Ухвала

від 20.01.2014 по справі 0622/1872/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0622/1872/12 Головуючий у 1-й інст. Руденко З.Б.

Категорія 45 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання Ходаківської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи про визнання договору оренди землі недійсним, витребування земельної ділянки за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулась з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати договір оренди землі від 21.04.2009 року недійсним, витребувати та повернути самовільно зайняту земельну ділянку, площею 2,5693 га, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником земельної ділянки, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, на підставі акту серії ЖТ №039906 загальною площею, 2,5693 га кадастровий номер 1825281200:04:000:0014.

Вказана земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача згідно договору оренди землі, укладеного 21.04.2009 року від її імені з ПСП імені Цюрупи. Проте, даний договір вона або інша особа за її дорученням не підписувала.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ПСП ім. Цюрупи подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, позивачем порушені строки позовної давності. Судом неповно та не об'єктивно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано належної оцінки доказам по справі. Зокрема, апелянт зазначив, що почеркознавча експертиза проведена лише з врахуванням експериментальних зразків підпису ОСОБА_2, що є грубим порушення норм процесуального права. Крім того, судом не враховано те, що позивачка отримувала орендну плату за використання її земельної ділянки, а відтак знала про наявність договору оренди та не заперечувала щодо його укладення.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 039906 є власником земельної ділянки, площею 2,5693 га (кадастровий номер 1825281200:04:000:0014), яка розташована на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області та передана їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6).

Згідно з договором оренди землі від 21.04.2009 року та актом прийому-передачі, вищевказана земельна ділянка передана в оренду відповідачу строком на 5 років (а.с.5, 8). Договір зареєстровано 10.09.2009 року в Ружинському відділі Житомирської регіональної філії ДП „Центр ДЗК" за №040922100111.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно в натурі. Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України власник має право витребувати самовільно зайняту земельну ділянку.

З висновку судово-почеркознавчої експертизи №1/873 від 09.09.2013 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_2 в графі "Орендодавець" договору оренди землі від 21.04.2009 року, в графі "Передав" акту приймання-передачі земельної ділянки від 10.09.2009 року та в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 11.10.2008 року в графі "Орендодавець" виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.5, 8, 105-108).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір є недійсним, оскільки він підписаний не ОСОБА_2, а іншою особою, тому правильно задовольнив позов.

Доводи апелянта про те, що реально настали правові наслідки відповідно до умов договору, так як ПСП ім. Цюрупи користувалося земельною ділянкою, а ОСОБА_2 отримувала орендну плату, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки доведено відсутність волевиявлення позивачки на укладення договору оренди, та встановлено факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Також є безпідставними посилання апелянта на те, що судом при ухваленні рішення не були враховані строки позовної давності.

Як встановлено в судовому засіданні, примірник спірного договору позивач не отримувала, тому відповідно до 27.11.2009 року про порушення свого права не могла знати. Факт отримання орендної плати не може слугувати підставою застосування строків позовної давності, оскільки доказів того, що орендну плату по оспорюваному договору ОСОБА_2 отримала саме в період з 10.09.2009 року (часу державної реєстрації договору) по 26.11.2009 року відповідач не надав.

Крім того, встановлено, що до 04.06.2009 року відповідач орендував у позивачки вищевказану земельну ділянку по іншому договору оренди землі, укладеного між сторонами 06.12.2013 року і відповідно в 2009 році позивачці також виплачувалась орендна плата і по вказаному договору (а.с. 171-172).

Також не можна вважати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неповноти проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки вона була проведена відповідно до Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення таких судових експертиз. Крім того, як свідчать долучені до матеріалів справи ксерокопії свідоцтв, експерту ОСОБА_3 надано та підтверджено кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи (а.с. 112).

Колегія суддів вважає, що не може викликати сумнів в об'єктивності висновку експерта із тих підстав, що не були об'єктом дослідження вільні зразки підпису ОСОБА_2

Так, згідно Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (в редакції наказу Мінюсту України від 26.12.2012 року № 1950/5), вільні зразки почерку досліджуються експертом при їх наявності. По даній справі такі зразки почерку сторонами суду надані не були.

У той же час експерт ОСОБА_3, будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 КК України, в судовому засіданні підтвердив висновки експертизи і дав відповідні пояснення, обґрунтовуючи їх.

Таким чином, суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції по їх оцінці, а тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи відхилити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді