Рішення

від 21.01.2014 по справі 909/1413/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р. Справа № 909/1413/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина", 82103, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Бориславська,82

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Західна торгово-промислова компанія", вул. Шевченка, 2А, кв. 5, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область,78000

про стягнення 29904,34грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Валага Ю.С., (довіреність № 32/13-255 від 19.12.13)

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

відкрите акціонерне товариство "Нафтопереробний комплекс - Галичина" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна торгово-промислова компанія" про стягнення 29904,34грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №29-027 від 08.07.13 та обґрунтовано положеннями статей 530, 625 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином ухвалами суду від 03.12.13 та 24.12.13, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №2906513 та №29317589 (вручено відповідачу відповідно 04.12.13 та 27.12.13).

На момент винесення судом рішення, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

08.07.13 між сторонами у справі укладено договір поставки №29-027. За умовами даного договору продавець (позивач) зобов"язався поставити та передати покупцеві (відповідачу) у власність продукцію промислово-технічного призначення (товар), а покупець, у свою чергу, - прийняти товар та оплатити його вартість. Термін дії договору - до 31.12.14 включно, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання (п.9.1 договору ).

Згідно п. 4.1 даного договору, товар поставляється на умовах та у строки, передбачені у додатках до цього договору. Дотримуючись умов договору, 08.07.13 між сторонами у справі підписано додаток №1 до договору №29-027 від 08.07.13, у якому сторони погодили спосіб розрахунків ( попередня оплата 100% ціни товару) та термін поставки (на протязі 5-ти робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати).

На підставі наявних в матеріалах справи копій рахунку №31 від 19.06.13 та платіжного доручення №1350 від 23.07.13 судом встановлено, що на виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань, позивачем здійснено попередню оплату вартості товару на суму 24000,00грн.

В порушення визначеного умовами спірного договору та додатку №1 до нього обов"язку, відповідач не поставив позивачу товар.

02.10.13 за вих.№32/13-191 та 15.10.13 за №32/13-199 позивачем на адресу відповідача направлено вимоги щодо сплати штрафних санкцій за порушення термінів поставки та повернення суми попередньої оплати, однак відповіді на вказані вимоги позивачем не отримано.

Керуючись умовами спірного договору, позивачем за порушення відповідачем договірних зобов"язань нараховано 899,19грн. пені, 4800,00грн. штрафу та 205,15 3% річних.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 даного Кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.5 додатку №1 до договору поставки №29-027 від 08.07.13 термін поставки - до 29.07.13 (на протязі 5-ти робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати.

Статтею 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання та беручи до уваги акт звірки взаєморозрахунків від 01.10.13, який підписаний уповноваженими сторонами та скріплений печатками товариств, вимога щодо стягнення з відповідача 24000,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктами 7.2, 7.3 спірного договору сторони погодили, що у випадку порушення постачальником термінів поставки товару постачальник зобов"язується сплатити покупцю на його вимогу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення; у випадку поставки товару неналежної якості чи неповної комплектності, постачальник зобов"язується сплатити покупцю на його вимогу штраф у розмірі 20% від вартості поставленого товару неналежної якості чи неповної комплектності.

Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та штрафом та погодили строк їх нарахування.

Зважаючи на те, що позивач скористався правом вимоги повернення суми попередньої оплати, визначеним ст.693 ЦК України, то вимога про стягнення штрафних санкцій до задоволення не підлягає, оскільки договором передбачено відповідальність лише за порушення термінів поставки товару та його поставку неналежної якості та комплектності.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

Отже, в силу наведених норм суд констатує, що за прострочення продавцем виконання обов'язку з повернення покупцю отриманої суми попередньої оплати за непоставлений товар (ст. 693 ЦК України) нарахування процентів у розмірі 3% річних здійснюється на підставі ст. 625 ЦК України .

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3% річних у відповідності до вищенаведеної правової норми та задоволено частково в сумі 201,20 грн. за період з 31.07.13 по 10.11.13.

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково. При цьому судом враховано практику Вищого господарського суду України з розгляду подібних спорів, викладену, зокрема, у постановах від 11.12.13 у справі № 906/527/13 та від 30.04.13 у справі № 5023/4155/12.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 538, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 662, 663, 693 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 22, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс- Галичина" до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна торгово-промислова компанія" про стягнення 29904,34 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західна торгово-промислова компанія", вул. Шевченка, 2А, кв. 5, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область,78000 (код 33208602) на користь відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс- Галичина", вул.Бориславська,82, м.Дрогобич, Львівська область, 82103(код 00152388) 24000,00 ( двадцять чотири тисячі гривень) попередньої оплати, 201,20 (двісті одну гривню двадцять копійок) - 3% річних та 1392,38 (одну тисячу триста дев"яносто дві гривні тридцять вісім копійок) судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"