Рішення

від 21.01.2014 по справі 919/1432/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року справа № 919/1432/13 За позовом Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 03358357 (99011, м. Севастополь, вул. Павличенко, буд. 2)

до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя,

ідентифікаційний код 04055593 (99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, буд. 9)

про стягнення 32002,73 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (КП „Севтеплоенерго" СМР) - Чернова І.С., довіреність № 3-ю від 02.01.2014;

Відповідач (ЛРДА м. Севастополя) - Башук М.Г., довіреність № 5201/43/2.04 від 25.12.2013

Суть спору:

Комунальне підприємство „Севтеплоенерго" СМР звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення 58872,34 грн .

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов Договору купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку № 104/У від 01.11.2010 в частині належного та своєчасного внесення оплати за отриману теплову енергію за лютий 2012 року - квітень 2013 року.

Ухвалою від 13.12.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У судовому засіданні 21.01.2014 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що у зв'язку з виробничими оплатами у відповідача зменшилась сума заборгованості за договором, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 32002,73 грн, зокрема, 26972,95 грн - основного боргу, 3019,95 грн - пені, 2009,83 грн - 3% річних (вх. 686/14 від 21.01.2014).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, зміна предмета позову є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Ухвалою від 21.01.2014 провадження у справі, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 26869,61 грн. - припинено.

У порядку положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав заяву про визнання позовних вимог та просив вимоги позивача задовольнити в повному обсязі з урахуванням часткового погашення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.11.2010 між Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя (Покупець) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) був укладений договір № 104/У купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку (далі -Договір) (а.с.9-11), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати Покупцю теплову енергію до межі експлуатаційної відповідальності, балансової належності теплових мереж, своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1 Договору).

В розділі 2 Договору сторони домовились щодо визначення тарифів на теплову енергію, а саме, відповідно до п. 2.1 Договору був встановлений тариф за одиницю теплової енергії (з ПДВ):

1) централізоване опалення, вентиляція та гаряче водопостачання за наявності приладів обліку теплоносія для підприємств, організацій та установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів - 622,608 грн/Гкал.

2) централізоване опалення за відсутності приладів обліку теплоносія: для підприємств, організацій та установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджету при оплаті в опалювальний сезон - 14,532 грн/кв.м.

Також, в п. 2.2 Договору сторони зазначили, що тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені впродовж строку дії Договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засоби масової інформації.

Відповідно до пункту 3.1 облік споживання теплової енергії здійснюється вузлом обліку. Данні про прилади обліку теплової енергії вказуються у Додатку 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом пунктів 4.2, 4.4 Договору плата за теплову енергію за наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується за їх показниками відповідно до пунктів 10-13 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведенню» (надалі - Правила) на підставі двостороннього акту по показникам вузлу обліку. Відмова від підписання акта не звільняє покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку.

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до тарифів, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Відповідно до пункту 4.5 Договору за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми, що нарахована до сплати.

Покупець зобов'язаний: оплачувати теплову енергію у встановлені законом строки (п. 5.2.1), у випадку несвоєчасного внесення плати за отриману теплову енергію сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.2.10).

За змістом пункту 5.3.1 Договору продавець має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню у розмірі, встановленому законом та договором.

Пунктом 6.1 Договору передбачена відповідальність покупця, зокрема, у разі несвоєчасного внесення платежів за теплову енергію - шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Відповідно до пункту 10.1 Договір набирає сили з 26.08.2010 та діє по 31.12.2010.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору або необхідність перегляду договору (п.10.2).

Враховуючи означене, договір є діючим і на теперішній час.

Судом встановлено, що Продавець свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: здійснював постачання теплової енергії покупцю, своєчасно виставляв рахунки-фактури для оплати покупцем (арк.с. 18-25).

Натомість, відповідач умови Договору порушив, за отриману теплову енергію розраховувався не в повному обсязі та не своєчасно, в зв'язку з чим у нього перед позивачем (КП «Севтеплоенерго» СМР) утворився борг у розмірі 58872,34 грн. за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року.

У ході розгляду справи відповідачем було сплачено суму заборгованості за тепловою енергією, у зв'язку з чим, сума його заборгованості перед позивачем зменшилася до 26972,95 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року стало причиною для звернення позивача з вимогами про стягнення суми заборгованості у розмірі 26972,95 грн, пені за порушення строків виконання зобов'язання - 3019,95 грн, 3% річних - 2009,83 грн з урахуванням зменшення позовних вимог.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором №104/У від 01.11.2010 щодо оплати поставленої позивачем (КП «Севтеплоенерго» СМР) теплової енергії.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання", „Про житлово-комунальні послуги ", іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України ).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача перед позивачем (КП «Севтеплоенерго» СМР) утворилася заборгованість у розмірі 26972,95 грн.

Означена заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором №104/У від 01.11.2010 станом на 01.01.2014, який підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками сторін.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені розділом 4 Договору строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати за отриману теплову енергію не виконав, у судовому засіданні визнав суму заборгованості за Договором у повному обсязі.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26972,95 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 3019,95 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пунктах 4.5, 5.2.10, 6.1 (2) Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення від суми платежу .

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені (арк.с. 16), наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що здійснений розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 3019,95 грн .

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2009,83 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії, отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних (арк.с. 17), наданий позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2009,83 грн. також підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначив у заяві (вх. 693/14 від 21.01.2014).

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу 26972,95 грн., пеня - 3019,95 грн., 3% річних - 2009,83 грн, а всього 32002,73 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, ідентифікаційний код 04055593 (99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, буд. 9) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357 ) суму основного боргу 26972,95 грн., пеню - 3019,95 грн., 3% річних - 2009,83 грн, а всього 32002,73 грн . (тридцять дві тисячі дві грн. 73 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 січня 2014 року

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 23.01.2014