акцизу на розвиток виноградарства, садівництва  та хмелеводства, що підтверджується видатковою накладною № Д-00103 від 10 січня 2008 року та отриманням товару уповноваженою особою  відповідача

-          22 січня 2008 року позивачем була здійснена поставка алкогольних напоїв на загальну суму 2630,23 грн  з урахуванням ПДВ та акцизу на розвиток виноградарства, садівництва  та хмелеводства, що підтверджується видатковою накладною № Д-00276 від 22 січня 2008 року та отриманням товару відповідачем

-          05 лютого 2008 року позивачем була здійснена поставка алкогольних напоїв на загальну суму 4212,50 грн  з урахуванням ПДВ та акцизу на розвиток виноградарства, садівництва  та хмелеводства, що підтверджується видатковою накладною № Д-00514 від 05 лютого 2008 року та отриманням товару відповідачем

-          21 лютого 2008 року  позивачем була здійснена поставка алкогольних напоїв на загальну суму 1050,19 грн  з урахуванням ПДВ та акцизу на розвиток виноградарства, садівництва  та хмелеводства, що підтверджується видатковою накладною № Д-00856 від 21 лютого 2008 року та отримання товару відповідачем

                    Пунктом 2.5 договору передбачено, що покупець (відповідач) приймає товар по відповідним накладним, при цьому покупець втрачає право апелювати к Поставщику (позивачу) відносно якості товару, після того, як сторонами зроблені підписи про прийом-передачу товару по накладній.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено уповноваженими представниками обох сторін, відповідачем було  отримано  товар уповноваженою особою, зауважень до якості товару  у відповідності до п.2.3.договору не було.

Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 114275, 78 грн., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Однак під час розгляду справи відповідачем було надано копії платіжних доручень, які підтверджують часткову сплату відповідачем боргу: № 93 від 10 червня 2008 року у сумі 382,86 грн., № 270 від 13 червня 2008 року у сумі 200,00 грн., № 325 від 08 липня 2008 року у сумі 300,00 грн.,№ 340 від 22 липня 2008 року у сумі 5000,00 грн., всього на загальну суму 5882,86 грн. У графі призначення платежу в цих платіжних дорученнях вказано, що оплата була здійснена на підставі накладних № Д -00103 від 10.01.2008 року у т.ч. ПДВ

Виходячи з вищевикладеного борг відповідача становить, 8392,92 грн., який він визнає, про що вказує у наданому до суду клопотанні.  відзиві на позовну заяву.

Як вбачається з пояснень обох сторін, інших договорів в усній чи письмовій формі, окрім договору поставки D - 77 від 01 січня 2008 року  та додатку до нього, між сторонами не укладалось.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу  України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що у призначених судових засіданнях представник відповідача проти позову не заперечував, визнавав те, що товар з боку відповідача був отриманий та вказував на те, що більше ніяких договорів, укладених з позивачем в усній чи письмовій формі не існує та поставка здійснювалась на виконання єдиного укладеного між сторонами договору поставки D- 77 від 01 січня 2008 року  та додатку до нього, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині  стягнення боргу  підлягає задоволенню частково у сумі 8392,92 грн., як така що є обґрунтованою, правомірною та визнаною відповідачем

В частині стягнення 5300,00 грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК, України, у зв'язку з оплатою відповідачем під час розгляду справи зазначеної суми боргу згідно платіжних доручень № 325 від 8 липня 2008 року у сумі 300,00 грн., № 340 від 22 липня 2008 року у сумі 5000,00 грн.

В частині стягнення 582,86 грн. боргу суд відмовляє в його задоволені, оскільки зазначена сума боргу згідно платіжних доручень № 93 від 10 червня 2008 року у сумі 382,86 грн., № 270 віл 13 червня 2008 року у сумі 200,00 грн. була сплачена відповідачем до подачі позивачем позову до господарського суду Харківської області.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 3.4 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості відповідно до накладної  за кожний день прострочення платежу. За прострочення оплати товару позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 20 березня 2008 року по 08 червня 2008 року у розмірі 696, 19 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В преамбулі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету всіх рівнів.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано  відповідачу пеню з 20 березня 2008 року по 08 червня 2008 року у сумі 696,19 грн. ( розрахунок пені перевірений судом з урахуванням вимог законодавства)

У відповідності до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193,198, 232343 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 44, 49, 69, п.1-1, 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра", м. Харків (61145, м. Харків, вул. Космічна, 24, код ЄДРПОУ 32336175, р/р № 2600330013454 у ВАТ «Ві Ей Бі Банк», МФО 350620) на користь Дочірнього підприємства «Тібра» (03067, м. Київ, вул. Лепсе,4 код ЄДРПОУ 19349691, р/р 26007012634001 філія ВАТ КБ «Надра» РУ, МФО 320564) 8392,92 грн. боргу, 696 грн. 19 коп. пені, 143,90  грн.  державного мита   та  113,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 5300,00 грн. боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК, України

В решті позову відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 18 серпня  2008 року.

Суддя