Рішення

від 23.01.2014 по справі 905/8787/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.2014 Справа № 905/8787/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Український науковий центр технічної екології», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Гарант», м. Донецьк

про стягнення 30869,63грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Денисенкр Н.В. - за довіреністю;

від відповідача: Задесенець А.А. - директор;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Приватним акціонерним товариством «Український науковий центр технічної екології», м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Гарант», м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 30869,63грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилаєвся на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №56 від 01.07.2012р., з урахуванням змін внесених додатковою угодою, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 30869,63грн.

Відповідач у судовому засідання позовні вимоги визнав у повному обсязі.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представників сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між приватним акціонерним товариством «Український науковий центр технічної екології» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік Гарант» 01 липня 2012р. був укладений договір оренди №56.

За умовами укладеного договору (п.1.1.-1.2.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне орендне користування об'єкт оренди: нежитлове приміщення в будівлі, яка розташована за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 25, загальною площею 68,9кв.м., для розміщення офісу Орендаря.

Відповідно до умов п.3.1. передача об'єкта оренди в користування Орендарю здійснюється з одночасним підписанням уповноваженими представниками Сторін відповідного Акту приймання-передачі Об'єкта оренди, який підтверджує факт передачі Об'єкта оренди.

Датою передачі Об'єкта оренди Орендарю є дата підписання Акту приймання-передачі в

порядку, встановленому п.3.1. цього договору. З моменту підписання Акту приймання-передачі, Орендар приймає на себе відповідальність за свої дії у відношенні Об'єкта оренди, які не суперечать діючому законодавству та Договору (п.3.3. Договору).

Строк оренди, згідно до п.2.3. Договору, встановлюється до 30.06.2013 року.

За приписами п.4.1. договору розмір орендної плати за місяць з 01.07.2012р. до 30.09.2012р. становить 5512,00грн. з урахуванням ПДВ; з 01.10.2012 року до 30.06.2013 року - 5856,50грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.4.2. Орендар зобов'язаний здійснювати перерахування сум орендної плати

наступним чином: за перший місяць оренди - протягом п'яти днів з дати Акту приймання-передачі Об'єкта оренди Орендарю (п.4.2.1.Договору); за наступні місяці - до 15-го числа кожного поточного місяця за поточний місяць (п.4.2.2. Договору); за останній місяць оренди - протягом п'яти днів з дати набрання сили Договором Орендар зобов'язаний перерахувати Орендодавцю передплату орендної плати у розмірі місячної орендної плати за останній місяць оренди, яка утримується Орендодавцем протягом усього строку дії цього Договору, як забезпечення виконання Орендарем зобов'язань по сплаті вартості ремонту та відновлення Об'єкту оренди (п.4.2.3 Договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що всі платежі за цим Договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування Орендарем грошових коштів в національній валюті України па поточний банківський рахунок Орендодавця.

Орендна плата нараховується та сплачується Орендарем Орендодавцю за кожний місяць починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі Об'єкту оренди Орендарю до дати підписання Акту приймання-передачі (повернення) Об'єкта оренди Орендодавцю, включаючи обидві такі дати (п.4.15 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та скріплення печатками та припиняється по закінченні строку оренди, а стосовно обов'язків, пов'язаних із розрахунками та передачею об'єкту оренди - після повного виконання(п.10.1. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 01.07.2012р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, а саме нежитлове приміщення по бул. Шевченко, 25, в м. Донецьку загальною площею 68,9кв.м.

Додатковою угодою від 01.05.2013р. сторонами були внесені зміни до договору оренди №56 від 01.07.2012р., а саме зменшена площа орендованого приміщення до 42,6кв.м., зменшена сума орендної плати до 3408,00грн. та встановлено строк договору оренди до 31.12.2013р. Частина нежитлового приміщення площею 26,3кв.м. була повернути Орендарем Орендодавцю за актом приймання-передачі від 30.04.2012р.

31 липня 2013р. Орендар повернув з оренди приміщення загальною площею 42,6кв.м. за актом приймання-передачі від 31.07.2013р.

У період з січня 2013р. по липень 2013р. між сторонами були складені та підписані акти надання послуг, які підтверджують, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з оренди приміщення, всього на загальну суму 33731,99грн. Акти підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

За твердження позивача надані у період з січня 2013р. по липень 2013р. послуги з оренди нежитлового приміщення відповідачем були оплачені частково в сумі 2862,36грн.

Між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором оренди №56 від 01.07.2012р. у розмірі 30869,63грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань та наявністю заборгованості позивачем на його адресу був надісланий лист №161/1 від 30.05.2013р. з вимогою негайно погасити заборгованість.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №56 від 01.07.2012р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 30869,63грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.2.2 договору, в якому передбачено, що орендна плата вноситься до 15 числа кожного поточного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна №56 від 01.07.2012р. належним чином не виконав, орендну плату за період з січня 2013р. по липень 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 30869,63грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того наявну заборгованість відповідач повністю підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків та визнав у судовому засіданні, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 30869,63грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Український науковий центр технічної екології», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Гарант», м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 30869,63грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Гарант» (83058, м. Донецьк, вул. Бессарабська, 21, п/р26007301703301 в ФАБ «Південний», м. Київ, МФО 320917, код ЄДРПОУ 35886620) на користь Приватного акціонерного товариства «Український науковий центр технічної екології» (83017, м. Донецьк, вул. Шевченко, 25, п/р 26006012946101 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 30034, код ЄДРПОУ 00190390) заборгованість в сумі 30869,63грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.01.2014р.

Суддя С.В. Тоцький