Рішення

від 21.01.2014 по справі 909/1264/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р. Справа № 909/1264/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Федорук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Агро-ТЕК",

вул. Малишка, 12 кв. 40, м. Тернопіль, 46011;

адреса для листування: вул. Просвіти, 15/65, м.Тернопіль, 46000,

до відповідача: Фермерського господарства "Прометей",

с. Перерів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78268,

про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору №179 від 15.09.2011р., а саме: 100 040,00грн. - основного боргу, 29 697,50грн. - штрафу, 2 556,16грн. - річних, 12 099,79грн. - пені та 7 200,00грн. - витрат за надання правової допомоги,

за участю представників сторін:

від позивача: Панченко А.В. - представник (довіреність №680 від 02.01.14);

Горох А.Д. - директор (наказ №1 "К" від 10.10.03);

від відповідача: Книшук О.В. - керівник, (витяг з ЄДРЮОФОП №210181 станом на 27.11.2013р., паспорт серія СЕ №565966 виданий Коломийським МВ УМВС України в Івано-Франківській області від 06.05.2011р.),

встановив: позивач Приватне підприємство "Агро-ТЕК" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Фермерського господарства "Прометей" заборгованості за неналежне виконання умов договору №179 від 15.09.2011р. в сумі 144 403,45грн., з яких: 100 040,00грн. - основного боргу, 29 697,50грн. - штрафу, 2 556,16грн. річних, 12 099,79грн. - пені та 7 200,00грн. - витрат за надання правової допомоги.

Позивач 13.11.13 надав суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Крім того, 28.11.13 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 29 697,50грн. - штрафу, 3 018,71грн. - річних, 11 646,93грн. - пені та 7 200,00грн. - витрат за надання правової допомоги. Виходячи із змісту уточнення до позовної заяви, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює "уточнення" позовних вимог, як зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що за своєю правовою природою уточнення до позовної заяви є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Аналогічна позиція міститься в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір.

В засіданні суду 28.11.13 оголошувалась перерва до 12.12.13.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав викладених в заяві про уточнення позовних вимог б/н від 26.11.13 (вх.№18739/13 від 28.11.13), просить суд стягнути з відповідача 29 697,50грн. - штрафу, 3 018,71грн. - річних, 11 646,93грн. - пені, 7 200,00грн. - витрат за надання правової допомоги, а провадження в частині стягнення 100 040,00грн. - основного боргу припинити в зв'язку із сплатою.

Представник відповідача проти стягнення 29 697,50грн. - штрафу, 3 018,71грн. - річних, 11 646,93грн. - пені та 7 200,00грн. - витрат за надання правової допомоги заперечує з підстав викладених у відзиві на позов №708 від 27.11.13 (вх.№18745/13 від 28.11.13). Крім того, просить суд зменшити розмір санкцій, оскільки їх розмір надмірно великий, а фінансовий стан господарства не є належним.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "Агро-ТЕК" та Фермерським господарством "Прометей" укладено договір №211 від 03.08.12.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору позивач (постачальник) передав у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач (покупець) прийняв переданий йому товар на умовах передбачених договором.

Предмет договору сторонами зазначено в п.п.1,2, 1.3 договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача комбікормову продукцію на суму 6 000,00грн ., що підтверджується накладною №5762 від 03.01.13.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що сторони домовились, що в разі поставки постачальником партії товару без здійснення покупцем попередньої оплати, повна оплата такої партії товару здійснюється покупцем в термін до 10 календарних днів від дати поставки партії товару (в даному випадку до 14.01.13).

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що відповідач в порушення умов договору оплатив за отриману продукцію 21.08.13.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, покупець (відповідач) на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 20% річних від простроченої суми за весь термін прострочення (п.6.1 договору).

Позивач нарахував відповідачу 545,75грн. 20% річних (за період з 08.03.13 по 20.08.13).

Між Приватним підприємством "Агро-ТЕК" та Фермерським господарством "Прометей" укладено договір №179 від 15.09.11.

Відповідно до умов п.1.1 зазначеного вище договору, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) , а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити вартість переданого йому товару згідно накладних, в яких конкретизується асортимент та ціни товару.

Предмет договору сторонами вказано в п.п.1.2, 1.3 договору.

Представник позивача в засіданні суду вказав, що передав відповідачу у власність комбікормову продукцію на суму 118 790,00грн. Даний факт підтверджується накладними, які знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви, а саме:

-№5790 від 23.01.13 на суму 28 730,00грн.;

- №5827 від 15.02.13 на суму 7 910,00грн.;

- №5830 від 18.02.13 на суму 37 200,00грн.;

- №5883 від 22.03.12 на суму 44 950,00грн.;

- №5720 від 07.12.12 на суму 22 150,00грн.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що сторони домовились, що в разі поставки постачальником (позивачем) партії товару без здійснення покупцем (відповідачем) попередньої оплати, оплата такої партії товару здійснюється покупцем (відповідачем) в термін до 5-ти банківських днів від дати поставки партії товару.

Відповідач за переданий товар перерахував на рахунок позивача 67 000,00грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться у матеріалах справи. Тобто, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання згідно договору, а саме в частині повної та своєчасної оплати за товар.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих.№628 від 03.06.13) про оплату боргу в розмірі 137 040,00грн.

Відповідач відповіді не надав, однак частково погасив борг: 17.07.13- 10 000,00грн. та 21.08.13 - 10 000,00грн. (всього 20 000,00грн.).

11.10.13 позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.№669) та просить негайного погашення боргу в розмірі 117 040,00грн.

Відповідач відповіді не надав, однак частково погасив борг: 14.10.13 - 10 000,00грн. та 22.10.13 - 7 000,00грн. (всього 17 000,00грн.).

Представник позивача зазначив, що станом на день звернення позивача до суду основний борг відповідача становить 100 040,00грн .

Згідно п.5.4 договору, невиконання покупцем (відповідачем) зобов'язань по розрахунках за отриману продукцію на протязі 30 календарних днів з моменту її отримання (дати поставки), надає постачальнику (позивачу) право застосовувати до покупця (відповідача) фінансові та штрафні санкції, передбачені умовами цього договору.

На умовах п.5.4 цього договору, а також у випадку незадоволення вимог претензії у визначений діючим законодавством України термін, постачальник (позивач) отримує право застосувати до покупця (відповідача) штрафні санкції в розмірі 25 % від суми основного боргу на момент закінчення однієї з цих дат (п.6.4 договору).

Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 29 697,50грн. Розрахунок знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п.6.1 договору, у випадку несвоєчасної оплати партії товару згідно п.5.2 договору, покупець (відповідач) сплачує пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день затримки оплати.

Позивач нарахував відповідачу пеню, що становить 11 646,93грн.

За прострочення грошового зобов'язання позивач відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3 018,71грн. річних.

Крім того, в засіданні суду позивач зазначив, що станом на 01.01.13 у відповідача перед позивачем вже існував борг в сумі 42 250,00грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків №662 (за період з 01.01.12 по 31.12.12), який наявний в матеріалах справи.

Позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 100 040,00грн. основного боргу, оскільки відповідачем дана сума погашена, що підтверджується банківськими виписками від 05.11.13, 13.11.13, 14.11.13 та стягнути з відповідача 44 363,14грн. заборгованості із них: 29 697,50грн. штрафу, 11 646,93грн. пені, 3 018,71грн. річних, 7 200,00грн. витрат на правову допомогу.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічна норма закріплена і в ст.265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач в супереч умовам договору не оплатив в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 100 040,00грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи містять докази сплати відповідачем основного боргу в розмірі 100 040,00грн (банківські виписки). Представник позивача даний факт підтвердив.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору, в частині оплати товару в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 100 040,00грн. Позивач згідно п.5.4 та п.6.4 договору №179 від 15.09.11 нарахував відповідачу штраф у розмірі 25% від суми основного боргу. Судом встановлено, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 29 697,50грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За несвоєчасну оплату за товар позивач на підставі п.6.1 правомірно нарахував відповідачу, згідно договору №179 від 15.09.11, пеню, що становить 11 646,93грн .

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку річних (за встановленим позивачем періоду). Позивач правомірно нарахував відповідачу річні , за кожним договором окремо. Обґрунтований розмір річних, з врахуванням поданого позивачем уточненого розрахунку та перевіреного судом, становитиме 3 018,71грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати вартості переданого товару. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив.

З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів оплати вартості переданого товару, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростував.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову : в частині стягнення з відповідача 29 697,50грн. штрафу, 11 646,93грн. пені, 3 018,71грн. річних - позов задоволити, а провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 100 040,00грн. - припинити.

