Постанова

від 24.01.2014 по справі 826/230/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2014 року № 826/230/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бомар» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.12.2013 № 0008812208.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.01.2014 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.12.2013 за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бомар» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Оптима Консалтинг Плюс» за період з 01.01.2008 по 30.09.2013 ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено Акт № 2633/26-58-22-08-11/22947349 (далі - Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, заниження за І півріччя 2010 року податку на прибуток на загальну суму у розмірі 36234 грн.

23.12.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0008812208, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 36234 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9059 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

При цьому за результатами проведення документальної перевірки платника податків грошові зобов'язання платника податків визначаються контролюючим органом не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, а у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації - протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків, затвердженої наказом ДПС України 06.07.2012 № 591.

Як видно з матеріалів справи, господарські операції між позивачем та ПП «Оптима Консалтинг Плюс» здійснювались у червні 2010 року і були відображені у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, граничний строк подання якої настав 09.08.2010.

Враховуючи, що граничний строк подання декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року настав 09.08.2010, а спірне податкове повідомлення-рішення № 0008812208 винесено 23.12.2013 - більше ніж три роки потому з моменту закінчення строку подачі такої податкової декларації, тобто з пропуском встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку, суд приходить до висновку про відсутність у ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві належних правових підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013 № 0008812208, а відтак, вказане рішення є безпідставним і неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати у розмірі 10 відсотків ставки судового збору, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на його користь з Державного бюджету України, а решта суми судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомар» (03151, м. Київ, вул. Михайла Мішина, 39, оф. 305, код ЄДРПОУ 22947349) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 № 0008812208, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомар» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 38747190) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко