Постанова

від 20.01.2014 по справі 2а-11819/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2014 р. о 16:09 Справа №2а-11819/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представника позивача Петрова Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Державне підприємство радгосп-завод ім.1 Мая (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 05.10.2012 року №0000042201 та №0000052201.

Позов мотивовано тим, що висновки ДПІ в акті перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зроблені на підставі нічим не підтверджених допущень про нікчемність укладеного між позивачем та контрагентом договору.

Ухвалами суду від 21.11.2012 року суддею Алексєєвою Т.В. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 19.12.2012 року зупинено провадження у справі до 30.01.2013 року.

Ухвалою суду від 18.01.2013 року адміністративну справу прийнято до провадження суддею Цигановою Г.Ю., поновлено провадження у справі з 30.01.2012 року.

Ухвалою суду від 04.02.2013 року у справі призначено судову експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 09.12.2013 року провадження у справі поновлено з 20.01.2014 року.

Ухвалою суду від 20.01.2014 року відповідача Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію в АР Крим ДПС замінено на правонаступника - Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в АР Крим.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, надав письмові заперечення проти позову.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача у зв'язку з наявністю в матеріалах справи заперечень відповідача на позов (т. 1 а.с. 40-42).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 00413009; за організаційно-правовою формою являється державним підприємством; взятий на облік платника податків; в період, що перевірявся, був платником фіксованого податку та суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарське підприємство (т. 1 а.с. 9-10, 77, 79).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; розведення великої рогатої худоби; вирощування зернових та технічних культур; виробництво м'яса; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; розведення свиней (т. 1 а.с. 10).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс» код ЄДРПОУ 32468182 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.09.2012 року №1129/22-1/0413009 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 16-27).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року №2154-VI, ст. 11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V, Постанови від 23.03.2011 року №138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями» занижено суму частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, на суму 166574 грн., у тому числі: за 2010 рік на суму 80060,00 грн., у тому числі: 1квартал 2010 року у сумі 33617,00 грн., 1 півріччя 2010 року у сумі 29932,00 грн., 3 квартал 2010 року у сумі 10706,00 грн., за 2010 рік у сумі 5805,00 грн.; за 2011 рік на суму 86514,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року у сумі 0,00 грн., 1 півріччя 2011 року у сумі 66692,00 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 4387,00 грн., за 2011 рік у сумі 15435,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, який діяв в 2009 та 2010 роках, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), який діяв в 2010 та 2011 роках, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ та суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року на загальну суму 222098,00 грн., в тому числі: за березень 2010 року на суму 44822 грн., за квітень 2010 року на суму 9790 грн., за травень 2010 року на суму 24680 грн., за червень 2010 року на суму 5440 грн., за вересень 2010 року на суму 14274 грн., за жовтень 2010 року на суму 7740 грн., за травень 2011 року на суму 68022 грн., за червень 2011 року на суму 20900 грн., за липень 2011 року на суму 5850 грн., за жовтень 2011 року на суму 20580 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000052201 від 05.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 255393,50 грн. (у тому числі 222098,00 грн. за основним платежем та 33295,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0000042201 від 05.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, державних, казенних підприємств та їх об'єднань у розмірі 191542,50 грн. (у тому числі 166571,00 грн. за основним платежем та 24971,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 4, 5).

Причиною заниження частини чистого прибутку у 2010 році відповідач вказує завищення валових доходів за 2010 рік на 533730,00 грн. в результаті порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334; у 2011 році - завищення валових доходів за 2011 рік на 576760,00 грн. в результаті порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р., чинній на час спірних правовідносин) (далі - Закон №334).

Відповідач причиною заниження частини чистого прибутку вказує завищення валових доходів.

Суд звертає увагу на те, що показник валових доходів враховується виключно при визначені оподатковуваного прибутку за нормами Закону №334, якій діяв лише до 01.04.2011 року.

Відповідно до ст. 3 Закону №334 оподатковуваний прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

А отже завищення валових доходів не могло призвести до заниження оподатковуваного прибутку.

Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону №320 дія Закону №334 «Про оподаткування прибутку підприємств» зупинена для платників фіксованого сільськогосподарського податку, а відтак позивач не міг порушити норми Закону №334, оскільки дія цього закону на нього не розповсюджувалася.

Згідно з п. 307.1 ст. 307 Податкового кодексу України платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками податку на прибуток. А оскільки пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України регулює порядок підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, то й цю норму позивач не міг порушити.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 21 липня 2010 року №610 «Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, в тому числі державними унітарними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та підприємствами, обсяг чистого прибутку яких у поточному році становить більш як 50000 тис. грн., до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюються відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року №158 (далі - Порядок №158).

Зазначені відрахування здійснюються з урахуванням вимог статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», зокрема, державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків, а державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та підприємства, обсяг чистого прибутку яких у поточному році складає більше 50 000 тис. гривень, сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 30 відсотків.

Порядок сплати частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2010 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» визначено, що контроль за справлянням надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації 21010000 «Частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність» покладено на Державну податкову службу та Державну фінансову інспекцію за результатами ревізій та перевірок.

Згідно з пунктом 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 (далі - Порядок №138), частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державною бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 3 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розташованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Аналогічна позиція викладена в п. 1 Порядку №158, а саме зазначено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Суд також зазначає, що згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21 червня 1999 року №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за №397/3690, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Відповідно до п. 37 зазначеного Положення чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

А отже відображення позивачем в бухгалтерському обліку фіктивних - на думку відповідача, господарських операцій не зменшило розмір чистого прибутку позивача, оскільки придбання запасів не було визнано в бухгалтерському обліку витратами, а лише витрати зменшують розмір чистого прибутку.