Враховуючи той факт, що відповідачем після звернення позивача до суду сплачено основний борг в розмірі 100 040,00грн., провадження в частині стягнення даного боргу слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Суд роз'яснив присутнім в засіданні суду представникам сторін, що у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З'ясувавши всі обставини на яких ґрунтується клопотання про зменшення розміру неустойки, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що відповідачем не вказано обґрунтованих та документально підтверджених підстав для зменшення розміру неустойки, як цього вимагають приписи ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 3, від 17 жовтня 2012 року N 10, від 16 січня 2013 року N 2, від 16 січня 2013 року N 3, від 21 лютого 2013 року N 7) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Судом об'єктивно оцінено чи даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу та причини неналежного виконання зобов'язання. За таких обставин, суд не вбачає аргументованих підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки не вбачає в доводах заявника, якими останній обґрунтовував необхідність зменшення стягуваних з відповідача штрафних санкцій, винятковості випадку, що зумовило б зменшення штрафних санкцій, адже складний фінансовий стан, обвал цін на сільськогосподарську продукцію у 2013 році та заборгованість інших організацій перед господарством, на які посилається відповідач не є винятковим випадком в контексті ст. 83 ГПК України. За таких обставин, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем підстав для зменшення штрафних санкцій.

Більше того, ст.218 ГК України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ті обставини, що сільське господарство має свою специфіку, обвал цін на сільськогосподарську продукцію в 2013 році, заборгованість перед господарством, інша дебіторська заборгованість, не впливають на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та відповідно не виключають його вини у виникненні заборгованості.

Таким чином, невиконання контрагентами боржника своїх зобов'язань є звичайним комерційним ризиком, істотною складовою самого поняття підприємництва. Так, відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2011 № 47/523).

Що стосується вимоги про стягнення витрат за надання правової допомоги суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7 200,00грн. Зазначену вимогу позивача суд вважає за правильне задоволити та виходить з наступного.

05.08.13 між Панченко А.В. (адвокатом), який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №3674/10 від 22.05.08, з одного боку і Приватним підприємством "Агро-Тек" (клієнтом), з іншого боку уклали договір про надання правової допомоги. Крім того, до матеріалів справи додано акт №1 здачі-приймання наданої правової допомоги від 30.10.13, видатковий касовий ордер №32578103 від 30.10.13 на оплату наданої правової допомоги згідно на суму 7 200,00грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що розмір відшкодування витрат за надання правової допомоги співвідноситься з розміром суми, що підлягає до стягнення. Витрати на оплату послуг адвоката підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню підлягають витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 7 200,00грн.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Крім того, судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви до господарського суду Івано - Франківської області сплачено 3 032,07грн. судового збору. Тобто, судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж встановлено законом. Згідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої вказаної вище статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. З огляду на викладене, суд вважає за правильне повернути позивачу з Державного бюджету зайво переплачений судовий збір в розмірі 144,01грн.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11,202,509,525,526,530,549,610,611,625,628,629,655,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,218,230,265 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про судовий збір", Законом України "Про адвокатуру", ст.ст.33,44,48,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Агро-ТЕК" до відповідача Фермерського господарства "Прометей" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору №179 від 15.09.2011р., а саме: 100 040,00грн. - основного боргу, 29 697,50грн. - штрафу, 3 018,71грн. - річних, 11 646,93грн. - пені та 7 200,00грн. - витрат за надання правової допомоги - задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Прометей", с. Перерів, Коломийський район, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 30344875) на користь Приватного підприємства "Агро-ТЕК", вул. Малишка, 12 кв. 40, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 32578103, р/р2600801668007, МФО 338879 в ТФ АТ "Укрексімбанк") 29 697,50грн. (двадцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто сім грн. 50коп.) штрафу, 3 018,71грн . (три тисячі вісімнадцять грн. 71коп.) річних, 11 646,93грн. (одинадцять тисяч шістсот сорок шість грн. 93коп.) пені, 7 200,00грн . (сім тисяч двісті грн. 00коп.) витрат за надання правової допомоги, 2 888,06грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 06грн.) судового збору.

Видати наказ.

Провадження в частині стягнення з відповідача 100 040,00грн. основного боргу - припинити.

Повернути з Державного бюджету України сплачений позивачем, Приватним підприємством "Агро-ТЕК", вул. Малишка, 12 кв. 40, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 32578103) судовий збір в сумі 144,01грн. (сто сорок чотири грн. 01коп.), згідно платіжного доручення №5475 від 30.10.13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.14.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 24.01.14