Постанова

від 10.09.2008 по справі ас-60/33-08 (н.р. ас-54/234-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-60/33-08 (н.р. АС-54/234-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" вересня 2008 р.  13:20              Справа № АС-60/33-08 (н.

вх. № 5979/1-60 (н.р. 9280/1-54)

Суддя господарського суду Харківської області Чистякова І.О.

за участю секретаря судового засідання Кисильова К.В.

представників сторін :

прокурора - Золочевського С.О. - посвідчення № 44 від 24.04.2008 року

позивача - Яценко О.П. за довіреністю № 06ю-65/1034 від 06.05.2008 року

відповідача - не з`явився

по справі за позовом  Прокурора Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів, м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр радіотехнічних систем Академії наук прикладної радіоелектроніки", м. Харків  

про стягнення 17640,91 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району м.Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі  Харківського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів (позивач)  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр радіотехнічних систем Академії наук прикладної радіоелектроніки" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 17640,91 грн. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було працевлаштовано 2 інваліди, тобто відповідачем не виконаний норматив по 1 робочему місцю. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві  суму у розмірі  17640,91 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.   

Постановою  господарського суду Харківської області від 22.08.2006 року по справі № АС-54/234-06 (суддя Хачатрян В.С.) у позові відмовлено повністю.

Прокурор Червонозаводського району м.Харкова та Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, непогодившись з вищезазначеною постановою подали апеляційні скарги до Харківського апеляційного господарського суду на постанову господарського суду Харківської області від 22.08.2006 року по справі № АС-54/234-06.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року по справі № АС-54/234-06 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову  господарського суду Харківської області від 22.08.2006 року по справі № АС-54/234-06 залишено без змін.

22.11.2006 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Харківського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Харківської області від 22.08.2006 року по справі № АС-54/234-06  та  ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року по справі № АС-54/234-06.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2008 року касаційну скаргу Харківського обласного віддідення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково, постанову господарського суду Харківської області від 22.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2008 року було призначено судовий  розгляд справи № АС-60/33-08 (н.р. АС-54/234-06) на 20 серпня 2008 року о 16:00.

20.08.2008 року в судовому засіданні було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розгляд справи відкладено на 10.09.2008 р. о 12.30 год., про що постановлено ухвалу, яка занесена до журналу судового засідання.

Відповідач у судове засідання 10.09.2008 року не з`явився, але через канцелярію суду надав заяву, в якій заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання за станом здоров`я. Суд, розглянувши дане клопотання у судовому засіданні, відмовив у його задоволенні як безпідставному, про що постановив ухвалу, яку занесено до журналу судового засідання.

Прокурор та позивач у судовому засіданні підтримали позов в повному обсязі та наполягали на його задоволенні.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву (вх.№23717 від 07.08.2006 р.) заперечує проти позовних вимог, у зв`язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці. Підприємство (відповідач) займається, у відповідності з ліцензіями АА № 395958, АБ № 108259 та спеціальним дозволом № ХАЗ -2002-027 Служби Безпеки України, розробкою, виготовленням та продажем спеціальних технічних засобів для негласного отримання інформації з каналів зв`язку, інших засобів негласного отримання інформації. Підприємство відповідача не є підприємством зі звичайними умовами праці. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону праці" забороняється укладати трудовий договір з громадянами, яким за медичним висновком протипоказана пропонована робота за станом здоров`я. Згідно Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875 підприємство , установи, організації, які використовують працю інвалідів, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством. Таким чином, підприємство відповідача не може створити робочі місця для працевлаштування інвалідів. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, такий обов`язок згідно ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські организації інвалідів. Відповідно до п.п.6 п.4  Постанови КМУ від 26.09.2002р. № 1434 "Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів" обов`язком Фонду є сприяння створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів. Згідно зі звітом за формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів кількість працюючих інвалідів на підприємстві відповідача складала 2 інваліда. Таким чином, підприємством відповідача вжито всіх передбачених чинном законодавсвом заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів. Листом (вх. 15334 від 22.08.2006р.) відповідач надав докази того, що на підприємстві працюють 2 інваліди.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не доведено поважність причин не прибуття у судове засідання, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши прокурора та представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення "Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 92 від 18.07.1991 р.

Статтею  19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для   підприємств   (об'єднань),   установ і організацій  незалежно  від  форми  власності і   господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної чисельності   працюючих,   а   якщо  працює  від  8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.  

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону  за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 66 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звітах за 2005 р. форма №10-ПІ, середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників на підприємстві становить 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується матеріалами справи, а саме наказами про прийняття на роботу осіб-інвалідів, що працюють на підприємстві.

Отже, відповідачем не було виконано норматив 3 робочих місця для інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3 –ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості. Як вбачається з наданих відповідачем звітів по формі 3-ПН у 2005 р. підприємство не мало вільних  робочих місць на підприємстві, оскільки у звітах зазначено "вакантних місць не має".

Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів „ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не приймались заходи щодо працевлаштування інвалідів у належній кількості у 2005 році, відповідач не повідомляв органи працевлаштування про необхідну кількість інвалідів для їх працевлаштування на підприємстві. Крім того, суд зазначає, що певні органи можуть направити інваліда для працевлаштування лише при наявності інформації про те, що дане підприємство має вакансії для працевлаштування інвалідів, однак відповідачем така інформація не подавалась.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб"єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб"єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.

Однак відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 р., тис.грн., з одним десятковим знаком становить 1164,3 грн., при середньообліковій чисельності штатних працівників 66 чол., отже середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2005 р. становить 17641,44 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за 1 незайняте інвалідом робоче місце у 2005 році згідно з вимогами ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" складає 17641,44 грн., а кількість не зайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів 1 місця, тому залишкова сума заборгованості складає 17641,44 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги документально та нормативно обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 218, 238, 250 Господарського кодексу України, статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 163 , ч. 3 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр радіотехнічних систем Академії наук прикладної радіоелектроніки" (61050, м. Харків, пл. Повстання,7/8, р/р 260072015788 в АКРБ "Регіонбанк", МФО 351254, код 23466853) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, Держпром, 1 під"їзд, 1 поверх, кім. 16, р/р 31212230600003 відділення Держказначейства у Дзержинському районі м. Харкова, МФО 851011 в Управлінні Державного казначейства в Харківській області, код ЄДРПОУ 24134567)  штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 17640,91 грн.

Видати виконавчій лист після набрання постанови законної сили за заявою стягувача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписаний 11.09.2008 р. о 16:00 год.

Суддя                                                                                            Чистякова І.О.