У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000042201 від 05.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, державних, казенних підприємств та їх об'єднань у розмірі 191542,50 грн. (у тому числі 166571,00 грн. за основним платежем та 24971,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) винесено відповідачем з порушенням норм законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052201 від 05.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 255393,50 грн. (у тому числі 222098,00 грн. за основним платежем та 33295,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України порядок оподаткування податком на додану вартість було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) (далі - Закон №168).

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону № 168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені у розділі V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду". Починаючи з 01.01.2011 року згідно з п.199.1 ст.199 розділу V ПК України діє аналогічна норма: "У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях".

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Судом встановлено, що 23.03.2010 року між позивачем та КП «Альянс» було укладено договір купівлі-продажу №295 (т. 1 а.с. 175).

За датою виникнення податкових зобов'язань КП «Альянс» склало податкові накладні у 2010 році: №547 від 31.03.2010 року на суму 13440,00 грн., у тому числі ПДВ 2240,00 грн.; №545 від 26.03.2010 року на суму 255492,00 грн., у тому числі ПДВ 42582,00 грн.; №834 від 22.04.2010 року на суму 34578,00 грн., у тому числі ПДВ 5763,00 грн.; №833 від 15.04.2010 року на суму 8880,00 грн., у тому числі ПДВ 1480,00 грн.; №835 від 27.04.2010 року на суму 15282,00 грн., у тому числі ПДВ 2547,00 грн.; №3130 від 10.09.2010 року на суму 14274,00 грн., у тому числі ПДВ 14274,00 грн.; №3134 від 01.10.2010 року на суму 46440,00 грн., у тому числі ПДВ 7740,00 грн.; №1066 від 14.05.2010 року на суму 148080,00 грн., у тому числі ПДВ 24680,00 грн.; №1070 від 04.06.2010 року на суму 32640,00 грн., у тому числі ПДВ 5440,00 грн. (т. 1 а.с. 85-92);

У 2011 році: №1 від 20.07.2011 року на суму 35100,00 грн., у тому числі ПДВ 5850,00 грн., №21 від 03.10.2011 року на суму 123480,00 грн., у тому числі ПДВ 20580,00 грн.; №43 від 10.05.2011 року на суму 408132,00 грн., у тому числі ПДВ 68022,00 грн.; №1 від 16.06.2011 року на суму 125400,00 грн., у тому числі ПДВ 20900,00 грн.; (т. 1 а.с. 98, 99, 102).

Сума ПДВ у розмірі 106746,00 грн. була віднесена позивачем до податкового кредиту у 2010 році; у розмірі 115352,00 грн. - до податкового кредиту у 2011 році.

Досліджені під час розгляду справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

Особливості оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства було визначено статтею 8-1 Закону №168.

Так, відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону № 168 резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пункт 8-1.2 статті 8-1 Закону № 168 передбачає, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Аналогічні норми законодавства містяться і в Податковому кодексі України, зокрема пункт 209.1 статті 209 Податкового кодексу України передбачає, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Позивач у період, за який проводилась перевірка, перебував на спеціальному режимі оподаткування як сільськогосподарське підприємство та у встановленому законом порядку подавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена) з відміткою про спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Відтак, сума податку на додану вартість у розмірі 222098,00 грн. не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні позивача.

У зв'язку з вищезазначеним податкове повідомлення рішення №0000052201 від 05.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 255393,50 грн. (у тому числі 222098,00 грн. за основним платежем та 33295,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) винесено відповідачем з порушенням норм законодавства.

Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 05.10.2012 року №0000052201 та №0000042201 належить визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору, відповідно до платіжного доручення №13 від 16.11.2012 року (т. 1 а.с. 32), у розмірі 2117,70 грн. (Дві тисячі сто сімнадцять гривень сімдесят копійок).

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 73,60 грн. і витрачено на її проведення 185 годин (т. 2 а.с. 62).

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87, 92 КАС України з урахуванням вимог наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році» №239/5 від 07.02.2013 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2013 року за №239/22771.

Платіжними дорученнями №626 від 02.12.2013 року та №87 від 06.06.2013 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 17000,00 грн. (т. 2 а.с. 75, 76).

У той же час суд зазначає, що згідно калькуляції вартості роботи судового експерта 3384,00 грн. складають витрати на матеріально-технічне забезпечення та організацію проведення судової експертизи, компенсація яких не передбачена законодавством.

Отже, враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути компенсацію витрат позивача, пов'язаних з проведенням судової експертизи у розмірі 13616,00 грн. (Тринадцять тисяч шістсот шістнадцять гривень).

В судовому засіданні 20.01.2014 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 24.01.2014 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000042201 від 05.10.2012 року про збільшення Державному підприємству радгосп-завод ім. 1 Мая (ідентифікаційний код 00413009) суми грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, державних, казенних підприємств та їх об'єднань у розмірі 191542,50 грн. (у тому числі 166571,00 грн. за основним платежем та 24971,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000052201 від 05.10.2012 року про збільшення Державному підприємству радгосп-завод ім. 1 Мая (ідентифікаційний код 00413009) суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 255393,50 грн. (у тому числі 222098,00 грн. за основним платежем та 33295,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

4.Стягнути на користь Державного підприємства радгосп-завод ім. 1 Мая (ідентифікаційний код 00413009) судовий збір у розмірі 2117,70 грн. (Дві тисячі сто сімнадцять гривень сімдесят копійок) з Державного бюджету України.

5. Стягнути на користь Державного підприємства радгосп-завод ім. 1 Мая (ідентифікаційний код 00413009) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 13616,00 грн. (Тринадцять тисяч шістсот шістнадцять гривень) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.